Закон успіху. Урок шістнадцятий: Золоте правило

By Наполеон Гілл

Аналізуючи в «Законі успіху» життя і досягнення найвизначніших бізнесменів Америки, які часто починали з нуля, набували досвіду в «університетах ударів долі», Наполеон Гілл підкреслює, що «успіх не можна зловити», його досягають, «засвоюючи і застосовуючи закони, які так само незмінні, як закони всесвітнього тяжіння».
Наполеон Гілл — всесвітньо відомий американський письменник, публіцист і психолог, радник 32-го президента США Франкліна Рузвельта, автор світових бестселерів і спеціальних методик про те, як домогтися успіху. Книги Наполеона Гілла — це не розлогі роздуми про успіх як явище, а збірники корисних порад і рекомендацій, які допоможуть прийти до успіху в житті, доcягнути багатства і слави.
Переклад Ярослава Мишанича.

• Language: Українська мова
• Publisher: Strelbytskyy Multimedia Publishing
• Release date: Oct 18, 2022
• ISBN: 9780880040242

Book preview

Мій етичний кодекс

1. Я вірю в Золоте Правило як основу поведінки людини; тому я ніколи не вчиню стосовно іншого так, як не хотів би, щоб чинили зі мною, якби ми помінялися місцями.

2. Я буду чесний аж до найменших подробиць, у всіх взаємостосунках з іншими людьми, і не лише через своє бажання бути справедливим і чесним, а тому, що прагнення до чесності потрапить у мою підсвідомість і надасть моєму характерові необхідних рис.

3. Я пробачу тих, хто несправедливий до мене і не думатиму про те, чи заслуговують вони на це, тому що я розумію закон, згідно з котрим таке прощення зміцнює мій характер і прибирає з підсвідомості наслідки моїх власних лиходіянь.

4. Я завжди буду справедливим, щирим і чесним стосовно інших, навіть якщо знатиму, що мої вчинки залишаться непоміченими й не винагородженими, тому що розумію й маю намір застосувати закон, згідно з яким характер людини є поєднанням її дій і вчинків.

5. Час, котрий можна було б витратити на висвітлення слабкостей і недоліків інших людей, я з більшою користю витрачатиму на пошук і виправлення власних недоліків.

6. Я ніколи не буду паплюжити інших людей, навіть якщо це видається заслуженим, бо не хочу закріплювати у своїй підсвідомості деструктивні навіювання.

7. Я визнаю силу думки як каналу зв’язку мого розуму з універсальним океаном думки; я не стану пускати в цей океан деструктивні думки, щоб вони не отруїли свідомість інших людей.

8. Я придушу звичайну людську схильність до ненависті, заздрощів, егоїзму, ревнощів, злості, песимізму, сумнівам і страху, бо вірю, що це насіння, з котрого виростають найбільші лиха на світі.

9. Коли моя свідомість не заклопотана думками, пов’язаними з досягненням моєї встановленої головної життєвої мети, я свідомо заповню її думками про хоробрість, віру в себе, добру волю щодо інших, доброту, вірність, любов до істини й справедливості, тому що вірю: це насіння, з котрого проростає все найкраще.

10. Я розумію, що пасивна віра в розумність Золотого Правила не дасть добра ні мені, ні іншим; тому я буду активно застосовувати універсальне правило добра у всіх своїх взаємостосунках з іншими людьми.

11. Я розумію закон, згідно з котрим всі мої дії й думки позначаються на моєму характері; тому я буду ретельно стежити за всім, що позначається на моєму характері.

12. Я розумію, що щастя можливе, тільки коли допомагаєш іншим; жоден добрий вчинок не залишається без винагороди, навіть якщо винагорода непряма; тому я за першої ж можливості намагатимуся допомагати іншим.

