Аліса в Задзеркальній країні
By Льюїс Керрол and Джон Тенніел
()
About this ebook
Аліса уявляє наче у відображення можна пройти і на свій подив дійсно опиняється за дзеркалом. На перший погляд там усе виглядає звичайно, але згодом трапляються неймовірно химерні речі.
Малюнки в тексті художника Джона Тенніела.
Read more from Льюїс Керрол
10 шедеврів світової літератури. Ілюстроване видання: П'ятнадцятирічний капітан, Острів Скарбів, Пригоди Тома Сойєра, Жага до життя, Золотий жук, Маленький принц, Пістрява стрічка, Ніч проти Різдва, Пригоди Аліси в Дивокраї, Різдвяна пісня в прозі Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsАліса в Задзеркальній країні: Казки українською Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПригоди Аліси в Дивокраї: Казки українською Rating: 0 out of 5 stars0 ratings
Related to Аліса в Задзеркальній країні
Related ebooks
Аліса в Задзеркаллі Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsАліса в Дивокраї Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsАліса в Дивокраї Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКнижкове життя Ніни Гілл Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПаперові солдати Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsОповідь Служниці (Opovіd' Sluzhnicі) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМарево (Marevo) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsОлівець. Шедеври української літератури Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsГра в індіанців або Ніколи не смійся з крокодила Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКрижана принцеса Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsАнтуана де Сент-Екзюпері - Повне зібрання творів Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКазки зі Львова (Kazki zі L'vova) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsШалена Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМізері Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsОстанній дім на безпечній вулиці Rating: 4 out of 5 stars4/5Суча дочка Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsАбрикосова книгарня Rating: 5 out of 5 stars5/5Століття Якова (Stolіttja Jakova) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsУсі Грані Світу Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsСамотній вовк (Samotnіj vovk) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsБодай Будка Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМЕНЕ ВКУСИВ ВАМПІР Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsТринадцята казка Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsБільше нікому Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПотвори Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВасиль Стефаник. Найкращі новели. Ілюстроване видання: Камінний хрест, Новина, Марія, Сини, Кленові листки та інші Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМелодія кави у тональності кардамону (Melodіja kavi u tonal'nostі kardamonu) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsСело не люди Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМісячна долина Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsСкелліґ Rating: 0 out of 5 stars0 ratings
Related categories
Reviews for Аліса в Задзеркальній країні
0 ratings0 reviews
Book preview
Аліса в Задзеркальній країні - Льюїс Керрол
ДІЙОВІ ОСОБИ
(Розташування фігур перед початком гри)
РОЗДІЛ I
ЗАДЗЕРКАЛЬНИЙ ДІМ
Напевне відомо лише те, що біле кошеня до всього цього непричетне: в усьому винне чорне кошеня. Справа в тому, що стара кішка умивала біле кошеня протягом останньої чверті години і воно досить терпляче зносило це. Отже, як бачите, воно ніяк не могло бути причетним до цієї витівки.
Ось як Діна мила своїх кошенят: одною лапою вона наступала на вухо бідолашному малому, а другою мила його мордочку проти шерсті, починаючи від носа. Як я уже говорив, саме в цей час вона старанно вмивала біле кошеня, яке спокійно лежало і навіть пробувало мурчати. Без сумніву, воно розуміло, що все це робиться задля його ж добра.
Але чорне кошеня було вмите вже давно. Аліса сиділа, скрутившись калачиком у куточку великого крісла, і намагалася розмовляти сама з собою, хоч їй хотілося спати. Кошеня в цей час гасало за клубком вовни, яку Аліса намагалася перемотувати. Воно ганялося за клубком, доки той весь не розмотався. Всі нитки валялися на килимові, перекручені і заплутані, а кошеня поверх них ганялося за власним хвостом.
— Ах ти, шкода така! — скрикнула Аліса і, спіймавши кошеня, поцілувала його. Цим вона хотіла показати, що кошеня потрапило в неласку. — Справді, Діна не навчила тебе розуму! Треба було вчити, Діно, треба було! — додала Аліса, намагаючись говорити сердитим голосом, і з докором подивилася на стару кішку. Потім вона підняла з підлоги кошеня і вовну, знову вмостилася в кріслі і почала мотати клубок. Робота, одначе, не дуже посувалася вперед, тому що Аліса весь час розмовляла з кошеням або сама з собою. Кошенятко дуже тихенько сиділо у неї на руках, вдаючи, що слідкує за її рухами. Воно іноді простягало лапку і злегка доторкалося до клубка, ніби хотіло показати, що охоче допомогло б Алісі, якби вміло.
— Ти знаєш, що буде завтра, Кицько? — почала Аліса. — Ти б здогадалася, якби була зі мною на вікні. Але ти не могла, бо Діна в цей час чепурила тебе. Я бачила, як хлопці збирали хмиз на вогнище. Для цього треба дуже багато хмизу, Кицько! Але зробилося так холодно і пішов такий сніг, що їм довелося припинити роботу. Не журись, Кицько, ми завтра подивимося на вогнище. — Тут Аліса намотала трохи ниток на шию кошеняті, тільки щоб глянути, як це йому личить. Справа скінчилася тим, що кошеня почало гратися, а клубок покотився, розмотуючись по підлозі.
