Ніру

By Svitlana Suvorova

Далеке майбутнє, де в мозок кожної людини вбудовано програму-асистента. Вона радить, підказує, коригує задля безпеки свого носія та блага всього суспільства. Вона – Ніру. Проте починається ланцюжок незрозумілих суїцидів, де головним свідком є також вона. Чи важить щось для програми людське життя? Чи розуміє вона його цінність?

• Language: Українська мова
• Publisher: Svitlana Suvorova
• Release date: Apr 15, 2022
• ISBN: 9781005083755

Svitlana Suvorova

Доброго часу доби, я — українська інді-письменниця, працюю в жанрах фантастики та гумору. Маю публікації оповідань у збірці “Різдвяний шепіт” спільно з іншими авторами.Під час творчого процесу на одну сторінку написаного тексту припадає дві сторінки видаленого. У вільний час малюю комікси про письменників “Пригоди Крапочки” та опікуюсь літературною спільнотою “Book Майстерня”.В душі “ботанік, що ще не вмер”, а також дуже люблю пташок, тому всі поїздки кудись супроводжуються “он, диви що полетіло/росте”.Улюблені автори: Бредбері, Дяченки, Булгаков, Мирний.

Book preview

Світлана Суворова

Ніру

Ніру

© 2021 Світлана Суворова. Усі права захищені.

Жодна частина цього твору не може бути відтворена в будь-якому вигляді без письмового дозволу автора.

Автор арту для обкладинки — Forest Diver

Далеке майбутнє, де в мозок кожної людини вбудовано програму-асистента. Вона радить, підказує, коригує задля безпеки свого носія та блага всього суспільства. Вона – Ніру.

Проте починається ланцюжок незрозумілих суїцидів, де головним свідком є також вона.

Чи важить щось для програми людське життя? Чи розуміє вона його цінність?

ЗМІСТ

Розділ 1

Розділ 2

Розділ 3

Розділ 4

Розділ 5

Розділ 6

Про автора

Дізнатися більше про автора

Розділ 1

Земля, 2241 рік

— Не такою ти мене уявляв?

Ніру крутнулася в пів оберту і застигла. Матіас лише усміхнувся. Його головна праця останніх десятиліть зараз бажала почути від нього, що красива. Хіба він міг відмовити?

— Дивовижна, — нарешті відповів Матіас і відпив із келиха, що цілий вечір так і протримав у руках.

Велетенська зала сьогодні імітувала море, але йому більше скидалася на банку повну піраній. За спиною Ніру він бачив десятки темних силуетів гостей, але сама вона сяяла золотом. Кожен її крок лишав легкі брижі на стилізованій під воду підлозі.

— І як тобі мати нарешті тіло? — запитав у неї Матіас.

— Це ж лише на сьогоднішній вечір, — відмахнулася Ніру.

— Та все ж? — наполягав чоловік.

— Я б воліла лишатися непомітною. Та