Я йду до вас на діалог

By Марія Маринченко

Безмежна сила поетичного слова крізь терни пробиває свій шлях і надихає нас на нові звершення. Усвідомлюючи час, ми формуємо нашу громадянську позицію в реаліях сьогодення та невизначеності майбутнього. У даній книзі на вас чекають вірші про сучасне життя, любов і соціум.

• Language: Українська мова
• Publisher: Марія Маринченко (“Марічка Ясен”)
• Release date: Aug 10, 2020
• ISBN: 9781393832164

Book preview

Дорогий читач!

Мене звати Марія (Марічка Ясен). Я — поетеса за покликом душі.

Ще з юних літ пишу я вірші, і от, нарешті, час прийшов ділитися своєю творчістю зі світом. В поезії своїй шукаю зміст, не форму і, мов художник, я змальовую життя поміж рядків.

Безмежна сила слова, мов невичерпне джерело натхнення, живить нашу свідомість та не дає забути, хто ми є.

У цій поетичній збірці ви знайдете 100 віршів про життя, любов та соціум.

Тож, я запрошую у світ своєї поезії.

––––––––

Зустрінемось на сторінка́х...

Марія Маринченко

"Є люди, як зорі,

Що яскраво у небі сяють.

Є люди – метеорити,

Що різко падають вниз.

Є люди, мов хмари,

Що життя ускладнюють.

Є люди – вітри,

Що сум розвівають умить."

––––––––

"У душі звучить поезії дзвінка струна,

Що бере сили від природи та народу.

Збігають пори року... Я – мов та весна,

Шукаю навколо лише красу й свободу."

––––––––

"Навіть, одна людина – справжня сила,

Якщо мудро змінює життя навколо.

І для злету вона має власні крила,

Може між людьми тримати своє слово."

Я йду до вас на діалог

Моя сльоза на землю випаде тихим дощем.

Радість душі оживе сонячним промінням.

Всі мої думи, що викликають у серці щем,

Стануть красивих хмаринок вознесінням.

Мої пісні, що, мовчки, я наспівую завжди;

Мене тримають на землі, як сильні крила.

Танці, що є віночком радості, а не журби;

Розвеселять вас. Шлях до себе я відкрила.

Моя душа, наповнена повагою й любов'ю,

Прекрасно почувається серед усіх людей.

Всі слова, що линуть до вас знову й знову;

Розкажуть, як прожили ми з вами день.

Я оптимістично йду до вас усіх на діалог.

Не оминемо ми миттєвостей прекрасних.

Напевно, так дає мені блакитне небо, Бог;

Що зустрічаю у житті людей достойних.

Люблю я рідну землю до самозабуття!

Краплинками дощу природа обіймає.

Промінням сонечка шле нам привіт.

Різким вітром вітається й завиває.

Кличе милуватись на зоряний цвіт.

Неосяжним морем манить всіх, зве.

Бурхливим річковим потоком чарує.

Джерельною водою у даль нас веде.

Ставочками, озерцями красу дарує.

Лісовою тишею надає серцю спокій.

Ярами й долами у лісі густому веде.

Манить грибами на поляні широкій

І солодкими ягідками, що там ще є.

Зве на польові розлогі шляхи-дороги;

Стежечки, що мережать павутину,

На стрімкі й красиві гори веде ноги

Та, стрімголов, повертає на долину.

Йде полями безмежними, неозорими.

Чарує дарами пшеничного роздолля

Й повертає до золотого, житнього.

Ніби каже: Буде хліб, буде й воля!

Природа вабить своїм різнотрав'ям;

Що манить, немов би зілля чарівне.

Хочеться мріяти між різнобарв'ям,

Прилягти, вдивляючись у небо голубе.

Всі хмаринки, що пливуть над нами –

Неперевершені... Очей не відвести...

Сонце так щедро засіває над ланами.

Приємно так, що й дух не перевести.

Ми проживемо в Україні мальовничій.

Тут – все, необхідне нам для життя.

Щиро вдячна погоді похмурій і ясній.

Люблю я рідну землю до самозабуття!

Я – донька твоя, Україно!

Я – донька твоя, Україно,

Добра та вірна донька;

Україночка, що невпинно

Зичить тобі добра...

Щастя тобі й твоїм дітям,

Єдності й перемог,

Сонцем зійти над світом

Та досягти висот...

Зичу тобі, рідна Вітчизно,

Добрих дочок і синів.

Хочу побачити вільною,

Захищеною від вітрів...

Я – донька твоя, Україно,

Сильна та мужня донька;

Україночка, що невпинно

Зичить тобі добра...

На вітер слів не вкину

Скажу я вам лиш те, що відлежалось у душі.

На швидкий вітер просто так я слів не вкину.

Варті озвучення гідні, справедливі думки мої;

Що чесно вам розкажуть про подію і людину.

За іншими не піду у чужу й незвідану дорогу;

Доки сама не зрозумію, що вартує туди йти.

Не у тому віці я, щоб розмінятися на когось,

Та виважені висновки сама здатна зробити.

Скажу я вам лиш те, у