Коли я роблю послугу іншій людині або роблю добрий вчинок, у моїй підсвідомості залишається слід від моїх зусиль; це можна порівняти з зарядом електричної батареї. Якщо я зроблю велику кількість таких вчинків, я напрацюю позитивний динамічний характер, котрий приваблюватиме до мене людей, чий характер узгоджується з моїм.

Ті, кого я приваблю, винагородять мене за ті добрі вчинки й послуги, котрі я надав іншим. Закон компенсації врівноважить шальки терезів справедливості й поверне мені результати моїх послуг зовсім з іншого джерела. Ваш характер — це сумарний результат ваших дій і думок!

Ця велика істина робить неможливим надання корисних послуг або допомоги іншим без отримання відповідної винагороди. Більше того, неможливо здійснити деструктивний акт або виплекати деструктивну думку й не розплатитися за це втратою відповідної кількості сили своєї особистості.

Позитивна думка породжує динамічну особистість. Негативна думка породжує особистість з протилежними рисами. Вам не треба доводити, що ворожі або недоброзичливі дії стосовно інших людей призводять до недоброзичливих дій у відповідь. Більше того, розплата зазвичай буває негайною й визначеною. Точно так само не треба доводити, що ви доможетеся набагато більшого, якщо переконаєте інших співпрацювати з вами. Якщо ви опанували восьмий урок — про самоконтроль, то вам тепер відомо, як впливати на тих, хто вас оточує й спонукати їх діяти так, як ви того хочете — через ваше власне відношення до них.

Правило «око за око й зуб за зуб» ґрунтується на тому ж законі, що й Золоте Правило. Це закон відплати, з котрим ми усі знайомі. Навіть найбільш егоїстична людина скоряється перед цим законом, тому що не може вчинити по-іншому. Якщо я погано говорю про вас, навіть якщо говорю правду, ви не зможете думати про мене добре. Більше того, ви швидше за все відповісте мені тим самим. Та якщо я говорю про ваші позитивні риси, ви будете з добротою думати про мене, а коли з’явиться можливість, відповісте мені добром багато в чому.

Пам’ятайте, що вашу репутацію створюють інші, але ваш характер створюєте ви самі!

Ви хочете мати гарну репутацію, але не можете бути впевнені у цьому, бо репутація поза межами вашого контролю, вона в свідомості інших людей. Репутація — це те, що думають про вас інші. Зовсім інша справа характер. Характер — це те, які ви насправді, це результат ваших дій і думок. Ви контролюєте його. Ви можете зробити його сильним або слабким, гарним або поганим. Якщо ви задоволені ним і потай вважаєте свій характер бездоганним, можете не перейматися своєю репутацією, бо характер ніхто, крім вас самих, знищити не може, як неможливо знищити матерію чи енергію.

Протягом п’ятнадцяти років я багато часу витратив на вивчення причин непорозумінь між роботодавцями і працівниками. Я також отримував інформацію на цю тему від інших людей, котрі, як і я, вивчають цю проблему.

Є лише одне рішення, котре, зрозуміле всім учасникам, може додати гармонії до хаосу й встановить досконалі взаємостосунки між працею й капіталом. Цей засіб не є моїм винаходом. Він ґрунтується на великому й універсальному законі природи. Цей засіб був сформульований одним з великих людей нашого покоління такими словами:

«Капітал і праця необхідні один одному. Їхні інтереси так переплетені, що їх неможливо відірвати один від одного. У освічених і цивілізованих громадах вони взаємозалежні. Якщо й існує якась відмінність, то капітал більше залежний від праці, ніж праця від капіталу. Життя можна підтримувати без капіталу. Тварини, за невеликим винятком, не мають власності і не думають про завтра, й Господь дає їх нам як приклад, гідний для наслідування. «Погляньте на птахів небесних, — каже Він, — вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; й Отець ваш небесний дає їм поживу». Дикуни живуть без капіталу. Величезні маси людей живуть своєю працею день за днем. Але жодна людина не може жити самим лише багатством. Вона не може їсти золото й срібло; не може вдягнутися в цінні папери й сертифікати. Без праці капітал нічого зробити не може, і його єдина цінність полягає у здатності купувати працю або її результати. Він сам по собі продукт праці. Тому він не має підстав приписувати собі неіснуюче значення. Проте, хоча капітал цілком залежить від праці, він є суттєвим фактором людського прогресу.

