Dvi moskovky: Ukrainian Language
()
About this ebook
(1868) – вимальовує 2 образи – Ганни і Марини, два протилежних образи. Тиха, лагідна Ганна. Після солдатчини на село повертається Василь, який згодом одружується з Ганною. Марина заздрить, бо кохає Василя. Василь змушений покинути Ганну. Сина теж відправлено на службу. Син, омосковчившись, відцурався від Ганни. Марина не могла коритися умовам; осуд від села, змушує її покинути село. Марина помирає в місті, зовсім одна.
Ivan Nechuj-Levyc'kyj - Dvi moskovky
Ivan Nechuj-Levyc'kyj
Іван Семенович Левицький (1838 — 1918) (літературні псевдоніми — І. Нечуй-Левицький, І. Нечуй тощо) народився 25 листопада 1838р. в м. Стеблеві Київської губ. Канівського повіту (нині — Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район). Змалку цікавився звичаями і побутом селян, пізнавав скарби українського фольклору та поезії Шевченка, що згодом яскраво відбилося в його творчості. Навчався Нечуй-Левицький в Богуславському училищі (1848 — 1852), потім у Київській семінарії (1853 — 1859) та Київській духовній академії (1861 — 1865). Перед ним відкривалася духовна кар'єра, але юний магістр богослов'я рішуче від неї відмовився і, пориваючи з сімейними традиціями, викладав російську мову, літературу, історію, географію, логіку в Полтавській семінарії (1865 — 1866), гімназіях Каліша, Седлеця (1866 — 1873), Кишинева (1873 — 1884). 1885р. письменник вийшов у відставку, оселився в Києві і, ведучи досить замкнене життя, повністю віддався літературній праці. Після перших кроків письменника, що свідчили про появу сильного, молодого таланту на терені української прози, виходять з друку його нові, розгорнені полотна. В 70-ті рр. художник створює класичні твори з народного життя: “Не можна бабі Парасці вдержатись на селі” (1874), “Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти” (1875), “Микола Джеря” (1878), “Кайдашева сім'я” (1879), “Бурлачка” (1880). Крім згаданих історичних драм перу Нечуя-Левицького належать комедії з міщанського побуту (“На Кожум'яках”, 1875; “Голодному й опеньки м'ясо”, 1887), які містять цікаві характеристики типів міщан, торговців, дрібних чиновників, їх звичаїв, моралі й психології. Найбільш вдалою є перша п'єса, яка у переробці М. Старицького під назвою “За двома зайцями” набула більшої сценічності й досі живе в українському театрі. У творчій спадщині письменника є також літературно-критичні й літературно-публіцистичні статті. У відомій статті “Сьогочасне літературне прямування” (1878 — 1884) містяться цікаві роздуми про специфіку художньої творчості та роль усної поетичної традиції в літературі. В роки імперіалістичної війни І. Нечуй-Левицький жив самотнім, голодним життям. На початку 1918р. в умовах кайзерівської окупації Києва письменник тяжко захворів, згодом потрапив до Дегтярівської богадільні (будинок для перестарілих), де й скінчив життя 2 квітня 1918р.
Read more from Ivan Nechuj Levyc'kyj
Bida babi Palazhci Solov'i'si: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsBez puttja: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsPomizh vorogamy: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsNe toj stav: Russian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsNeodnakovymy stezhkamy: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsNad Chornym morem: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsSkryvdzheni j neskryvdzheni: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsKnjaz' Jeremija Vyshnevec'kyj: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsGet'man Ivan Vygovs'kyj: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsPrychepa: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsKajdasheva sim'ja: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsMykola Dzherja: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsAfons'kyj projdysvit: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsStari gul'tjai': Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsHrestyny: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsGastroli: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsKyi'vs'ki prohachi: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratings
Related to Dvi moskovky
Related ebooks
Ledashhycja Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВасиль Стефаник. Найкращі новели. Ілюстроване видання: Камінний хрест, Новина, Марія, Сини, Кленові листки та інші Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsHiba revut voly, jak jasla povni. Knyga 3 Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsKyi'vs'ki prohachi: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМаруся Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsTry doli Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsMasha Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsHiba revut voly, jak jasla povni. Knyga 2 Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsSerdeshna Oksana: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКонотопська відьма Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsDevjat brativ i desjata sestrycja Galja Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsСуча дочка Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМорозенко (Шедеври української літератури) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsCarivna: Ukrainian Language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsInstytutka Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsСучасні казки для дітей Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsІ будуть люди Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПечериці Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsАбрикосова книгарня Rating: 5 out of 5 stars5/5Зів'ялі квіти викидають: 2-ге видання, доповнене, ілюстроване Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsОльга Кобилянська. Найкращі твори: Земля, Царівна, Людина, Valse melancolique (Меланхолійний вальс), Природа, Аристократка Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsСело не люди Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsOlivec Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЯк Ватсон навчався хитрощів Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsОстап Шаптала. Повісті Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКайдашева сім'я Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsMorozenko Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsSered temnoi nochi. Chastyna persha Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsMaksym Grymach Rating: 0 out of 5 stars0 ratings
Reviews for Dvi moskovky
0 ratings0 reviews
Book preview
Dvi moskovky - Ivan Nechuj-Levyc'kyj
VIII
I
Раз якось був тихий лiтнiй вечiр. Сонце стояло вже на вечiрньому прузi. Череда звернула з толоки на шлях, простяглася до села i пiдняла за собою куряву. По дорозi йшов молодий москаль додому по бiлету. За плечима в його телiпався ранець та торбина з сухарями; через плече висiла сiра московська шинеля, скручена, як обiд. Мабуть, здалека йшов москаль, бо пiдбився i насилу-насилу волiк свої притомленi ноги.
