Театр, або той тойвово..

By Майк Новосад

Non-fiction novel. "Театр, або той тойвово.." - третя книга Автора. Перша - "М&M або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній.." (2020) - фантасмагорія про "русский воєнний корабель" і не тільки. Друга - "Хіпстер.." (2021) - спогади хіпі в ссср. Роман без купюр. Розповідає про життя неформалів тої імперії.
"Театр або той тойвово.." - книга про, як це не банально, театр. Автор в силу певних обставин добре знайомий з українським театром. Але роман не тільки про класичний театр, а й про театр абсурду, який коїться в цій частині Землі вже понад 100 років. Сатира, іронія, історія..

Уривок з книжки замість довгого опису:
"Вони ще й зараз навколо нас. Недолугі, злі, зателепані. Вони намагаються вижити, а я хочу, щоб їх ніколи більше не було. Щоб навіть пам’ять про них зникла, Щоб хтось колись не написав знову – комуністи вкрали мій час.."

• Language: Українська мова
• Publisher: Europe Liberal
• Release date: Apr 26, 2022
• ISBN: 9781005525989

Майк Новосад

Про автора? Майк Новосад. Про себе каже – Романтик з Великої Дороги. Насправді – антикомуніст, «антісовєтчік» і антиідійот.. А ще – кризовий менеджер, траблшутер, письменник і блогер..

Book preview

Chapter one..

INTRO..

2021. December

Life is about the people you meet..

За вікном Сінтябр

дурака включаєт..

Привіт, Посполиті..)) Йдем в театр – нє..?)))

Загула Мережа – Ізраїль знову попереду всіх в черговій вакцинації... Та нє – я не проти. Прошу-прошу. От тільки незрозуміло. Рік назад говорили, що всі громадяни Ізраїлю першими вакцинувалися і їм тепер на все пох. Тепер вони знову мають шанс першими вакцинуватися. Знов буде на все пох? Тобто тоді не спрацювало? Брехали тоді, чи зараз? Чи і тоді, і зараз..?

Коли вперше об’явили пандемію я подумав: ну що – добавилися в толерантність з комуністами? Припхали вам коммі вірус..?

Але шукати винуватих ніхто не спішив, вся боротьба з загрозою для всього живого на планеті обмежилася обмеженнями пересування та марлевими пов’язками. І я зрозумів – так ось ти який, привид комунізму..

А потім крізь туман пропаганди проступили обриси фарм компаній...

Так склалося, що я не люблю комуністів. Що значить – не люблю.? Я люблю тих, кого люблю, а тих котрі хочуть, щоб я їх любив, не маючи для цього жодних підстав, я просто множу на нуль.. Їх для мене не існує.

Чому так? Бо коммі наполегливо пробують знищити такі поняття, як честь, гідність, порядність.

І головне – вони вкрали мій час. Твій теж, до речі..

Вони ще й зараз навколо нас. Недолугі, злі, зателепані. Вони намагаються вижити, а я хочу, щоб їх ніколи більше не було. Щоб навіть пам’ять про них зникла, Щоб хтось колись не написав знову – комуністи вкрали мій час..

***

Київ. Пару років тому. Веселий Трагічний Клоун Ґарій Кара-Коцкі пише у себе в Фейсбуці:

«А вы знаете, я вчера заметил, что существует некий параллельный мир и они, прикиньте, нас обсуждают...»

Хто такий Ґарій?

Пацан з волоссям кольору льону прапорів лгбт-спільноти. Син та внук потомствєнних радянських комуністів. Робить вигляд, що бізнесмен.

До кого звертався?

Нібито до пострадянської нео-ыліти. Насправді до «ніщєбродів», котрі мали б ним захоплюватися.

Що на вихлопі? Нічого. Видав бажане за дійсне.

Тут доречно згадати вислів модного, недавно, письменника з Просраної Страньі. Того, що вже двадцять років невідомо де. Того, що Пєлєвін(1):

Покидька суспільства миттєво видають його знання про дорогі годинники і понтові автомобілі...

Київ. Ж. К. Чірвоніц. Сумний Найкращий Менеджер Країни. Дуже поважний та обласканий Асоціацією Американських Таксистів, а особливо Великим Єврейським Конгресом.

Хто такий?

Ще один ылітний «бізнесмен та політик». А особливо автогонщик.

Чим відомий? Мені тим, що п’яний вмудрився виїхати на розподільчу огорожу на Брест-Литовському проспекті. І на ній зависнути. Зараз більше знаний, як опонент Стерненка(2) і виконавець п’яного «співу» через телевізор.