Капітал — товариш праці й необхідний для існування економіки й справедливого розподілу. Він може стати й часто стає страшним ворогом, якщо застосовується винятково заради егоїстичних інтересів; але основна його маса більше прихильна до людського щастя, ніж зазвичай вважають. Капітал неможливо використати, якщо не допомагати — прямо чи опосередковано — працівникам. Ми думаємо про те лихо, котрого зазнаємо, але дозволяємо доброві лишатися непоміченим. Ми думаємо про лихо, котрому можуть запобігти великі гроші, думаємо про комфорт, котрий вони можуть надати, але не помічаємо того добра, котрим користуємося й котре було б неможливим без капіталу. Розумно вірно оцінювати не лише лихо, від котрого ми страждаємо, але й отримуване добро.

Сьогодні часто кажуть, що багаті все більше багатіють, а бідні біднішають; та якщо врахувати все те, що має людина, є всі підстави засумніватися у цьому твердженні. Вірно те, що багаті постійно багатшають. Але так само справедливо, що й умови праці робітників неперервно покращуються. Сьогодні пересічний робітник має зручності й комфорт, котрих не могло бути сто років тому у принців. Він краще вдягнутий, у нього більше їжі, і їжа ця різноманітніша, у нього більш комфортабельне помешкання, є багато домашніх зручностей і робочих пристосувань, котрі кілька років тому не можна було придбати ні за які гроші. Імператор не міг мандрувати з таким комфортом, легкістю й швидкістю, як сьогодні звичайний робітник. Йому може здатися, що він самотній і йому ніхто не допомагає. Та насправді в нього ціла армія слуг, які постійно напоготові виконувати його бажання. Щоб отримати найпростіший обід, який лиш є, за невеликими винятками, більшості чоловіків і жінок у наші дні потрібна величезна армія людей. Кожен перебуває на своєму місці, виконує свою роботу й отримує за це платню. Він працює на вас, служить вам так само вірно й ефективно, як коли був би вашим найманим працівником і отримував свою платню від вас. У світлі цих фактів, котрі мають визнати всі, ми можемо виразніше побачити, що кожен, хто виконує корисну роботу, є суспільним благодійником, і думка про це повинна облагороджувати і роботу і працівника. Ми всі пов’язані один з одним. Багаті й бідні, освічені й неграмотні, сильні й слабкі, ми всі сплетені однією соціальною й суспільною павутиною. Шкода для одного — шкода для всіх, допомога одному — допомога всім.

Капітал відкриває нові можливості для праці. Він урізноманітнює працю й надає кожному ширше поле діяльності, дозволяє знайти роботу, до котрої кожен більше схильний і підготовлений. Важко підрахувати, яку кількість нових різновидів праці створили залізниці, пароплави, телеграф і машинобудування. Капітал так само вкладається в досягнення інтелектуальної й духовної культури. Друкуються книги за цінами, що постійно зменшуються, і наші великі видавництва роблять доступними для найскромнішого робітника найглибші думки світу. Немає кращого прикладу переваг, котрі отримує звичайний робітник від капіталу, ніж щоденна газета. За два-три центи вся історія світу за минулі двадцять чотири години приноситься до кожних дверей. Робітник, коли їде на роботу чи з роботи у зручному вагоні, може відвідати всі куточки світу й отримати краще уявлення про події, ніж якби він сам там був присутній. Битва у Китаї чи в Африці, землетрус в Іспанії, вибух динаміту в Лондоні, дебати в Конгресі, боротьба людей з недоліками в суспільному й приватному житті, освіта неграмотних, допомога нужденним і всезагальне вдосконалення людства — все постає перед ним у стиснутому вигляді й прирівнює його до королів і королев, святих і мудреців, до людей, які живуть в будь-яких умовах. Чи думаєте ви, коли читаєте ранкову газету, скільки людей виконало ваші доручення, збирало для вас відомості по всіх кінцях світу й передавало у зручній для вас формі? Потрібні мільйонні вкладення й робота тисяч людей, щоб випустити цю газету й принести під ваші двері. І скільки все це коштувало вам? Кілька центів.

