Лісовий поштамт. Віршовані оповідання для дітей

By Наталія Граціанова

До збірки «Віршовані оповідання для дітей» увійшли сім пізнавальних та кумедних римованих оповідок, рекомендованих для дітей молодшого й середнього шкільного віку. Віршовані історії розвивають уяву, захоплюють, навчають доброти, дружби, співчуття, відповідальності та самопомочі. Разом з героями творів діти рушають у цікаві подорожі та стають свідками незвичних, чарівних пригод.

• Language: Українська мова
• Publisher: Strelbytskyy Multimedia Publishing
• Release date: Nov 2, 2023
• ISBN: 9780880047692

Book preview

ЛІСОВИЙ ПОШТАМТ

Лісова пошта

У нетрях казкового лісу знедавна існує поштамт,

Очолив його кабанисько, напрочуд тямкий комерсант.

Посилки, листи й бандеролі, позначені Форест-експрес,

Курсують лісами та полем у пошуках певних адрес.

Змикитив кабанчик Омелько, як все довести до пуття

Й в мережу одну об’єднати з лісами поля й болота.

Щоб білка із хвойного лісу, приміром, без зайвих вагань,

Замовила листя в гніздечко та жолуді для частувань.

Аби польова сіра миша, без клопоту та метушні,

Могла б надіслати зернинки у хащі мишастій сестрі.

Авжеж і вовчисько кудлатий, що тужить і виє вночі,

Спромігся б послати гостинці братам у сусідні ліси.

Лисиця-кума рудохвоста теж названу має сестру,

Посестрицю геть чорно-буру край неба в далекім лісу.

Коли-не-коли закортить їй черкнути кумасі листа,

Ось тут у пригоді їй стане Омелькова пошта швидка.

З гілок, моху й листя мостили Омелькові служки поштамт,

А згодом у ньому зібрався тварин чималенький був штат.

Там білки були та козулі, зайці, їжаки й кабани,

Докупи ведмідь та жабині, а також птахи лісові.

Ведмідь, певна річ, в охороні — на службі майно вартував,

Тож наміри різні зловмисні відстежував й попереджав.

Зайці формували замови та базу клієнтську вели,

А білок взяли в обліковці, козуль й кабанів в поштарі.

Кроти царювали в посилках, що жужмом лежали в кутку.

Лисиці ж чіпляли наліпки з адресами на ярлику,

Складали листи й бандеролі в мішечки фірмові цупкі,

Та згодом у відділ довозу мішки відтягали вовки.

Довіз в них повітрям й наземний, а іноді ще й по воді.

Загін повітряний — чаплині, круки, горобці й кажани.

Старанно їжак і кабанчик розносять по лісу листи,

А річкою все перевозять поштові служаки — качки.

На пошті контроль і безпека, як водиться, на висоті,

А втім, не дрімають злодюжки, здебільше вовки-чужаки.

Нерідко крадіжки стаються, курйози смішні й поготів,

Тож справжнє бюро розшукове Омелько при службі створив.

В бюро три лисиці хитрющі, два дятли та три їжаки,

Ну й, звісно ж, під наглядом пильним бувалої тітки Сови.

Прискіпливо справи вивчають, шукають посилки й листи,

А дятли частенько літають на пошуки в різні ліси.

Клієнти заяви складають: що зникло, й що треба знайти,

Лисиці заяви приймають, реєстри ведуть їжаки.

Рушають у відділ довозу, розпитують всіх поштарів,

Ґрунтують усе й відряджають у пошук птахів-шукачів.

Трасують безпечні маршрути, шукають найкращі стежки,

Аби оминали надалі непевні шляхи поштарі.

Подеколи зниклі посилки службовцям знайти до снаги,

А як відшукати несила, дарма, відшкодують грішми.

Мішок-стрибунець

Одної звичайної днини на пошті потіха була,

Лисичка цікаву посилку другині своїй принесла.

Оформили все, записали й поклали до решти в куток,

А щойно усе спакували — у танок пустився мішок.

Жахнулися бідні кротові та як дременуть навтьоки,

За ними урозтіч козулі, й біжать навздогін їжаки.

Тим часом мішечок дивацький по всьому поштамту стрибав,

Аж заєць зі служби замовлень здригнувся, зомлів та упав.

На щастя, душа не з лопуцька у сірого вовка була,

Він застібку міцну поштову зубами стягнув із мішка.

З роздертої вщент бандеролі стирчала кроля голова,

Невже то такого гостинця відправити мала кума?

Лисицю-куму розшукали, вона до Омелька прийшла,

Провину свою відчувала, очей позичала в Сірка.

Мовляв, у селі, біля лісу, сердешний лежав неживий,

Авжеж, тільки в ці небилиці повірить хіба що дурний.

— Напевно ж, з крільчатника вкрала?! Удаване щось каяття,

Позвіть-но цього неборака! — Омелько сказав про кроля.

Неквапом ведмідь-охоронець зайшов у бюро за звірком,

Де той відучора страшився й сидів геть самий під замком.

Ввійшов до Омелька кріль-в’язень й одразу лисицю впізнав,

Ще дужче злякався, аж зойкнув, бо вже дрижаків він хапав.

— Рятуйте, пани! Що за напасть?! Даруйте, до чого тут я?!! —

Озвалося до кабаниська сполохане вкрай кроленя.

Підвівся кабан з крісла свого та повагом, стиха спитав:

— Як ти опинився в посилці? Либонь, хтось тебе ошукав?

Не бійся, біда вже позаду! Скажи нам усе, не таї,

Лисиця тобі не завадить, вважай, що тут друзі твої.

— Авжеж, тільки тут в «буцегарні» просидів я майже