В 2008 заявив: «Никогда мы больше не будем платить менеджерам высокую зарплату. Хватит...» Правда після цього геніального рішення його «бізнес» конкретно підсів, але він звичайно ж знайшов вихід, про що і розповів через той же телевізор: «Я, как лучший менеджер страны, у себя на фирме проверяю всех. И поймал. Знаете, на чём? На закупках туалетной бумаги. Вот так, шоб вы знали...» Кажу ж – радянський ьілітний бізнесмен, йопта..

Чому він автогонщик, менеджер, а заодно сумний, найкращий та обласканий?

Не знаю. То він сам так про себе каже. Може шо знає..

Хто ці двоє? Типові представники пострадянської нео-ыліти. Чому власне вони? Нічого особистого – просто вони найбільш театралізовані.

А що зараз власне в театрі? А його немає. Структуру управління захопила гей-спільнота І робить вигляд, що театр є. А його нема.

Є окремі актори, режисери. Є окремі постановки. Все решта – суєта і лицемірство. Не лицедійство, а власне лицемірство.

Хочеш заперечити? Ок – назви вистави, що підкорили світові сцени. За тридцять років незалежності могли ж хоч на одну спромогтися? Що – не могли? Знаєш чому? Поки не відмінять радянські звання й регалії – не спроможуться.

Не варто оцінювати рибу за її здатністю лазити по деревах?(3) Не варто згоден.

***

А світ продовжував сходити з розуму:

MBA-революція, гей-революція, BLM-революція, талібан-революція..

Я ні разу не расист, чи антисеміт. Я навіть не проти, щоб для гомосексуалістів придумали середній рід і навіть не проти, щоб це записували їм в паспорт. Наприклад: стать – чоловіча, жіноча, лгбт. Я проти надання переваг не за розумовими здібностями, а за сексуальними збоченнями, кольором шкіри, чи національною ознакою.

Чи White Live – то вже No Matters ..?

До чого це все? А ти не задумувався чому вже тридцять років твоя країна – відстала, феодальна і без діючого законодавства. Від чого відстала? Від поїзда – це як мінімум..

Wish You Good Luck, Нєгодяї..))

***

1. Віктор Пєлєвін – прозаїк з Просраной Страньі. Здійснив цікавий маркетинговий хід – запустив легенду, що його не існує. Пересічні вишуковують його фото, його знайомих – тобто підтвердження його існування. Весело кароч..

2. Сергій Стерненко – громадський діяч. Колишній очільник одеського Правого сектора

3. Кажуть, що Альберт Ейнштейн... Багато чого кажуть..

Chapter two..

ТЕАТР. ВПЕРШЕ..

2016. July.

Такий дубак надворі, що

бодай його шляк трафив…

Конфуцій. 555 до н.е.

Слова..

- Мишко, а твій тато комуняка.. і мій тато сказав, що скоро всіх комуністів будуть вішати..

Такими словами зустрів колись театр.

Цей текст з вистави «Зухвалець» був першим, який я почув, відхиливши трохи задні, праві двері в глядацький зал. Актриса-травесті Олеся Гришко, говорила ці слова настільки органічно і переконливо, що я подумав: о, – та мені тут нудно не буде..

Нудно, дійсно, не було ні разу..))

Вперше..

Завжди щось в житті відбувається вперше. Вперше до цього театру я потрапив ще навчаючись у школі. Навіть назву вистави пам’ятаю – «Гавроші Брестської фортеці». Власне, саму виставу я майже не бачив. Ми з Довгим та двома нашими шкільними girlfriends знайшли собі затишне місце /міні фойє, зліва на другому поверсі, якщо лицем до сцени/.

У нас були сигарети, деякі теми до обговорення – тобто все те, що спонукало школоту романтично усамітнитися..))

Але щось мене там, таки видно, торкнуло.. Я вже писав в одній з книг (1), що часто міняю, як локації, так і компанії. Компанії людей мається на увазі. Тобто – хто може всидіти на місці, той не я..))

На той час, я зависав на площадці у дворі кінотеатру «Піонер». Якось дорогою туди і, проходячи повз театр, побачив відкриту вакансію. А чому, власне, ні?. – подумалось мені..

Тусовку під Піонером тоді тримав Рома. Авторитетний жулік та професійний шпілєвой(2), він любив про себе казати: три побега, восемь ходок, сам себя теперь боюсь..

Говорив Рома швидко, дуже багато – я випадав в осад, коли він розмовляв на тарабарській мові. Виглядало це так – не зупиняючись, з інтонаціями, з виразом обличчя і – нескінченний потік неіснуючих слів. Слова повторювалися не часто, композиційно оправдано і складалося враження, що людина дійсно говорить живою мовою. Рома казав: в житті не раз знадобилося прикинутись таджиком з гірського аулу, котрий не розуміє російської..

