Поезiї
()
About this ebook
Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики і брала активну участь в українському національному русі.
Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.
Read more from Леся Українка
25 шедеврів української літератури. Ілюстроване видання: Кайдашева сім'я, Енеїда, Лісова пісня, Хіба ревуть воли, як ясла повні?, Я (Романтика), Тіні забутих предків, Захар Беркут, Тигролови, Місто та інші Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsДитячі гри, пісні й казки Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВ катакомбах Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsНа полі крові Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКамінний господар Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsОдержима Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsНародні пісні Карпат Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКассандра Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsОргія Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsДавня казка Rating: 0 out of 5 stars0 ratings
Related to Поезiї
Related ebooks
Poezіїї Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsТарас Шевченко. Шкільна програма. Вибрані твори 5–9 класи Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsДавня казка Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВірші Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsВірші Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЧуєш птаху?.. Це я (Chuesh ptakhu?.. Tse ya) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМикола Вороний. Найкращі твори. Ілюстроване видання: Блакитна Панна, Євшан-зілля, Інфанта, Іванові Франкові, Легенда Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsУкраїнська модерна проза. Антологія Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsУкраїна в старовину Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsНа високій полонині (Na visokіj poloninі): Книга 2 - Нові часи (Kniga 2 - Novі chasi) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЗ Україною в серці патрiотична хрестоматiя (Z Ukraїnoju v sercі patriotichna hrestomatija) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПерлини української класики. Збірка (Perlyny ukrai'ns'koi' klasyky. Zbirka) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПоміж рядків обійму вашу душу Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПавутина моїх доріг Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsУлюблені пісні ХХ сторіччя (Uljublenі pіsnі HH storіchchja) Rating: 0 out of 5 stars0 ratings18+ парафрази й переклади: Книга 1 Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsKobzar: Ukrainian language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКруча. Збірка поезії Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsБалада солдатiв Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsGajdamaky Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsФауст Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsZ vershyn i nyzyn Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsОй, там, за Дунаєм (Oj, tam, za Dunaєm) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЗаворожений світ - По цей бік Чорногори - По той бік Чорногори Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsТіні забутих предків Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsОгненне коло Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЗагублений між війнами Rating: 0 out of 5 stars0 ratings
Reviews for Поезiї
0 ratings0 reviews
Book preview
Поезiї - Леся Українка
Казка про Оха-Чародiя
В тридев'ятiм славнiм царствi, де колись був цар Горох,
є тепер на господарствi мудрий пан, вельможний Ох.
Сам той Ох на корх заввишки, а на сажень борода,
знає край i вдовж, i вширшки, i кому яка бiда.
Чи хто правий, чи неправий, чи хто прийде сам, чи вдвох, —
всiх приймає пан ласкавий, тiльки треба мовить: «Ох!»
На зеленому горбочку спершу вiн людей приймав,
потiм сiв у холодочку, звiдти голос подавав.
А як з ранку та й до ранку стали люди обридать,
Ох зробив собi землянку, Оха бiльше не видать.
Але хто те мiсце знає, де трухлявий пень i мох,
той приходить i волає або й тихо каже: «Ох!»
Хоч би навiть ненароком теє «ох!» промовив ти, знай,
що вилiзе те боком, — ворiття вже не знайти!
Бо затягне з головою трясовиця мохова
i з душею ще живою пiд землею похова.
Пiд землею ж там — палати, де вольможний Ох сидить,
гарнi, пишнiї кiмнати, срiбло-злото скрiзь ряхтить;
дорогiї самоцвiти, наче зорi, миготять,
скрiзь заморськi дивнi квiти, по клiтках пташки сидять;
золотiї грають рибки в кришталевих скриньочках;
i ведмедi ходять дибки в рукавичках, жупанках.
Враз тебе там обморочать блиск i пахощi мiцнi,
попугаї заторочать приказки якiсь дивнi.
I безглуздi очi втупить в тебе рибка, мов чига…
Тут ведмедiв гурт обступить, кожен лапу простяга, —
той бере тебе за руку, той торкає за плече;
боронь боже ворухнутись! — кров одразу потече.
Бо крiзь бiлi рукавички враз проб'ються пазурi
гачкуватi, мов гаплички, — так i вп'ються, мов щурi.
Тож, коли вже раз попався, — наче в пастку бiдна миш, —
то сиди, мов прикувався, не рушай, мовчи та дишi
Вийде Ох: «Вiтай в гостинi! Чи волiєш нам служить?
Чи волiєш, може, нинi головою наложить?»
Скажеш: «Я служить не згоден», — зараз цок тебе в лобок,
якщо ти носить не годен рукавички й жупанок.
Стань на службу — подарують рукавички й жупанець,
привiтають, пошанують, — тiльки ж там тобi й кiнець!
Вiчно будеш пробувати у пiдземному дворi,
бiльш тобi вже не видати анi сонця, нi зорi.
Де торкнешся — всюди брами пiд замком та пiд ключем…
Десь далеко хтось часами озивається плачем.
Спiв на плач вiдповiдає, плач на спiв, так без кiнця…
Кажуть, бранка там ридає, жде юнака-молодця;
коло неї там жар-птиця спiвом душу потiша,
та сумна мiцна темниця, смутна в дiвчини душа.
Якби хтiв їй волю дати хто з хоробрих юнакiв,
мусить перше розрубати сiмдесят ще й сiм замкiв…
Вже вам казка обридає? Що ж! хто має кладенець,
хай замки тi розрубає, - буде казочцi кiнець!
7. III 1906
Конвалiя
Росла в гаю конвалiя
Пiд дубом високим,
Захищалась вiд негоди
Пiд вiттям широким.
Та недовго навтiшалась
Конвалiя бiла, —
I їй рука чоловiча
Вiку вкоротила.
Ой понесли конвалiю
У високу залу,
Понесла її з собою
Панночка до балу.
Ой на балi веселая
Музиченька грає,
Конвалiї та музика
Бiдне серце крав.
То ж панночка в веселому
Вальсi закрутилась,
А в конвалiї головка
Пов'яла, схилилась.
Промовила конвалiя:
«Прощай, гаю милий!
I ти, дубе мiй високий,
Друже мiй єдиний!»
Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою
Тую квiточку зiв'ялу
Кинула додолу.
Може, й тобi, моя паяно.
Колись доведеться
Згадать тую конвалiю,
Як щастя минеться.
Недовго й ти, моя панно,
Будеш утiшатись
Та по балах у веселих
Таночках звиватись.
Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,
Тебе, квiточку зiв'ялу,
Залишить байдуже!..
Волинь,