— Ти знаєш, Кицько, я так розсердилась, — продовжувала Аліса після того, як вони знову зручно вмостилися, — коли я побачила всі твої витівки. Мені хотілося відчинити вікно і викинути тебе на сніг! І треба було, шкода ти така! Може, скажеш, не шкода? Не перебивай мене! — провадила вона, погрожуючи пальчиком. — Я хочу перелічити всі твої провини. Номер перший: ти двічі нявкнула, коли тебе Діна вмивала вранці. Авжеж, не відмовляйся, Кицько, я сама чула. Що ти кажеш? (Вона вдала, що слухає кошеня). Вона потрапила лапою тобі в око? Ти сама винна, нащо розплющила очі? Якби ти їх міцно заплющила, цього б не трапилося. Ну, досить виправдовуватися, краще слухай! Номер два: ти смикнула Сніжинку за хвоста, саме коли я поставила перед нею блюдечко з молоком. Що, ти хотіла пити, правда? А ти не поцікавилася, чи вона хотіла пити? Нарешті, номер три: ти щоразу розмотуєш клубок з вовною, аби я тільки одвернулась…
— Цілих три провини, Кицько, і за жодну з них ти ще не понесла кару. Знай, я збираю всі провини на наступну середу. Уяви собі, що мої провини теж будуть збирати! — продовжувала вона більше сама до себе, ніж до кошеняти. — Що вони будуть робити під кінець року? Гадаю, їм доведеться посадити мене до в’язниці в день розплати. Або, припустімо, так: за кожну провину мене залишають без обіду. В такому випадку, коли настане час розплати, мені доведеться залишатися без обіду разів п’ятдесят поспіль. Що ж, я не буду журитися за ними. Я скоріше згодна залишитися без обіду, ніж обідати.
— Ти чуєш, Кицько, як ліпить сніг у вікна? Він шарудить так ніжно і ласкаво! Ніби хтось цілує шибки знадвору. Цікаво, сніг, мабуть, кохає дерева і поля, якщо він так ніжно цілує їх. І він так щільно обгортає їх білим простирадлом, знаєш. Може, він говорить їм: «Спіть, любі, доки не прийде літо». А коли вони прокидаються влітку, Кицько, вони зодягаються в зелене і танцюють під вітром. О, як це гарно! — скрикнула Аліса і сплеснула в долоні. І, звичайно, упустила клубок вовни. — От якби це було так насправді! Ліс восени справді немов сонний, коли жовтіє листя.
— Кицько, ти вмієш грати в шахи? Не смійся, люба, я запитую цілком серйозно. Адже коли ми грали останнього разу, ти дивилася так, ніби все розумієш. І коли я сказала «Шах!», ти замурчала. Це був хороший шах, Кицько, і я, безумовно, виграла б, якби той паскудний кінь не заліз серед моїх пішаків. Кицько, люба, уяви собі…
Якби я тільки міг розповісти хоч половину того, що Аліса починала зі своїх улюблених слів «уяви собі». Лише напередодні вона довго сперечалася з сестрою, і все через те, що вона почала: — Уявімо собі, що ми королі та королеви.- Її сестра, яка любила в усьому точність, заперечила, що це неможливо хоча б тому, що їх усього двоє. Аліса змушена була врешті поступитися:
— Ну, добре, ти будеш одною з них, а я буду за всіх інших.
А одного разу вона геть перелякала свою няню, зненацька крикнувши у неї над вухом:
— Нянечко! Уяви собі, що я голодна гієна, а ти — кістка!
Але ми відхилилися від розмови Аліси з кошеням.
— Уяви собі, що ти, Кицько, Червона Королева! Розумієш, мені здається, що, коли ти сядеш і складеш передні лапки, ти будеш дуже схожа на неї. Ану спробуй, будь розумною Кицькою! — І Аліса взяла зі стола червону королеву і поставила її як зразок для наслідування перед кошеням. Але з цього нічого не вийшло, головним чином, як сказала Аліса, тому, що кошеня не хотіло складати лапки. Щоб провчити його, вона піднесла його до дзеркала, показуючи, яке воно було погане. — Якщо ти зараз же не зміниш своєї поведінки, — додала вона, — я виставлю тебе в Задзеркальний дім. Як тобі це сподобається?
— А зараз, якби ти слухала, Кицько, і не базікала так багато, я б тобі розповіла все, що думаю про Задзеркальний дім. По-перше, там є кімната, яку видно в дзеркалі. Вона така самісінька, як наша вітальня, але все там навпаки. Я бачу всю її, коли забираюсь на стілець, всю, крім невеликої частини позаду каміна. О! Мені так хочеться побачити і ту частину! Мені так хочеться дізнатися, чи топиться у них взимку. Адже це не можна взнати, розумієш… Хіба що коли у нас топиться і дим потрапляє туди теж… Але, може, це тільки видимість, тільки так здається, що там також топлять. Потім, книжки там теж схожі на наші, але слова читаються навпаки. Я це знаю, бо