Що могло поєднати несумісне – хіппі з людиною, у котрої за плечима авторитет зароблений роками тюрми..? Нонконформізм і підсвідоме прагнення до Абсолютної Свободи.. Він не любив владу і я не любив владу.. Є такий вираз – "бути на одній хвилі" /частота 432 Hz/ (3).

Очі Вовка.. вони вловлюють погляд собі подібних. Комуністи таких як ми знищували.

Коли я заявив, що збираюсь в театрі попрацювати, пацани підняли хай: Ти собі гониш, театр – це одні педіки... На що Рома сказав: Малий, не парся – це модно тільки серед артистів, а ти художник. В тебе пальці кишенькового, або піаніста, але в душі ти художник – це видно..

***

1. Хіпстер..

2. Професійний картяр.

3. Стрій Верді..

Chapter three..

The Theatre of the Absurd.

UnД’БілебелЪ..

2021. September.

Фельдман:

- Товарищи, скоро во всем свете будет власть советов!

Голос из толпы депутатов: – Сего не буде!

Фельдман яростно: – Это почему?

- Жидів не хвате!

Іван Бунін(1) Окаянные дни

ОБОЙМА, АБО НЕДОВГА ІСТОРІЯ СССР’у..

Локальні єврейські революціонери робили революцію. Локально де? Та по всій російській імперії. На фіга? Їх російський цар гнобив. Крім царя ще й його поплічники обзивали різними словами. І взагалі – їх вже давно крило. Ше з того часу, як Шабтай Цві(2) зробився мусульманином. А то ціла купа років. Не витримали наруги кароч..

Ну – ще до того, як робити революцію, вони спочатку створили секту під назвою – «бунд». Потім оформили rebranding, перетворивши «бунд» на – «комуністична партія большєвіков». Бунд, до речі, означає – союз. Тобто ссср в їх головах вже крутився якийсь час..

Отже комуністи, що виникли, як сукупність відходів життєдіяльності секти «бунд», офіційно з’явилися десь на початках минулого століття. Кажуть, що їх придумали німецькі євреї. Можливо й так. Ось на якого пса вони їх придумали десь, а не в себе, наприклад...?

Про деталі революції, я ще десь там нижче напишу, а тут лише зазначу – вона їм вдалася.

- Вдалося... – подумали пацани і почали витворяти з себе ылітарний клуб – а хулє? А шо – нєльзя?

Щоб бути «ылітою» потрібні «ніщєброди» і послідовники. Бодай фоном – але таки потрібні. Ніщєбродів в російській імперії було навалом. Послідовники? Теж ні разу не проблема. Неписьменних ідійотів в Свинопотамії ніколи не бракувало. Ідійотам дали знати: якщо ти дурак, то тільки з нами маєш шанс стати дуже важливою персоною... Дураки комуністів якось відразу почули. Посідали на коней і давай один одного шаблями по головах звіздошити. Щоб не було нудно – обізвали то громадянською війною. Громадянської війни пацанам було мало, тому вони вирішили завоювати цілий світ.

Почати вирішили з Італії. Чому з неї? Ну як чому – море, тьолкі, Ріміні..

Як це виглядало? Нєкто лєнін написав нєкто сталіну телеграму: а можем мы, к примеру, завоевать Италию...? Сталін відписав: можем, хулє там завоёвывать... Тоді лєнін: завойовывайте!!! Сталін покликав мойшу тухачевского і каже – давай, товарищь тухачєвскій – через Польшу и на Римини. Ты пацан мощный, то с поляками верняк справишься...

Поскакали коммі на Польщу. Але там поляки їх завстидали. Як саме? Та дали тягла. Чи сильно дали? Та сильно – пулями пробили днище котелка, маркитантку юную пробили... А потім, лисим курам на сміх – пішли в наступ і погнали за всходні креси. Гнали би й далі, бо увійшли в раж, але лєнін їм дав бабла і запропонував мирного універсала. Поляки на свою голову погодилися.

Коммі позорного універсала підписали, але злость в головах вскипала как волна... 24 на 7 вскіпала... Зі злості обізвали кожного п’ятого, зі своїх послідовників та решти пересічних, почесним званням – враг народа і відправили во глубину сибирских руд – хранить там гордое молчанье. Ну – це, щоб самим «не исчезнуть как класс на голом месте...» – як казав один із них, а саме – карл бернгардович собельсон, партійна пагрємуха – карл радек..

Coffee break..

Як ті комуністи виглядали? Та не дуже.. Ви чули про барана і нові ворота? Повірте – щоб побачити вираз обличчя барана, вартує зробити нові ворота. Воно дійсно того варте. Ось так вони і виглядали..

