Нація гартується в полум'ї війни

By Марія Маринченко

У цій поетичній збірці опубліковані вірші про російсько-українську війну та воєнні події в Україні, справжній героїзм української нації, її гарт та мужність у грізні воєнні часи, відношення світової спільноти до воєнних реалій.

• Language: Українська мова
• Publisher: Марія Маринченко (“Марічка Ясен”)
• Release date: Dec 20, 2023
• ISBN: 9798223126331

Book preview

Дорогий читач!

Мене звати Марія (Марічка Ясен). Я — поетеса за покликом душі. Ще з юних літ пишу я вірші, і от, нарешті, час прийшов ділитися своєю творчістю зі світом.

В поезії своїй шукаю зміст, не форму і, мов художник, я змальовую життя поміж рядків. Безмежна сила слова, мов невичерпне джерело натхнення, живить нашу свідомість та не дає забути, хто ми є.

У цій поетичній збірці опубліковано 79 віршів про російсько-українську війну та воєнні події в Україні, справжній героїзм української нації, її гарт та мужність у грізні воєнні часи, відношення світової спільноти до воєнних реалій.

Тож, я запрошую вас у світ моєї поезії.

Зустрінемось на сторінка́х...

Марія Маринченко

"Вільна та незалежна Україна завжди була, є та буде!

Щкода, що зараз для неї настали дуже тривожні часи.

Ми вистоїмо! Хмара в небі війну та горе розвіє, люди!

Ще буде земля мирно родити, полонити морем краси!"

Куди йдеш, Україно?!

"Куди Ти йдеш, незалежна Україно,

Здригаючись від цих страшних зрад?" —

Жаль! Не всі крокуємо разом, воєдино.

Не кожна людина — мій друг і брат.

"Куди Ти йдеш, соборна Україно;

Заплакана, зажурена та — в жалю?" —

Український народ не клякне на коліна.

Бога за його гідність я завжди молю.

"Куди Ти йдеш, згорьована Україно?

Ким стали всі Твої доньки та сини?" —

Дуже мало людей говорить солов'їно,

Чим додають мені забагато сивини.

"Куди Ти йдеш, родюча Україно;

Зі землями, найкращими у світі?" —

Чорні ворони закублилися зміїно.

Ще українською землею — не ситі.

Куди Ти йдеш, мальовнича Україно? —

Красивішої та милішої нації немає.

З нею все моє майбуття — омріяно.

Стогін українців серце болісно крає.

"Куди Ти йдеш, калинова Україно;

Розрізнена, зіщулена у своєму горі?" —

На фронті гідних дітей — обстріляно.

За що мужнім героям ці пекельні долі?

Куди Ти йдеш, найбагатша Україно! —

Красиво колосяться українські жита.

Врожайною пшеницею — все засіяно.

Корисних копалин маємо на довгі віка.

Куди Ти йдеш, зажурена Україно? —

Кров воїнів на фронтах тече, мов рікою.

Горе... Кладовища... Домовини... Тривожно.

Чорні хустки... Немає вже нікому спокою.

Куди Ти йдеш, героїчна Україно? —

До остаточної перемоги над ворогом.

Маю українські гени. Ними — закодовано

Здобути перемогу над московією порохом.

Куди Ти йдеш, моя рідна Україно? –

До достойного життя свій народ веду.

Там буде миром, щастям, добром засіяно.

Переможу вражу орду, люте зло відведу!

Куди Ти йдеш, преславна Україно? —

Йду до європейської ідеології життя.

Вона сприймається всією нацією духовно.

Українцям до росії вже не буде вороття!

Чуєш, як гримить?!

Чуєш, як над Україною вже страшно гримить

Та грім над родючими просторами небо крає?!

Потрібно сильно захищатися, бо в якусь мить

Під нами рідна земля здригнеться та запалає!

Чуєш, як наступає сіра мла, б'є зла блискавиця,

Зухвало розкроює небесну голубінь на частини?!

Треба захищати, щоб росла врожайна пашниця

Та щоб українська хата не запалала зі середини!

Чуєш, між людом мчить буйний, сильний вітер;

Жбурляє, змітає все українське на своїм шляху?!

Дуже прикро... В мене вже не вистарчає літер

Казати, що він не несе країні нічого, крім жаху...

Чуєш, як град оббиває зі всіх дерев, кущів листя

Та не лишає навіть живого місця довкола себе?!

Вся дорога під ногами стала слизька, терниста.

Хто ж потім весь цей страшний хаос вигребе?

Чуєш, як непокірна злива змінює напрями річок;

Направляє потік на навколишні міста та села?!

Вдалині жевріє любові, віри та надії світлячок!

Хоч би мудрість нації знову Україну не підвела!

Чуєш, як випадає густий сніг й замітає минуле;

Хоче впасти на наш із тобою домашній поріг?!

Здається, що сніг приспав людей. Вони поснули.

Прокидайтеся, повертайтеся в Україну з доріг!

Бачиш, як заховалося весняне сонечко за хмари?

Розумієш, що твориться на українській землі?!

Думаєш, що просто так зникнуть всі кошмари?

Ти помиляєшся! Моя однозначна відповідь: Ні!

За національні інтереси треба вічно боротись,

Щоб була достойна доля в прийдешніх поколінь!

Не можна народу України ординцям коритись!

Ми стоїмо, бо не падали, щоб вставати з колін!

Україна-мати просить!

Дорогі мої діти — українці: "Прошу! Будьте мудрі!

Не продавайте мене за зрадницькі долари та рублі.

Вишиті українські сорочки вдягнули малі та старі.

То чому ж так гірко мені? Дехто живе без моралі!"

Найкращі мої діти: "Я для