Якщо капітал — благословення для праці; якщо він може бути застосований лише за допомогою праці й усі цінності отримує від неї, то як може поміж ними існувати конфлікт? Його б не було, якби і капіталіст, і робітник чинили у відповідності з гуманістичними і християнськими принципами. Але вони так не чинять. Ними керують принципи негуманістичні й нехристиянські. Кожна сторона намагається за менший внесок отримати більшу вигоду. Капітал прагне до великих прибутків, праця — до високої платні. Інтереси капіталіста й робітника суперечать одні одним. У цій боротьбі капітал має переваги й користується ними. Він вимагає й отримує переважну більшість прибутку. Він з презирством ставиться до прислужника, котрому зобов’язаний своїм збагаченням. Він дивиться на робітника як на прислужника, як на раба, чиї права не повинні враховуватися і котрий не має права на щастя. Він спонукає законотворців ухвалювати закони на свою користь, субсидіює уряд і користується його владою для своєї мети. Капітал був паном, а праця — слугою. Поки слуга залишався сумирним і слухняним, поки він задовольнявся тим, що дає йому пан, конфлікту не було. Але сервільне, підпорядковане й безнадійне становище праці підходить до завершення. Праця здобула силу й інтелект; вона зрозуміла, що має право на повагу, й починає збирати сили для боротьби за це право.

Робітники й капіталісти протистоять одне одному немов дві ворожі армії, готові у будь яку мить відновити конфлікт. І він, поза сумнівом, відновиться й буде тривати з неоднаковим успіхом доти, поки обидві сторони не зрозуміють, що вони помилялися, що їхні інтереси взаємні й можуть бути задоволені лише через співробітництво і визнання за кожним права на те, на що він заслуговує. Капіталіст і робітник мають потиснути руки один одному над бездонною прірвою, в котру було кинуто багато статків і праці.

Як домогтися такого примирення — цим питанням сьогодні переймається розум багатьох мудрих і гарних людей по обидва боки. Розумне й безпристрасне законодавство, поза сумнівом, стане важливим засобом для стримування сліпих пристрастей і для захисту всіх класів від ненажерливої жадібності; і обов’язок кожної людини — докласти всіх зусиль, щоб впровадити таке законодавство і в штаті, і на національному рівні. Більший вплив матимуть робітничі організації, котрі захищають права робітників і забезпечують їм кращі умови для праці. В міру того як дії таких організацій ставатимуть все розумнішими й твердішими, а вимоги — заснованими на справедливості й людяності, їхній вплив буде посилюватися. Насилля й загрози ні до чого доброго не доведуть. Динаміт — у вигляді вибухівки чи у вигляді лютої й нерозумної пристрасті — не залікує рани й не вгамує ворожі почуття. Поза сумнівом, наймудріший і найбільш практичний засіб з тих, що нині існують, котрий дозволить встановити дружні стосунки між ворогуючими сторонами й забезпечити справедливість для обох — це третейський суд.

