Ми на своїй землі — нація, а не гості!

By Марія Маринченко

У цій поетичній збірці ви знайдете вірші про Україну, життя народу, боротьбу з московією, протистояння за українську землю між владою та нацією, складнощі виборчого процесу в державі, та релігійну боротьбу між російськими та українськими церквами.

• Language: Українська мова
• Publisher: Марічка Ясен (Марія Маринченко)
• Release date: Dec 20, 2023
• ISBN: 9798223244646

Book preview

Дорогий читач!

Мене звати Марія (Марічка Ясен). Я — поетеса за покликом душі. Ще з юних літ пишу я вірші, і от, нарешті, час прийшов ділитися своєю творчістю зі світом.

В поезії своїй шукаю зміст, не форму і, мов художник, я змальовую життя поміж рядків. Безмежна сила слова, мов невичерпне джерело натхнення, живить нашу свідомість та не дає забути, хто ми є.

У цій поетичній збірці ви знайдете 79 віршів про Україну, життя народу, боротьбу з московією, протистояння за українську землю між владою та нацією, складнощі виборчого процесу в державі, та релігійну боротьбу між російськими та українськими церквами.

Тож, я запрошую вас у світ моєї поезії.

Зустрінемось на сторінка́х...

Марія Маринченко

Руки — геть від землі! — лозунг-смуток.

Що ж діється сьогодні на теренах України?

Зрада інтересів нації — олігархам прибуток.

Вона принесе бідність для простої людини"

––––––––

"На теренах України — розбрат... Сумно...

Неймовірною іржею вкрились зрадливі люди

Та схаменіться вже, доки — не зовсім пізно!

Втратимо рідну землю, то горе нам буде!"

––––––––

"Найгірший злодій в Україні-неньці — свій.

Він досить непомітний та одомашнений є;   

До народного багатства, добра — хтивий.

Свою Батьківщину гуртом і вроздріб продає"

Продати рідну землю — продати свободу!

Україна потонула в страшних суперечках.

Йдуть запеклі дискусії по продажу землі.

Вже в столиці, містах, селах й містечках

Український народ каже обранцям: Ні!

Земля в країні по праву належить народу.

Вирішальний голос має й кожен українець.

Продати землю — це, як продати свободу.

Селяни – бідні... Ріллю скупить чужинець.

По-справжньому вільною та незалежною

Є людина, яка стоїть на своїй рідній землі

Та за її продажу вчепилися рукою залізною

В той час, коли наші люди гинуть на війні.

Як буде українська земля, то буде Україна.

Сиротами ми станемо без нашої твердині.

Та про це знає кожен, навіть, мала дитина.

Земелька є годувальницею в кожній родині.

Йде запекла боротьба олігархів й народу.

Надія — на Бога та патріотичних людей.

Захистимо землю, то захистимо свободу;

Щоб в Україні жити, плекати своїх дітей.

Живемо на, Богом даній, українській землі

Навіщо вводимо квоту на нашу рідну мову?

Прийдуть чужі, то й мова розтане в імлі...

Чиєю буде земля, того й будуть всі умови.

Якщо землю скуплять московські олігархи,

То не треба й війни. Вона ж стане їхньою.

За що віками гинули українські патріоти,

Віддаючи життя з українською піснею?!

Людське непорозуміння моє серце крає

У воєнні часи нашій нації, як ніколи раніше,

Треба ставати патротичними українцями.

Варто подивитись на ситуацію серйозніше,

Щоб Україна не опинилася під чужинцями.

Гарнішої, ніж українська земля, ніде немає.

Тут ми всі з вами народилися. Тут живемо.

Людське непорозуміння тяжко серце крає.

Між нами — мало єдності. Окремо йдемо.

Розпорошилися українці по сотнях партій,

Котрі мріють нашою Україною керувати.

Кого лиш нема в тій в обгортці блискучій?

Є ті, хто хоче її вигідно ворогам продати.

Як можна забути ніжну мамину колискову;

Землю, що дала нам життя, вивела в люди?

Вірні діти вибрали захист й дорогу тернову

Та є ті, хто — здатен зраджувати її всюди.

Нині — ще не пізно українцям об'єднатися!

Всі разом ми зможемо врятувати Україну!

Нині на головному потрібно сфокусуватися,

Поки окупант не зробив тут собою заміну.

Стелиться квітами, лісами, гаями, полями

Мила, красива, безкрайня, українська земля.

Горами ввись знялася. Вниз потекла ріками.

Потім радісно, шумно влилися в її сині моря.

Погляньте навколо себе... Мудро подумайте:

Як можна українською землею торгувати?

Ви про вільну, незалежну Україну подбайте,

То будете тут з рідними свій вік доживати!

Земля — стратегічний ресурс

Притихла та зажурилася Україна...

Горда українська нація — в задумі.

Війна на Сході — рана незагоєна...

Відступаємо... Рішення — безумі.

Мовчки по гострій, осінній стерні

Збройні Сили України йдуть в тил.

Залишають відвойовані землі свої.

Попереду їх чекає голий крутосхил.

Військо відводить наша сторона.

російська —  ряди орків підсилює.

Дати здачу не можна... Заборона.

Ворог у спини солдатам стріляє.

Знову — вбиті та поранені. Горе.

Госпіталі — переповнені людьми.

Плаче рідне небо осіннє, неозоре...

Не всі й дочекаються гарної зими.

Зовнішній та внутрішній фронти...

Де — гарячіше? Тяжко й сказати.

Продаж землі змінює всі акценти.

Українці — вимушені її відстояти.

Земля — це стратегічний ресурс

Найголовніший, безпека держави!

Без землі Україна змінить й курс.

Осінні сурми тривожно заграли...

За молоду державу вчепилися всі.

Кожен хотів би її шматок взяти.

Багатії, злодії  на народне