Ранок із присмаком кави

By Марія Маринченко

Людина – мов айсберг, частково прихована...

До збірки увійшли вірші, в яких за філіжанкою запашної кави я веду монолог зі своїм читачем.

• Language: Українська мова
• Publisher: Марія Маринченко (“Марічка Ясен”)
• Release date: Jun 14, 2020
• ISBN: 9781393080596

Book preview

Дорогий читач!

Мене звати Марія (Марічка Ясен). Я — поетеса за покликом душі.

Ще з юних літ пишу я вірші, і от, нарешті, час прийшов ділитися своєю творчістю зі світом. В поезії своїй шукаю зміст, не форму і, мов художник, я змальовую життя поміж рядків.

Людина... Така цікава та багатогранна... Кожен із нас по-своєму розуміє життя, має власні цінності та робить саме ті вчинки, на які спроможний.

До збірки увійшли 50 віршів на соціальну тематику. За філіжанкою духмяної кави я ділюсь своїм баченням і розумінням минулого, сьогодення та майбутнього.

Тож, я запрошую у світ своєї поезії.

––––––––

Зустрінемось на сторінка́х...

Марія Маринченко

Якби я могла

Якби я могла, то всіх би пригостила

Запашною кавою й ароматним чаєм.

Впевнена, що у вас з’явилася б віра

У те, що земний куточок буває раєм.

Якби я могла, то ділила би багатства

І щедро роздавала їх людям порівну.

Жаль, що не дійшла до меценатства.

Достойно б виконувала місію гідну...

Якби я могла, допомогла б голодним

Та забезпечила всім дах над головою.

Дбала б, щоб ніхто не був холодним.

Слово приємне сказала б з теплотою.

Якби я могла, зупинила б лихі війни

І повернула наших біженців додому.

Врятувала світ від агресивної прірви.

Не заподіяла б лихого нічого нікому.

Якби я могла, захистила б усіх собою

Й витерла гіркі сльози тим, хто плаче.

Не можу бачити горе. Я хочу спокою.

Вірю, що небеса все теж добре бачить.

Якби я могла, багато б добра зробила;

Щоб забезпечити мир, добро на землі.

Так шкода, що я – лиш жінка безсила.

Якби ж я могла...Та чи судилося мені?

Людина – як айсберг

Людина – як айсберг, частково прихована...

Те, що бачимо зверху; не розказує про неї.

Від сторонніх очей – красиво завуальована.

Важливо, щоб з природою була у гармонії.

Наш всесвіт – живий від бруківки до неба.

Вільно дихає над просторами й бачить все.

Взнає, яка у людства – найбільша потреба.

Відчуває свої айсберги, що океанами несе.

Вони плачуть слізьми й неймовірно тануть.

Їхні талі води підхоплює безмежний океан.

Якщо люди вірять, довіряться й розкажуть.

Частіше, мовчать. Ніби, напускають