Є принцип універсального впливу, котрого треба дотримуватися у всіх успішних спробах привести ці два великі фактори людського щастя, котрі сьогодні ворогують один з одним, до врівноваженого стану. Цей принцип — не моє відкриття. Він втілює мудрість вищу ніж людська. Його неважко зрозуміти й застосувати. Дитина може його зрозуміти й чинити у відповідності з ним. Він універсальний у своєму застосуванні, й наслідки його позитивні. Він полегшить тяжкість праці й збільшить винагороду за неї. Він дасть безпеку капіталу й зробить його продуктивнішим. Це просто Золоте Правило, про котре мовиться у Євангелії від Матфея такими словами: «Отже, у всьому, як хочете, щоб з вами чинили люди, так чиніть і ви з ними, бо в цьому закон і пророки».

У робітника і капіталіста є взаємні й спільні інтереси. Жодна сторона не може постійно процвітати, якщо не процвітає інша. Це частини одного тіла. Якщо праця — це рука, то капітал — кров. Заберіть кров з руки і вона втратить свою силу. Знищіть руку, і кров стане непотрібною. Нехай вони піклуються одне про одного для спільної вигоди. Нехай кожен керується Золотим Правилом як путівником, і вся ворожнеча буде припинена, всі конфлікти вирішені, праця й капітал пліч опліч робитимуть свою справу й отримуватимуть справедливу винагороду.

Нерішучість

Розмова з автором після уроку

Зволікання позбавляє вас можливостей. Відомо, що жоден великий лідер не мав звички до зволікання. Вам пощастило, якщо честолюбство підштовхує вас до дій і не дає вам здригнутися або повернути назад, щойно ви прийняли рішення рухатися вперед. Секунду за секундою відраховує годинник — це час змагається з вами. Зволікання означає поразку, тому що жодна людина не може дозволити собі згаяти жодної секунди часу. Час — досвідчений працівник, котрий заліковує рани від невдач і розчарувань, та отримує капітал з усіх помилок і поразок, але він сприяє лише тим, хто ніколи не зволікає й завжди діє після того, як прийме рішення. Життя — це велика шахова дошка. І гравець на протилежному її боці — час.

Якщо ви вагаєтеся, вас змахнуть із дошки. Якщо ви продовжуєте рух, ви виграєте. Єдиний справжній капітал — це час, але він стає капіталом, коли ним користуються. Якби ви робили підрахунок часу, марно витраченого за один день, ви були б вражені.

Хід за ходом Час змахує з дошки фігури містера Пересічної Людини, поки він не виявиться загнаним у куток, де Час змахує і його самого, який би хід він не зробив. В куток його загнала НЕРІШУЧІСТЬ.

Запитайте будь-якого досвідченого продавця, і той відповість вам, що нерішучість — дуже помітна слабкість у більшості людей. Кожному продавцеві знайома затягана відмовка: «Я подумаю». Це остання оборонна лінія тих, хто не має мужності сказати або «так», або «ні».

Такі люди не можуть вирішити, який хід зробити. А поки Час заганяє їх у куток, з котрого нема вороття.

Нерішучість підштовхує мільйони людей до поразок. І навпаки!

Уолт Дісней малював у Чикаго рекламу і був на шляху до успіху в цій галузі, коли в нього виникла ідея. Він рушив на Захід з твердим рішенням створити новий різновид розваг. Мільйони відвідувачів Діснейлендів по всьому світу можуть розповісти решту цієї історії.

Мартін У. Літглтон був бідним хлопчиськом, який до дванадцяти років не ходив до школи. Якось батько взяв його з собою на суд у одному з південних міст, де знаменитий адвокат захищав убивцю. Промова справила таке враження на хлопчика, що він вхопив батька за руку й сказав: «Тату, коли-небудь я стану кращим адвокатом Америки». І він став видатним адвокатом, бо прийняв РІШЕННЯ ним стати.

Уїльям Ріглі-молодший прийняв рішення присвятити всю свою ділову кар’єру виробництву й продажу п’ятицентових пакетиків жувальної гумки. Це рішення принесло йому мільйони.

Генрі Форд прийняв рішення збирати й продавати людям надійне і дешеве авто,