Амнезія

By Aya Neia

Людство втратило пам'ять. Що це? Кара небесна? Невдалий експеримент? Чи передвісник змін, що очікують на світ?

• Language: Українська мова
• Publisher: Aya Neia
• Release date: Feb 2, 2021
• ISBN: 9781005627348

Aya Neia

Ласкаво прошу до химерного світу, де можливо все! Дива, чудеса, кохання, таємниці, гностицизм: все тут.Хто я?Айя Нея — моє альтер его. Я авторка інді-новел, колекціонер, що колекціонує дивини та казки, містичні історії. Відверто про сакральне для вас без мішури й прикрас.Пишу про дива, вірю в чудеса, обожнюю таємне!Перші книги побачила світ у 2011 році: "Казки Химерного Міста", "Діти Безодні". Маю публікації у літературних та наукових журналах, українських та закордонних.Мене приваблює містичний реалізм та химерна проза, а ще давні заборонені таємниці, що досі мерехтять в нетрях свідомості. У своїх творах я поєдную фантастику та містику, альтернативну історію та фентезі, кохання та пригоди. Обожнюю гностичний містицизм, філософію, таємні символи (себто код істинного світу) та міфи давніх часів.Я — творець, я так творю.Зараз працюю над серіями "Нетжеру" та "Норд". Єгипетська та Скандинавська міфології.Розповідь "Подвійник" можна знайти на сторінках Альманаху "Скіфія 2019". "Звиродніння", опубліковано у "Антології сучасної новелістики та лірики України-2019".У 2020 році казка "Плюшеве серце" опубліковано у збірці "Різдвяний шепіт."Де ще мене знайти?Мій юридичний блог з авторського права - на сторінці Фейсбук.В Інстаграмі шукайте @aya.neiaПодобається, що я роблю, підтримайте мене на PATREON.До зустрічі!

Book preview

АМНЕЗІЯ / АНАМНЕЗИС

Людство втратило пам'ять. Що це? Кара небесна? Невдалий експеримент? Чи передвісник змін, що очікують на світ?  

©Айя Нея, 2020

Smashwords Edition, License Notes

This ebook is licensed for your personal enjoyment only. This ebook may not be re-sold or given away to other people. If you would like to share this book with another person, please purchase an additional copy for each recipient. If you’re reading this book and did not purchase it, or it was not purchased for your use only, then please return to your favorite ebook retailer and purchase your own copy. Thank you for respecting the hard work of this author.

Розділ 1. Амнезія

Рука творця їх струни ткала

З етеру іншого, ніж всіх.

Вони не створені для світу

Цей світ не створений для них!

Лермонтов Михайло «Демон»

Давайте закінчимо цей фарс, спостерігачу! 
Дай мені свій останній, найулюбленіший акт волі ...
 Тобі найбільше хотілося б вірити, що це була твоя власна ідея!

Сакае Есуно

Для створення настрою пропонуємо наступний tracklist:

Спочатку була тиша. Зовнішня і внутрішня. Абсолютна безмовність.

За тишею прийшов білий шум. Шурхіт крил тисячі метеликів.

Ніколи в житті я не відчувала такого внутрішнього спокою.

Ніколи?..

У спорожнілій голові не було думок. Жодного виблиску: «Треба, хочу, мушу…а от якби».

Схоже, що я така не єдина. Навкруги царювала німота та непорушність. Наче увесь світ грав у «Раз, два, три ... Морська істото, навіки завмри!»

Першою цілком усвідомленою думкою стали питання: «… А хто я? Хто я така?»

Я схопилася зі стільця й обдивилася. Щось с тихеньким «бамс» злетіло на підлогу, та я не зважала. 

Де це я?

В залі було багацько людей, але всі вони не ворушилися. Сиділи скам'янілими рядами вздовж великих, до самої стелі, вікон. Ще більше людей стояли нерухомо, дивилися в порожнечу. Вони навіть не кліпали. Заціпеніли, наче то були не люди, а манекени у вітрині.

Від тої непорушності волосся стало дибки. Протяглий металевий звук затопив велику залу. То було гудіння, мовби увесь світ стогнав. Скрегіт металевих гігантських пластин, наче великі невидимі коліщатка завертілися в небесах.

Враз щось змінилося. Тихеньке шарудіння поповзло над головами.

Один за одним незнайомці прокидалися, схоплювалися з місць і починали озиратися.

Поступово порожнечу заповнив бентежний гомін.

Я глянула вниз: коричнева пляма поволі розтікалась між лакованими туфельками. Прим'ята паперова скляночка закотилася під стілець.

Брунатне озерце — це кава. Назва виникла сама собою. Кремовий присмак з’явився у роті.

Пригадування почалось поступово, воно покривало наші голови, наче морські хвилі. Кожна наступна — сильніша і вища.

Від того боліла голова та дзижчало у вухах. Однак все, що ми пригадували, — то були якісь дрібнички. Щось механічне: назви предметів, як ними користуватися. Тобто якийсь базовий архів пам'яті лишився, м'язова пам'ять, інстинкти, рефлекси...

А от все, що стосувалося Его, — залишалося порожнім, наче хтось стер його величезною гумкою-клячкою. Біле цілковите ніщо, спорожнілий аркуш скетчбуку. Справжній екзистенційний колапс.

«Ego sum. Ego sum qui sum. Ego sum nemo». 

Звідусіль лунало