Закон успіху. Урок дванадцятий: Концентрація

By Наполеон Гілл

Аналізуючи в «Законі успіху» життя і досягнення найвизначніших бізнесменів Америки, які часто починали з нуля, набували досвіду в «університетах ударів долі», Наполеон Гілл підкреслює, що «успіх не можна зловити», його досягають, «засвоюючи і застосовуючи закони, які так само незмінні, як закони всесвітнього тяжіння».
Наполеон Гілл — всесвітньо відомий американський письменник, публіцист і психолог, радник 32-го президента США Франкліна Рузвельта, автор світових бестселерів і спеціальних методик про те, як домогтися успіху. Книги Наполеона Гілла — це не розлогі роздуми про успіх як явище, а збірники корисних порад і рекомендацій, які допоможуть прийти до успіху в житті, доcягнути багатства і слави.
Переклад Ярослава Мишанича.

• Language: Українська мова
• Publisher: Strelbytskyy Multimedia Publishing
• Release date: Sep 20, 2022
• ISBN: 9780880039369

Book preview

Концентрація

Ви зможете це зробити, якщо повірите, що зможете!

Концентрація це — зосередженість розуму на певному бажанні, поки не будуть напрацьовані й успішно застосовані способи й засоби реалізації цього бажання.

Зосередженість розуму на певному бажанні відбувається на підставі двох законів. Перший — закон самонавіювання, другий — закон звички. Про перший закон докладно розповідалося в попередньому уроці курсу; розглянемо закон звички.

Звичка виростає з оточення — з виконання одних і тих самих дій знову й знову — з повторення — з постійного обмірковування одних і тих самих думок — і, вже сформована, вона нагадує цементний блок, затверділий у формі, — її так само важко зламати.

Звичка — основа всілякого запам’ятовування. Ви легко можете це продемонструвати, коли будете запам’ятовувати ім’я людини, з котрою щойно познайомилися, через постійне повторювання її імені, аж поки воно міцно не закріпиться у вашій свідомості.

За винятком рідкісних випадків, коли людина підіймається над оточенням, її мозок отримує матеріали для створення думок від цього оточення, а звичка кристалізує ці думки, спрямовує згідно з заздалегідь встановленими зразками й фіксує в підсвідомості, де вони стають важливою частиною особистості, котра приховано керує нашими вчинками, формує наші забобони й упередженості, а також контролює уяву.

Великий філософ мав на увазі силу звички, коли сказав: «Спочатку ми терпимо, тоді шкодуємо і нарешті приймаємо». Це сказано про те, як чесна людина звикає до злочину.

Звичку можна прирівняти до канавки на платівці, а мозок — до голки, котра проходить по цій канавці. Коли звичка сформується (через повтор думки або дії), мозок під’єднується до неї й прямує за нею так само, як голка за канавкою платівки, незалежно від того, яка саме ця звичка.

Таким чином, ми бачимо, як важливо ретельно обирати оточення, тому що це оточення постачає мозок їжею.

Оточення постачає їжу й матеріали, з котрих ми створюємо думку, а звичка призводить до постійності вибору. Ви, звичайно, розумієте, що під оточенням мається на увазі вся сукупність джерел, котрі впливають на вас через п’ять чуттів: зір, слух, нюх, смак і дотик.

Звичка — це сила, що зазвичай розпізнається пересічною розумною особистістю, але часто звертають увагу лише на її негативні моменти й не звертають уваги на позитивні. Було добре сказано, що «всі люди — раби звички» і що «звичка подібна до мотузка; щодня ми плетемо нове пасмо, і врешті решт мотузок стає таким міцним, що ми не можемо його розірвати».

Якщо це правильно, що звичка стає жорстоким тираном, що керує людьми всупереч їхній волі, бажанню й нахилам, — і в багатьох випадках це цілком справедливо, у такому випадку в свідомості розумної людини виникає питання: чи можна цю могутню силу опанувати й використати для блага людини, як і інші сили природи? Якщо цей результат може бути досягнутий, тоді людина стане господарем звички й змусить її працювати, замість того, щоб бути її рабом і з вірністю, хоча й зі