Мене, наприклад, пре слово барбос. Відразу асоціація на такого пса дурбецела. Воно таке – велике, незграбне, кудлате і покуйовджене.. Барбос може вкусити, але пояснити навіщо він це зробив не зможе. Запас слів недостатній.. книги не читав.. Немає відповіді – вкусив і все. Барбос одним словом.. От і тотальна більшість комуністів /крім похмуро-ідейних/ були – ось такі барбоси..

Діагноз? Та прошу-прошу: психічних захворювань немає. Просто дурак.

Вся ця фігня тривала на фоні першої світової війни. Воювала тоді Англія з Німеччиною. Там з обидвох сторін були ще союзники, але тут не шкільний підручник, а тому – без надмірних деталей. Отже підтягнули союзників, паралельно винайшли кулемет і жара пішла така, що їм аж шинелі позаверталися. Загинуло в тій війні найбільше французів, що були союзниками Англії, але то таке. Німці тоді програли, але злість кипіла, як donner wetter в суху погоду. Німців крило, як німфу на повний місяць. Але треба було трохи віддихатися..

Відправивши, через сибірський напівпортал, в кращі світи всіх незгідних і тих, що такими були назначені, комуністи вирішили трохи розслабитись. Почали з розбудови комуністичної партії. Форму та структуру приблизно змавпували з неаполітанської мафії. У комуністів все завжди приблизно. Все крадене і все приблизно. Будете сміятися, чи хтось може навіть гірко плакати, але все-все, абсолютно все – крадене. В Свинопотамії навіть кремль італійці збудували. А все зпродуковане потім в срср’і – це калька з чогось західного. Музика, машини, механізми, зброя.. Все крадене.

Absolutely. Але навіть вкрадене – приблизно. Це взагалі їхнє улюблене слово.

Згадав анекдот часів ссср’у..

Заєць приходить до Вовка:

- Волк, одолжи мне килограмм соли.

- Косой, у меня нет весов... я тебе примерно, на глаз, отсыплю...

- На болт себе отсыпь, собака серая...

Отже форму та структуру, на скільки дурним клепки вистачило, приблизно змавпували, а потім те, що вийшло, щедро прикрасили атрибутикою племен, що оргазмували від шкляних коралів. Тобто обвішали свій витвір орденами, прапорами та іншими блискучими шкельцями. Щоб гарно було...

After that, як апофеоз – в центрі москви на центральній площі, запакували в шкло труп свого вождя. Щоб вождеві не було нудно, то поруч з ним почали закопувати ще й коммі-камарадів, які, дякуючи «своїм», жили цікаво, але не довго. Воно може й логічно – розстріляли і відразу тут же на красній площі коло лєніна закопали. А потім можна водити піонерів – віддавати честь героям. Нема шо десь далеко возити... бензин дорогий... Закопаєм туво на красній площі...

«Москва, как много в этом звуке для сердца русского слилось... как много в нём отозвалось...»

Німці трохи відійшли від того schäm und scheiße, переконали самі себе, що то якийсь UnД’Білебел і, що не можна то Англії прощати. І взагалі – ні каплі в рот ні сантіметра в жо... А нє – то не вони, то той пєдік так казав. Той, що вирішив зав’язати і з тим, і з тим. А німці просто почали другу світову.

Радянські комуністи вирішили – так ось же він той момент, коли можна полякам за всю псю крев віддати. Відімститися так би мовити. Поляків коммі, разом з німцями, трохи потовкли. Але в цей момент для Англії сталося непередбачуване – французи, певне наївшись якихось француватих грибів, масово мерти за Англію не захотіли. Випили бургундського і здалися німцям. Unbelievable – подумали англійці і вирішили, шо так діла не буде. Своїх шкода, то треба тих француватих на щось міняти. Подумали і стравили радянських комісарів з німецькими гауляйтерами. Як двох бойових барбосів.

Комісари англійські сподівання виправдали і обігнали Францію по людських втратах рівно в двадцять разів. Чи був в них свій план? Звичайно. Розвідка їх проінформувала, що в німців патронів не набагато, але менше, ніж солдатів в рабочєй красной армії. Палюбе пабєдім – подумали комісари. Видали посполитим котєлки і погнали в поля над Віслой сонной...

Ще дотепер розказують про битву гітлєра зі сталіном і гордяться вєлікой побєдой. Особливо – як горіляки нап’ються.

Виглядає це – як гордість барбоса за себе, після того як ним повитирали підлогу..

А потім велика война сі скіньчила. Коммі напиздили по всій Європі чайних сервізів, губних гармошок, грамофонів, порожніх пляшок з-під шнапсу і привезли то всьо додому. З таким добром відчули себе вже вкрай ылітними.

Деякі інколи навіть вмиватися почали. А деякі навіть зуби чистити пробували.

