Небо землю обіймає

By Марія Маринченко

До цієї збірки увійшли вірші про любов до рідного краю та дивовижну красу природи.

• Language: Українська мова
• Publisher: Марія Маринченко (“Марічка Ясен”)
• Release date: May 31, 2020
• ISBN: 9781393282259

Book preview

Дорогий читач!

Мене звати Марія (Марічка Ясен). Я — поетеса за покликом душі.

Ще з юних літ пишу я вірші, і от, нарешті, час прийшов ділитися своєю творчістю зі світом.

В поезії своїй шукаю зміст, не форму і, мов художник, я змальовую життя поміж рядків.

Безмежна любов до рідного краю посідає особливе місце у моєму житті. Тому й не дивно, що частина моєї творчості пронизана саме цією тематикою.

До даної збірки увійшли 100 віршів про неземну красу природи. Відчуйте велич блакитного неба... Полиньте у безкраї гори, ліси, поля... Замилуйтесь морями, ріками та озерами.

Тож, я запрошую у світ своєї поезії.

Зустрінемось на сторінка́х...

Марія Маринченко

Небо хмаринками землю обіймає

Голубе небо хмаринками землю обіймає.

Ласкаво голубить безкрайні її простори.

Грозовою блискавицею, громом вдаряє.

Яскравим сонечком пестить доли та гори.

Небесна гладь завжди пливе по-іншому.

Може несподівано снігом, градом сипати.

Після дощику, як у настрої життєдайному,

Різнобарвною райдугою радісно глянути.

Від блакитної голубіні – очей не відвести.

Вона набуває відтінків сумних і веселих.

Здатна за далекі горизонти далеко вести.

Дивлюсь я на неї й ледь вгамовую подих.

Кольорова гама хмаринок – незбагненна.

Небо височіє неперевершено, величаво.

Під настрій – днина похмура, або погожа.

Воно пропливає у всесвіті владно, гордо.

Люди на землі вдячно підкоряються небу.

Тварини й рослини – сповнені його тепла.

Вранішній серпанок навіює лагідну звабу.

У долинах сідає туман. Росяна там трава.

Небесна гладь поливає дощем луги, поля.

Їх прикрашають царівни – польові квіти.

Щедро вмиті хвойні й листяні ліси,  земля.

На городах, у садах ваблять овочі, фрукти.

У жнивних полях жовтіють пшениці, жита.

Людство вдячне небу за своє життя, ласку.

Під небозводом – Україна, її села та міста.

Небеса колишуть землю – родючу колиску.

Тихо над лісами, полями, горами й долами

Пропливає та прекрасна, блакитна височінь.

Блаженствує над морями, озерами, ріками

Й простягається до безмежності у далечінь.

Голубе небо хмаринками землю обіймає.

Дає нам шанс під небесним покровом жити.

Місячна ніч яскраві зорі таємниче розсипає.

Любов до неба, рідної землі варто множити.

Вранішній серпанок

Вранішнім серпанком 

Милуй, Боже, світ.

Цим погожим ранком

Розквітай весь цвіт.

Нехай всі радіють

Сонцю і теплу,

Й душу відігріють

Стомлену свою.

Нехай всі відчують:

Життя – чарівне,

Кохають й жартують...

Мить швидко пройде.

Той ранній серпанок – 

Чарівна краса.

Який добрий ранок

Всевишній нам дав.

Живіть, люди добрі,

Й радійте усім.

Усміхайтеся, любі,

Чарівній весні.

Бережіть заповзято

Прекрасний наш світ.

Кожна мить – свято,

Сердець дивоцвіт.

Роса не впала вранці на траву 

Роса не впала тоді вранці на траву.

Їй сумно стало... Не освіжилась.

Хмаринка підняла гнівно брову.

Зливним дощем рясно полилась.

Пробігла злива в горах і долинах.

Озера й річечки не оминала теж.

Швидко пробіглась по дібровах.

Лісочки покропила всі без меж.

Красиво стало так, волого й свіжо.

Аж радо заблищало листя у росі.

Сонечко ясне порадувати вийшло.

Вклонилося низенько всій траві.

Зовсім раптово злива припинилась.

На небі райдуга дугою підійшла.

Травичка смачно вже води напилась.

Хмаринка враз за горизонт пішла.

Природа мило сяяла у своїй красі.

Волога, райдуга, тепло – разом.

Всміхалися рослини й тварини всі

Дощу і сонцю, з яскравим сяйвом.

Хатинка під лісом

Мріями я лину у хатинку, що під лісом,

До сосен та смерек, прихованих у тумані.

Хочу намилуватися пташиним щебетом, 

Відлунням поміж трав озватися у долині.

Бажаю зачерпнути собі справжньої волі,

Набратися сил і спокою від хвойних дерев.

Від нинішньої суєти мрію відійти поволі,

Порадіти водичці з чистих, лісових джерел.

Натішуся тим, що рясно ліс помережило:

Ярами і горами, доріжками й стежечками.

Тваринам та рослинам тут жити пощастило.

Щемно заворожує ліс тінями, струмочками.

Хоч би зараз навчитися бути самій собою.

Радісно збирати ягоди, гриби, лісові квіти.

Як тихо й затишно тут. Ніхто не бігає юрбою.

Заспокійливо  шепочуть щось смерекові віти.

Надихаюсь туманом та озоновим повітрям.

Загляну у лісові схованки, де тут що росте.

Вночі, у тій смерековій млі вклонюся зорям

За те, що такі чудові місця у природі ще є.

Замріялась... Немов, у тій хатинці пожила.

Іноді, романтичні мрії здатні збуватись.

Не одне чудове місце я душею приворожила

Та, поки що, у снах буду ним милуватись.

Земля й небеса – багатство одвічне

Хочу приємних, романтичних вражень;

Щоби рідну землю заквітчав березень;

Милих, чарівних, місячних одкровень;

У яких зродиться мій завтрашній день.

Бажаю, щоб хмаринки чарували душу.

Життєдайний свій настрій я їм залишу.

Місяцю потаємні думки довіряти мушу.

Говоритиму пошепки, тишу не порушу.

Він присяде