Ті, хто прикидається

By Dag Heward-Mills

У церквах багато відмінних лицемірів, які з часом стають відмінними зрадниками. Обман і лицемірство завжди були улюбленими вивертами сатани. Лідер, неспроможний розгледіти, що приховане під маскою лицеміра, постраждає від власної сліпоти.
Залякування, фамільярність і розгублення — злі духи, які шкодять служителям. У більшості випадків люди навіть не здогадуються, з чим стикаються. Ця книга допоможе вам виявити і вразити ворога, діючого в церкві.

• Language: Українська мова
• Publisher: Dag Heward-Mills
• Release date: Jun 11, 2018
• ISBN: 9781641355285

Dag Heward-Mills

Bishop Dag Heward-Mills is a medical doctor by profession and the founder of the United Denominations Originating from the Lighthouse Group of Churches (UD-OLGC). The UD-OLGC comprises over three thousand churches pastored by seasoned ministers, groomed and trained in-house. Bishop Dag Heward-Mills oversees this charismatic group of denominations, which operates in over 90 different countries in Africa, Asia, Europe, the Caribbean, Australia, and North and South America. With a ministry spanning over thirty years, Dag Heward-Mills has authored several books with bestsellers including ‘The Art of Leadership’, ‘Loyalty and Disloyalty’, and ‘The Mega Church’. He is considered to be the largest publishing author in Africa, having had his books translated into over 52 languages with more than 40 million copies in print.

Book preview

Розділ 1

Залякування і невірність

Залякування – це застосування СТРАХУ для СТРИМУВАННЯ і контролю іншої людини.

1. Залякування є значною силою, здатною контролювати і стримувати Божих служителів, змушувати їх боятися реального і, навіть, вигаданого.

Таке залякування непомітно перетворюється на невидимий опір нашому служінню, і його доволі важко розпізнати. Тому чимало служителів не виконують Божих завдань, бо бояться навязаних тенденцій, через які істина здається недоречною і застарілою.

У наступному уривку ми бачимо те, як Неемія відмовився піддаватися залякуванню людей, натхненних дияволом. Не допускайте, щоб ваше служіння стримували чи контролювали погрозами.

«І так само Санваллат п’ятий раз прислав до мене слугу свого, а в руці його був відкритий лист. А в ньому написане: «Чується серед народів, і Гашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому то ти будуєш цього мура, і хочеш бути їм за царя, за тими словами.

Та й пророків ти понаставляв, щоб викрикували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, - приходь і порадьмося разом!»

І послав я до нього, говорячи: «Не було таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх по вимишляв!»… 

БО ВСІ ВОНИ ЛЯКАЛИ НАС, говорячи: «Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці, - і не буде вона зроблена!» Та тепер, о Боже, зміцни мої руки! І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав’їлового сина, а він був задержаний. І він сказав: «Умовмося піти до Божого дому, до середини храму, і замкнемо храмові двері, бо прийдуть забити тебе – власне вночі прийдуть забити тебе»… Та я відказав: «Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто є такий, як я, що ввійде до храму, й буде жити? Не ввійду!» І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупили його… БО ВІН БУВ ПІДКУПЛЕНИЙ, ЩОБ Я БОЯВСЯ, - і зробив так, І ЗГРІШИВ. Це було для них на злий поговір, щоб образити мене. (Неемії 6:5-13)

Кілька років тому мене запросили проповідувати в одній церкві, яка налічувала десь тисячу членів. Я ніколи не був там раніше і не знав ситуації в ній.

Мій друг, коли почув, що мене запросили до цієї великої церкви, застеріг мене, що коли я не буду достатньо добре проповідувати, то не отримаю очікуваного гонорару. 

Він розповів, як колись також проповідував у цій самій церкві, і тоді пастор сказав йому, що його проповідь була недостатньо хорошою. Пастор наголосив, що людям не сподобалось його слово, і через це занизив його гонорар.

Мене направду напружила така розповідь. Я захвилювався, чи зможу проповідувати достатньо добре для них. Я став міркувати: «А що таке хороша проповідь? Про що мені проповідувати? Слід проповідувати про любов чи про успіх? Чи про гроші та процвітання? Я знаю, що людям подобаються такі проповіді».

Я впав у відчай, наляканий думкою, що мою проповідь будуть суворо оцінювати тамтешні пастори і ціле зібрання. Мені потрібне було одкровення, через яке мене б усі там полюбили і похвалили, ну і, звісно, відповідно благословили!

Святий Дух сказав тоді мені: «Проповідуй те, що Я тобі кажу. Проповідуй слово, яке Я тобі дав».

І раптом я звільнився від бажання вразити їх усіх. 

Сказане Святим Духом стало моєю опорою в ситуації, і я просто помолився за сміливість звіщати дане мені Господом. Не зважаючи ні на що, я проповідував одкровення Господнє для них.

Завершивши, я пережив радість, що не злякався можливої критики та оцінок моєї проповіді. Я звільнився від вимушеної потреби проповідувати про любов, успіх чи процвітання. Я проповідував відкрите для них слово, і Божа сила проявилася.

2. Залякування – це втримування людини від нею наміченого, погрожуючи їй

викрити перед людьми якусь інформацію про неї. Дух залякування каже: «Я тебе знаю. Я все про тебе знаю».

Людина, яка мало що знає про вас, не може вас залякати. Залякування можливе лише через людей, які зловживають даним їм доступом. Саме люди, які добре знайомі з вами, можуть залякати вас. Дух фамільярності та дух залякування ходять укупі.

«І зараз у їхній синагозі знайшовся один чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав, і сказав: «Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я ЗНАЮ ТЕБЕ, ХТО ТИ, - Божий Святий».

Ісус же йому заказав: «Замовчи, і вийди з нього!»

Марка 1:23-25

Я знаю, що у Вас немає чудес

Пригадую одного юнака, який зневажливо повівся зі мною й пішов з нашої церкви. Він казав перед людьми про мене: «У нього не буває чудес. У цій церкві взагалі немає сили».

Мені було дуже неприємно тоді. Я почувався безсилим і непотрібним. Критики підхопили тоді: «Він – просто адміністратор. Він – просто безсилий «білий хлопець» з адміністративними здібностями». Як пастора, мене було принижено і спустошено . У моїй голові вертілося: «Мене не можна навіть порівнювати зі справжніми служителями Євангелії».

Кілька років потому Бог благословив мене, і на моїх служіннях з’явилися чудеса. Щоразу як траплялося чудо, я пригадував того хлопця, і як він глузував з мене, бо в моєму служінні не було чудес. 

3. Залякування за своїм походженням є демонічним. Це – злі духи, які погрожують використати певну інформацію, аби стримати чи контролювати нас. І Ісуса, і Павла було відкрито атаковано злими духами, які намагались залякати їх.

«І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.

Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: «Оці люди – це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!»

І багато днів вона це робила. І обурившись Павло, і, обернувшись, промовив до духа: «У Ім’я Ісуса Христа велю я тобі – вийди з неї!» І того часу той вийшов.

Дії 16:16-18

Якось уночі, у чужій країні, я лежав у постелі, і раптом побачив величезного голого чорного чоловіка, приблизно триметрового зросту, який стояв просто біля мого ліжка. Я відразу ж збагнув, що бачу його