Ось таке воно щось – отой комуніст.. Ви думаєте, що воно не здогадується про свої, аж настільки неймовірні, вихідні особисті дані? Ой – здогадується ще й як. Ну то уявіть тепер, як тому ідійотові жити, за наявності таких даних.

Потрібна ж якась компенсація чи шо.. хоча би для відчуття власної значимості, не кажучи вже про оцінку оточуючих ніщєбродів..

Барбос – той хоч буду мав. Самооцінку Барбоса його буда цілком задовільняла. А комуністові тре бабла і влади.. інакше його самооцінка множиться на нуль. І шо робити? Вибір небагатий – потовчений шлях до кар’єри через «обойму»..

Можливо Ви чули вираз – «он вылетел с обоймы».. «Обойма» – це комуністичне все. А щоб ця глава не стала рефератом, розбавлю її реальними людьми. Тими, що зустрілись мені на моїх дорогах..

Вчора у FB нарвався на пост колишнього парторга театру. Я згадував про нього в книзі Хіпстер.. Тоді його перло від кар’єри в кпсс і для нього це було – the top of dreams. Але – велика война сі скіньчила.. Тепер він Народний артист України. Отже, Народний артист України вирішив оприлюднити свою освіченість, значимість, ну і до новітніх технологій, по ходу, примазатися. Тобто підняти собі самооцінку. Чувак відкоментив пост про режисера, що виграв тендер на керівника черкаського театру: «...пане Петре, а що вам блище? Система Станіславського чи Єжи Гротовського?.»

Яке чудове слово – блище, подумалось мені. Молодець артист – розвиває мову. Це ж, якщо блистить, то воно просто блистить, а якщо вже блище – то значить не менше, як собачі яйця.., чи Ява 350та.., чи червоні зорі над кремлем.. Блище.. Відчуваєте силу слова..? Блище!!!

Тепер артист старанно приховує, що він з комуністів, але комунізм це, як сифіліс – остаточно не вивітрюється. Сліди залишаються у будь-якому випадку. На артистові сліди залишились у вигляді банальної малописьменності. Ну це логічно – артистові, як і всім його коммі-камарадам було ближче вступити до комсомолу і потім «розвивати» мову, ніж вчитися в школі. Вчитися це довго, нудно й нецікаво, а хочеться слави і влади. Хочеться вже, а не після навчання.. Та і партія ж ясно сказали: «кто был никем, тот станет всем...» Отже – навчання нах. Треба робити кар’єру.

Ви ще не знаєте чому у світі так багато ідійотів при владі..? Тому, що поки ви насолоджуєтеся життям, члени всесвітньої комуністичної джамахєрії – 24/7 займаються своєю кар’єрою.. А – з огляду на те, що такі речі як чайний сервіз, губна гармошка, чи циганський «вашерон константін», то є найвища цінність в комуністичному середовищі, стає зрозуміло, що «обойма» дістала найвищий пріоритет в ордені коммі-чекістів. «Обойма» розподіляла. «Обойма» давала владу..

Радянська історія каже – спочатку самозкреативилися комуністи, а вже посеред них – ті, що були похмуро-ідейні створили силовий блок і назвали його ВЧК. В народі – чекісти.

Насправді чекісти на Свинопотамії появилися значно раніше. Як організацію їх створив «вєлікій царЪ» Ioaн The Terrible і назвав лагідно – «опрічнікі». Тобто суть вже була готова з часів хворого на голову царя, а назва – ще один банальний ребрендинг..

В 1917му комуністи влаштували грандіозний шухер. Ідея була банально проста: «Грабанем немного и растворимся в виртуальной реальности». Це я жартома – таких слів вони, як малописьменні, звичайно не знали, хоча суть була саме така – «грабанём и растворимся...» Вони й думати не могли, що то затягнеться на 70 років.

Але менше з тим – влаштувавши свій грандіозний комуністичний start up, коммі паралельно створили голод. На початках розподіляли між своїми, відібрані в посполитих продукти. А потім якийсь кагановіч(3) допер: «...Слушай, а это классная схема – распределять блага...» З того часу в їхній лексикон увійшло слово «схема». Розвивати схеми і розподіляти ніштякі могли тільки люди «обойми». Очолюють «обойму» звісно ж полум’яні ленінці.

Для рядового комуніста «попасти в обойму» – це його все. Головне попасти і не вилетіти.

Ніштякі розподіляють по сьогоднішній день. Вже звичайно не продукти. Тепер це посади. Вінцем розподілу, свого часу, стало «золото партії». «Золото партії» – назва умовна, а загалом – це все те, що радянський союз «нагосподарював» за свої сімдесят років, включно з заощадженнями його сітізенів. Заощадження звісно ж реквізували – а як же інакше..?