Курява тихо полягла на стерню, череда ввiйшла в село. На яру стояло чимале село; посеред села бiлiла невеличка нова церква. На самому низу блищав ставочок, один i другий, а кругом його i понад греблею росли густi, високi, зеленi та кучерявi верби.
Москаль став, подивився на село, а далi сiв на окопi та й почав насипати тютюну в люльку.
Господи! - подумав москаль. - П'ять лiт вже, як я вийшов з Момотiв, а вже вони й бiльшi стали, вже й церква нова, i верби понад ставками поросли такi великi… Що ж то дiється тут у селi? Чи жива, чи здорова моя стара мати, чи, може, спочиває вже на кладовищi?.. - I москаль похилив голову… - А парубки, а дiвчата, з котрими я гуляв колись! Мабуть, парубки вже всi поженились, а дiвчата замiж повиходили. Чи вийшла то Настя та Мотря? А гарнi були дiвчата! Гарнi, мабуть, з їх i молодицi!..
Москаль встав i насилу поволiк потомленi ноги тихесенько до села.
А тим часом за ставком, за густими вербами, на сiнешнiм порозi, пiд маленькою хатиною сидiла стара Хомиха Варка. Старенька й невелика була Хомишина хата, одним одна на всiм огородi. Коло неї aнi комори, анi загороди, aнi хлiвця. Тiльки на причiлку була притулена до хати якась повiточка, а там лежало трохи хворосту, стояла стара терниця та бительня та валялися два щербатi глиняники. Весь огород зapic густою та високою травою. Перед хатиною, на маленьких грядочках, росла картопля, буряки та цибуля. На два ступенi од дверей зелений горбик з лядою - то погрiб бабин. За хатою десять вишень та двi грушi - ото й усе хазяйство Хомишине…
Хомиха сидiла на порозi, поглядала на битий шлях та пильнувала над роботою. Вона шила синовi сорочку. Знать, не дуже добачали старi очi, бо Хомиха нагнулась над самiсiньке полотно. Її руки тряслись; старенький очiпок зсунувся на тiм'я; з-пiд очiпка одвисло пасмо сивої коси, а стара все пильнувала над комiром, вилiчувала нитки та вишивала заполоччю. Як же не пильнувати матерi, коли вона шила сорочку задля сина свого Василя, котрого виглядала що божого дня, котрого вона не бачила вже п'ять рокiв, з того часу, як його взяли в москалi.
Хомиха нацiлилась ниткою до вушка та й не по-трапила. Тодi вона встала, прикрила очi рукою, глянула на сонце, а потiм на шлях…
I знов минув день, вже й вечiр настав, а мого сина нема та й нема! - думала Хомиха… - Вже другi москалi давно поприходили, а про мого Василя нi чутки, нi вiстки
.
I не один день сидiла Хомиха на порозi та виглядала свого сина. I тепер знов ciлa вона на призьбi, пiдперла голову рукою; її очi впали на широку дорогу, на далекий лiс, на далеке небо, а думка, як та птиця, полинула десь далеко, в чужу сторону. Чи живий вiн, чи здоровий, - думала вона, - чи прибуде до мене? Чого не трапляеться москалевi на чужiй сторонi? Може, його на войнi вбито, може, його звiр зачепив у лici темної ночi, а може, де занедужав на чужинi, лежить один i нiкому порадоньки дати
. Лiтає материна думка то по степах широких, то по темному лici в глуху темну нiч, то бачить вона його слабого, недужого, в якiйсь чужiй хатi, мiж чужими людьми, то на битiй дорозi, де на його напали недобрi люди. А серце материне ниє та ниє…
Встала стара, перехрестилась, помолилась за сина i попленталась в хату з болячою душею. А тим часом в одному вiкнi, потiм в другому за-манячив червоний комiр. Сiнешнi дверi рипнули, одчинилась хата, i перед Хомихою, як з-пiд землi вирiс, з'явився її син Василь.
Вечiрнє сонце блиснуло на його в вiкно.; Високий та тонкий стояв перед нею син; чорнi кучерi, лице, одежа - все припало пилом.
Стара аж руками вдарила об поли, аж затрусилась.
- Добривечiр, мамо! - промовив Василь. - Чи пiзнаєте мене?
Стара крикнула, кинулась до його й заголосила…
- Як ти вирiс, сину, який став високий!
- А ви, мамо, старi стали, такi старi!
- Ох, час, сину, вмирати! Та тепер менi за всi голови! Я побачила тебе - i менi вмирати буде легше.
Стара махнула неначе з радощiв рукою, втерла сльози рукавом.
- Не плачте, мамо, - промовив Василь. - Я ж, бачте, слава богу, вернувся живий i здоровий.
Василь зняв з плечей ранець i торбину, поклав пiд лавою. Стара завешталась по хатi, неначе помолодшала; не знала, що й робити, що й почати. До всього кидалась, нащось одчиняла скриню, чогось шукала i не знала, чого шукає; чогось побiгла в сiни, а послi знов вернулась в хату. Василь попросив води вмитись. Налила Хомиха води в полумисок, достала з скринi бiлий рушник, знайшла сорочки, - рада б сама умивати i втирати свого Василя.
Аж повеселiшала Хомишина хата! В печi палає полум'я, кипить вечеря. Засвiтила Хомиха каганець i сiла рiзати галушки. Василь сидiв кiнець стола на лавi. Я к смола, чорнiли його кучерi при бiлiй сорочцi з вишиваним комiром, а запалене молоде лице, обмите свiжою водою, засвiтилось при