Щаслива доля

By Halyna Maksymchuk-Atamaniuk

Вона бігла по дорозі не знаючи і не бачачи куди, оббиваючи ноги об гостре каміння, але болю не відчувала, тому що її думки, все її єство було заповнене іншим почуттям. Так, саме сьогодні вона відчула страшенну ненависть до життя, до всього світу, до людей і їй захотілось втекти подалі від цього всього, подалі - де її ніхто не побачить, де ніхто не образить, де ніхто більше не обдурить. Їй більше не хотілось нікого бачити, ні з ким спілкуватись, вона більше нікому не вірила. Так, життя жорстоке, але чому, чому саме з нею це сталося, чому саме вона стала жертвою, невже це справді доля, жорстока доля...

Сьогодні мало відбутися її весілля, найщасливіший день в житті кожної дівчини, вона так довго його чекала, мріяла як надягне своє прекрасне весільне плаття, як танцюватиме перед дзеркалом і всі будуть милуватися нею і говорити їй, яка вона прекрасна наречена. Так, найщасливіший день, але чому він так поступив, чому?! 

 

• Language: Українська мова
• Publisher: Halyna Maksymchuk-Atamaniuk
• Release date: Apr 3, 2023
• ISBN: 9798215259610

Halyna Maksymchuk-Atamaniuk

Галина Максимчук-Атаманюк народилася 18 листопада 1976 року в Україні в місті Городенка, що на Івано-Франківщині. Батько Василь Іванович Атаманюк, відомий художник іконописець, мама Орися Атаманюк з дому Брунчаківська, працювала бібліотекарем. З дитинства батьки привили своїм трьом дітям, донечкам Галині, Олександрі і Оксані любов до мистецтва і літератури.  

Book preview

Повір у щастя...

Щастя – це відчуття душевного спокою, душевної рівноваги,

Щастя – це коли тобі хочеться і плакати й сміятись водночас,

Щастя – це коли ти кохаєш і тебе кохають,

Щастя – це Любов, велика, неосяжна – Любов до Бога, до людей...

––––––––

Присвячується всім закоханим...

––––––––

Розділ 1

Вона бігла по дорозі не знаючи і не бачачи куди, оббиваючи ноги об гостре каміння, але болю не відчувала, тому що її думки, все її єство було заповнене  іншим почуттям. Так, саме сьогодні вона відчула страшенну ненависть до життя, до всього світу, до людей і їй захотілось втекти подалі від цього всього, подалі - де її ніхто не побачить, де ніхто не образить, де ніхто більше не обдурить. Їй більше не хотілось нікого бачити, ні з ким спілкуватись, вона більше нікому не вірила. Так, життя жорстоке, але чому, чому саме з нею це сталося, чому саме вона стала жертвою, невже це справді доля, жорстока доля...

Сьогодні мало відбутися її весілля, найщасливіший день в житті кожної дівчини, вона так довго його чекала, мріяла як надягне  своє прекрасне весільне плаття, як танцюватиме перед дзеркалом і всі будуть милуватися нею і говорити їй,  яка вона прекрасна наречена. Так, найщасливіший день, але чому він так поступив, чому?!

Вона сиділа на березі річки, опустивши ноги в холодну воду, кров все ще сочилася з ран, тепер біль  була вже відчутна, але серце боліло сильніше, душа боліла. Дівчині хотілося плакати, але щось підступило до горла і не дозволяло їй заплакати, вона хотіла кричати, але знесилена від бігу і болю просто дивилась в темну глибину води. Глибина манила, вода мирно дзюрчала і це трохи заспокоїло її, нарешті вона змогла прийти трохи до себе. Тепер в її голові думки прояснилися, і дівчина почала обдумувати як краще поступити в її ситуації. Ні, вона не хоче, щоб її жаліли, щоб їй співчували – це їй зовсім не потрібно, треба поїхати