Ти не думав, що дев’яносто дев’ять зі ста сьогоднішніх «успішних бізнесменів» та олігархів – агенти вчк...? Навіть дурному зрозуміло, що не заробляються такі гроші за такий час. Просто коли чекісти перший раз «напоролись на западло» в кінці вісімдесятих, то розклали яйця з однієї корзини в різні, з тим, щоб добро часом не пропало.

Розподілили добро між агентами.. Агентам суворо наказали, що це потрібно буде відпрацювати... Агенти подумали: там видно буде і гроші взяли..

З одного боку вчк, аж ні разу, не вважає їхні гроші їхніми, з другого – агенти вже встигли звикнутись зі своїм статусом, повірили в свою винятковість і зовсім не проти зіскочити з комуністичного поїзда.. З третього боку – на кожного з цих д’Білів у вчк є стільки компромату, що він скоро взагалі втратить всякий сенс. З четвертого – всі агенти вихляють дупою і шукають, як знятися з гачка. Особливо активних час від часу утилізують... Комуністичний розподільник... Театр абсурду..

Отже – «обойма», це така собі псевдо масонська лажа на теренах колишньої комуністичної імперії. При тому лажа така.. – абсолютна..)) Тобто – це свого роду ніби кар’єрний ліфт...

Чи важко було в нього потрапити? Ні – достатньо було відмовитися від честі, гідності, а головне забути про порядність. Чи міг, наприклад, я? Запросто. Зараз був би олігархом. Чому не сів в той ліфт. По-перше – я не д’Біл. По-друге – банальна огида. По-третє – для мене попередніх двох причин було достатньо.

Чи змінилися коммі за сто років? Судіть самі. Тепер – це щось таке товсте /часом худе, але тоді набагато зліше/, незграбне і покуйовджене.. У більшості випадків не любить воду і мило. Гігієна – це не для них. Гігієна замінюється брендовими – одягом та аксесуарами.. Це, правда, аж ні разу, не рятує від шлейфу ароматів всесвітньої комуністичної помийної ями, але коммі вже навчилися робити вигляд, шо то так і має бути...

Сучасні комуністи дуже полюбляють, як один до одного, так і до оточуючих, вживати звернення «ніщєброд». Можливо – це генетично, як пам’ять про своє походження, а можливо їм пороблено.. Може їм до якої ворожки треба..?

Розштовхуючи ліктями інших «ніщєбродів», коммі нон-стоп рвуться до омріяної вершини. Для сучасних українських комуністів вершина омріяного – верховна рада.. Це їхній OboymEliteClub...

Сто років пройшло. Діагноз не змінився..

А шо народ? Народ безмолствовал.

Але народ відчував. Народ відчував, що навколо ыліта. Ыліта окружила. Ыліта настирлива. Ыліта окружила і сказала – я тепер Ыліта. Народ погодився, але перестав працювати. Народ став робити вигляд.

Ввімкнулись паралельні світи. Ыліта розвиває свою ылітність, народ все віртуозніше робить вигляд. Competition триває..

Весь цей текст одним абзацом? Запросто:

Первісний лад. Вийшли з печер і переселилися на Печерські Пагорби. Йшли по спіралі. А потім революціонери законтачили спіраль і всі пішли по колу. Революция пожирает своих детей. Біг по колу. Швидше. Стоп – є контакт. Змія наздогнала свій хвіст. Все спочатку. Круглий квадрат. Слава кпсс...)))

***

В Україні феодальна держава? Основна проблема України – відсутність освіти і судочинства? А ти чого хотів – нею всі 30 років керують илітні комуністи та їх діти. З ними по іншому не буде. Чому не буде? Бо неможливо зробити з негра мотоцикл, чи з Барбоса трактор.

Локальні нащадки революціонерів робили корупцію..

***

Що було після другої світової? Напишу нижче – інакше глава вийде занадто довга)))

2016. Edited – 2021

***

1. Іван Бунін – письменник. Лауреат Нобелівської премії з літератури.

2. Шабтай Цві – проголосив себе месією єврейського народу. Потім на пропозицію султана прийняв іслам. Якийсь дурний казав, що потім він реінкарнувався в якогось шабтая калмановіча. Але – це не точно. Я теж в таке не вірю. Як і взагалі у всіляку містику..)) Кажуть, що султан тоді сказав – або іслам, або кастрація. Іслам переважив..

3. кагано́віч ла́зарь моїсе́євіч – ідеолог геноциду українського народу. Народився на Київщині, закопаний в Москві. Єдиний комуніст з топових, що сам вмер.

Chapter four..

Сад людей(1):

ПЛ-ВН..

2017. June

І тільки Свобода, безмежна, абсолютна

і така кайфова Свобода варта всього на світі..

