Автошка

By Володимир Грановський and Ольга Кузнєцова

«Автошка» – українське видання захопливої та зворушливої казкової історії для дітей. Одного ранку один автомеханік Василь знайшов у своїй майстерні маленьку машину. Машина виявилася живою, і Василь, спершу здивувавшись і злякавшись, вирішив залишити машину собі – замість сина, про якого давно мріяв.
Відносини між Василем і автомобілем швидко стали довірчими. Але в їх відносинах бувають складні, часом смішні ситуації. Чи зможе Василь впоратися з роллю батька, особливо для автомобіля? Казкова історія доповнена корисними порадами від Автошки на вулиці та в дорозі.

«Avtoshka» is the Ukrainian edition of the fascinating and touching fairytale story for children. One morning, a single car mechanic Vasyl found a small car in his workshop. The car turned out to be alive, and Vasyl, first surprised and scared, decided to keep the car for himself – instead of the son he had long dreamed about.

The relations between Vasyl and the car have quickly become trustful. But in their relationship, there are difficult, sometimes funny situations. Will Vasyl be able to cope with his father's role, especially for the car? The fabulous story is supplemented with useful tips from Avtoshka on the street and on the road.

• Language: Українська мова
• Publisher: Publishdrive
• Release date: Oct 10, 2022

Book preview

Глава 1. Зустріч

Жив собі на світі автослюсар Василь. Був він самотній – ні дружини, ні дітей, ні навіть рідні. Замріявся якось: «От би мені сина – я б його слюсарній справі навчив… Ми би з ним разом машини лагодили, чайок попивали й Формулу-1 дивилися... Та де ж його візьмеш, сина? На токарному верстаті не виточиш».

Позітхав ще трохи Василь та й пішов до майстерні прибиратись. Глядь – стоїть червоний дитячий автомобільчик, на яких дітлахи катаються, і такий ладний, ну точнісінько справжній! Напевно, полагодити привезли. Відкрив капот та й ахнув: усередині – і двигун, і акумулятор, усе – як справжнє! Тільки маленьке. І в замку запалювання ключик блищить. Слюсар ключик повернув – ледь чутно так вжжжииик, і все... Не заводиться. Мабуть, батарея розряджена. Василь ключика вийняв і здивувався: дивовижний такий і блищить, наче золотий! Окуляри надів – і знову під капот. А там – бруду на палець, лячно доторкнутися. Дістав майстер ключі гайкові, вибрав один і примірився до гайки. Тільки-но ключ повернув – хтось як крикне: «Ой!» Василь з переляку ключ упустив – знову хтось заойкав! Що за дивина́? Обабіч крадькома глянув – нікого в майстерні... Гепнув легенько по двигуну – тихо... Гепнув трохи сильніше... сильно гепнув! Сирена як заволає, наче скажена!

Отямився слюсар уже на подвір’ї. «Що це було? Головою начебто не бився, мізки в порядку». У чортівню всяку він не вірить... або вже вірить? Глибоко подихав ще трохи для хоробрості і, крадучись, повернувся в майстерню. Усе обнишпорив – ну немає ж нікого! Махнув рукою – і в дім. Вечір провів із чайком біля телевізора, і так душевно, що й думати забув про те, що сталося. Та й не звик він через усілякі дурниці перейматись.

Заходячи вранці до майстерні, Василь перечепився через дитячий автомобільчик, забив ногу, при цьому в нього вихопилися слова, від яких навіть машини червоніють. Та автомобільчик і без цього був червоний. І стояв він учора, до речі, зовсім в іншому місці! Майстер нахилився, уперся руками в багажник і... автомобільчик, неприємно риплячи шинами по підлозі, ледь-ледь посунувся. «З ручника ж зняти треба!»