Посміємось до упаду

By Viktor Voloshchuk

До збірки гумору входять понад сімдесят віршованих творів. В ним чимало іронії, сарказму, сатири, але, насамперед, це дуже смішна книжка. Ситуації, які описуються в ній, інколи здаються анекдотичними, але, на жаль, такою є реальність українського життя. Прочитайте цю книжку – і ви не тільки повеселитесь, а й зрозумієте, чому українці живуть не так гарно і заможно, як їм би хотілося.

• Language: Українська мова
• Publisher: Viktor Voloshchuk
• Release date: Jun 1, 2018
• ISBN: 9780463234884

Book preview

Мов на дріжджах тісто,

Ростуть ціни кляті.

Варто добре раз поїсти –

І вже по зарплаті.

Нині можуть калачі

Щодня поїдати

Ті, хто ходять уночі

Банки обкрадати.

Якось йшов штани купляти.

Як на ціну глянув –

І нові не зміг придбати

І старі споганив.

Ну і ціни наганяє

Якась держиморда!

Чи він розуму не має?

А чи, може, контра?

Як знайдете цінотворця,

Ката не шукайте –

Ви мені його за горло

Потримати дайте.

Перейти до змісту

Наука сваритися

Кожен вечір баба Ліза,

Немовби сказилась,

Увімкнувши телевізор,

Сесію дивилась.

Каже донька: «Що вам, мамо,

Тішить очі й вуха?

Чом прилипли до екрану,

Як до меду муха?»

А матуся: «Я не гаю

Марно часу, доню,

Повсякчас мене змагає

В сварці сваха Соня,

То оце вже надивлюся

З користю для себе:

В депутатів научуся

Як сваритись треба».

Перейти до змісту

Кіндрат-демократ

Кіндрат був здавна демократом.

Виводив він на чисту воду

Хабарників і бюрократів,

Що відірвались від народу.

Тож справедливого Кіндрата

Помітили нарешті люди

І вибрали у депутати –

Там більший толк із нього буде!

Та лиш дорвавсь Кіндрат до влади,

Неначе риба, онімів.

Чого вже мав ото кричати?

Та вже б, мабуть, і не посмів.

Купив автомобіль і дачу.

На те, що люд зовсім збіднів,

Тепер Кіндратові начхати,

Бо має все, чого хотів.

Перейти до змісту

Лист до намісника

Писала баба в Чернівці листа

Намісникові президента:

«Уклінно прошу вас програму ТВА

Без зволікань позбавити патенту.

Бо замість того щоб грядки садить,

Пилять дрова чи годувать скотину,

Дід у світлиці цілі дні сидить

І дивиться мультфільми, як дитина.

А що показують вони по вечорах –

З екрану скалиться біс волохатий.

Мочитись з дідом мусимо в казан,

Бо страшно уночі виходить з хати.

А ще показують там голих дам

(Як безсоромних лиш земля тримає?),

І дід все тупить очі на екран,

На мене вже й уваги не звертає.

Як Ваша не дотягнеться рука,

Я баба вперта – так їх не залишу! –

Довідаюсь адресу Каспрука

І ще й йому петицію напишу».

Перейти до змісту

Винахідливий несун

Не раз з м'ясокомбінату