В театрі я затримався досить довго, але це не було перше місце куди мене занесло. До того я вже встиг попрацювати на будівництві високовольтної лінії Одеса – Миколаїв та на заводі, що випускав такі металеві сарайчики на колесах. Коммі казали, що то – автобуси..

Радянським ленінцям «сидіти у пітьмі» щось не дуже хотілося і вони засвітили свою чергову дурнувату ідіому – «комунізм це радянська влада плюс електрифікація всієї країни». Засвітили, оглянулися – чи не дуже над ними сміються і почали втілювати. З точки зору їх «логіки» виходило, шо електрифікація – це радянська влада мінус комунізм... Тобто треба було електрифікувати всю країну і повішати всіх комуністів? Всі двадцять мільйонів? Я вірно розумію їхню «логіку»..? Тобто без коноплі ніяк, а я, як людина інтелігентна, собі такого не дозволяю..))

На будівництві високовольтних ліній моя професія мала назву – електромонтер лінійник по монтажу повітряних ліній високої напруги.

Робота в полях. Бригада напівкримінальна – тобто весела. З дорослих – декілька молдаван, декілька в минулому гравців одеського Чорноморця та декілька нас – пацанів, яким ще тільки належало освоїти ази.

Освоювати ази ми взялися в перший же день. Троша, пацан з Керчі, підпалив ємність з «Кузбаслаком»(2) і ледь не спалив всю підстанцію.. Йому було цікаво, а що вийде, якщо кинути в лак розжарену залізяку..

Дорослі вирішили поставити малолєток на місце. На те – де б хотіли нас в подальшому бачити. Але ми мали своє бачення відносно того, хто тут авторитет. Кароч Трошу ми відбили. Він правда потім переїхав до Москви і став, не повірите – затятим комуністом, але хто тоді знав, що воно зійде з розуму.

Тут мабуть потрібно перекласти на людську мову з мови радянської. Освоїти ази на радянській мові означало – як би так зробити, щоб нічого не робити..

Комуністи казали:

- Великі гроші можна тільки вкрасти.

- А заробити?

- А заробити можна тільки геморой...

Це ссср, якшошо...))

Оця маніакальна тяга – красти не зупиняючись, для половини комуністів переросте в нав'язливу ідею стати депутатом парламенту, чи бодай райради. Навіщо? Щоб красти – як навіщо? Для тих, котрі зрозуміли, що в парламент мабуть не потраплять – в нестерпну тягу до споживання настоянки глоду(3). Тої, що на росії вживають замість алкоголю..

Цей текст пишеться в 2017му році. Десь поруч працює телевізор. В телевізорі йде випуск новин:

... учора в Іркутську загинули сімдесят людей від отруєння настійкою бояришника, яку в Росії вживають замість алкоголю...

Тобто не випадково вжили. Не якась верства населення. А – вживають. Буденно вживають.. В мене істерика.. Ведучий – красавчєґ...))

В принципі, комуніста зрозуміти можна. Того, що в депутати не попав. Як йому глушити, чи навпаки розвивати, під час delirium tremens(4), свої фантазії..? Без настоянки глоду ніяк. Маньяки – йопта..))

Чого мене понесло в одеські степи? Бо мав тягу до переміни місць.. Ну і через бабло – брехати не буду..)) Платили там регулярно і вчасно, бо гаєчний ключ "на 42", що випадково міг впасти з опори на голову бухгалтеру, за злочин не вважався. «Нє стой под грузом и стрєлой» – такі плакати були розвішані на всьому, що мало висоту вище двох метрів. Працівники бухгалтерії натяк розуміли. Варіанти, як з Лупу і Пупу там теж не канали.. Не знаєте цей анекдот про двох молдавських мачо? Смішний, але не для тут – написав же вище, що старатимусь поводити себе інтелігентно..)) Тобто – за електрифікацію країни комуністи платили і на цьому поставимо три крапки... Де б ще тут, в тексті, припхати радянську владу..?))

Зараз слово мотивація, МВАйщики пхають поперед себе, як зеленський єрмака. Як свій конгеніальний винахід. Лох не хоче подумати, що мотивація навколо нас повсюди від створення світу. Лох не хоче, а МВАйщики з пафосом на хитрій рижій морді розказують йому, що сніг білий і холодний. Всім весело.

Коли оплата праці адекватна результату та мірі відповідальності – це логічно. Фігня в тому, що коммі і здорова логіка величини паралельні, тому ніколи не перетинаються. Але виходу тоді в них не було і вони платили. Мабуть дуже хотілося їм радянської влади. О, припхав – було б бажання..))

Чому у коммі все так складно? Бо радянська влада радянською владою, а як жити їх лєнін навчив, а то вам не пеніс каніна. То – лєнін!!! Чувак їм прямо сказав – необхідно всіх змушувати бути однаково посередніми /читай – ніякими/.. і – «если не получается – расстреливать нахуй всю губернию... пока не получится...»(5)

Я, якось, не збирався ставати ні посереднім, ні тим більше ніяким, тому щасливив комуністів фразою: "ви маєте право думати про мене, як вважаєте за потрібне. Я маю право не відповідати вашим уявленням.."

Ось так і жили – «под управлением цк кпсс...»(6)

Спочатку ми жили у вагончиках на підстанції Новоодеська, а потім в селі Маяки. Маяки – це лиман і гирло Дністра, густо порослі очеретом. В очереті було прорізано безліч ходів, лабіринтів та тунелів. Цікаві там були дівчата.. Та й взагалі відносини між людьми були цікаві. В центрі села стояла військова частина – «строїтєльний батальйон», а навколо шниряли дивізії локальних жуліків. Локальні, свої креси стерегли жорстко, але й ми вміли бути переконливими при необхідності..)) Про Маяки трохи згодом. Спочатку була Новоодеська..

Новоодеська – це містечко з пересувних вагончиків, розташоване в голому степу по дорозі на Овідіопіль. Поруч був величезний басейн з насосною станцією. Басейн був частиною зрошувальної системи – від нього розходились у всі боки численні канали. Але для нас – це був басейн. П’ятизірковий – як мінімум, басейн з чистою /коммі ще не втлумили річку викидами Стебниківського калійного комбінату/ водою з Дністра.

А ще в степу були сади. Уявіть – їдеш полем і скільки бачиш оком нікого. Потім з‘являється прямокутник саду. Сад без огорожі. Розміром кілометрів п’ять на п’ять не менше. Залишається тільки визначити у якому кінці сторож та переїхати по периметру діагонально від нього. Для цього у нас був польовий «Зил»(7) – без номерів та вітрового шкла.. У сторожа було дві ноги, "берданка"(8) /дальність бою двісті п’ятдесят метрів/, запаси вина на пару років та лінь навіяна літньою спекою..

Черешні в тих садах були розкішні – дерево схоже на ялинку, нижні гілляки біля землі і, щоб зірвати черешню потрібно було нахилятися..

А навколо степ.. такий розлогий вічний степ. Свобода на десятки кілометрів. І ні одного комуніста.. і ніякої радянської влади.. Трохи електрифікації, але то таке..))

Coffee break. Актор..

В театрі був актор. Сергій Кустов. Робіт в нього було – аж трохи зашкалювало.

В тому числі немало класних. Для себе, якось особливо, виділю дві. Перша у виставі Сни Сімони Машар. Його репліку з тої вистави: Сімоно, подай коньяк, я почуваю себе зле.. я й зараз часто використовую, коли дурку жену..)) Чувак був надзвичайно правдивий і гармонійний в цій ролі. Хоча – інакше я б і на фразу не звернув уваги..))

Друга роль – це Махно. Органіка – ідеальна. Мабуть далося взнаки місце народження актора і він особливо відчув тягу до Свободи свого земляка. Уявіть – в синьому жупані та галіфе, з довгим чорним волоссям, з маузером і нагайкою, чувак починає співати своє: Ворон розлуку прокаркав, ех чорними крилами б’є..

Мене перло – шо Тузіка..)) Це була така воля.. така свобода.. Ну і кому це відчути, як не чуваку з татухою ворона і текстом: My Way or Highway..(9)))

Так ось, одеські степи – це така свобода.. Свобода без меж..

Відносно Махна і наших сучасних злодіїв казнокрадів. Махно в Румунію в’їхав з цілим обозом. Мабуть бабла віз нормально – нє?)) А через півроку в Парижі вже не мав на каву..

Чувакам, які тут крадуть, а за кордоном скирдують варто над цим замислитись. Ваші гроші там ваші, до того часу, поки ви їх туди возите. А як тільки там зрозуміють, що тут вас відсунули від бюджету – вашими вони там бути перестануть..

Таке життя, д’Біли..)))

***

В кожний день зарплати, бригада відправляла чувака, якого звали Зьвєрек, по горілку у магазин. Зьвєрек – десь метр п’ятдесят зросту мужичок, родом з Вінниці. Такий – по-циганськи смуглий, з постійним викликом у погляді. Чисто тобі печеніг..

Ніби спеціально про нього був анекдот:

- У вас є води?

- Не води, а вода.

- Тоді дайте мені вода!!!

- Не вода, а води.

- Я бачу у вас тут не нап’єшся!..

На військовому «Уралі»(10), він їхав, у лише йому відомі села і привозив ящиків десять горілки. Бригада гуляла.. Тотальна п’янка і карти..

Це