Виборче право жінок у Франції: Запізніле включення жінок до загального виборчого права

By Rémi Spinassou

21 квітня 1944 року у Франції виборчі права були надані жінкам декретом Французького комітету національного визволення. Цей крок вперед був зроблений після півтора століття дебатів про місце жінок у громадянському суспільстві та їхню здатність відігравати повноцінну роль як громадян. Тому це не повинно розглядатися як ізольований випадок. Це частина еволюції, що бере свій початок з часів Французької революції, і є кроком у довгій боротьбі за досягнення справжньої рівності між чоловіками і жінками. Дізнайтеся більше в цій книзі про цю тему, яка і сьогодні залишається актуальною в усіх куточках світу.

• Language: Українська мова
• Publisher: 50Minutes.com (UA)
• Release date: Mar 30, 2023
• ISBN: 9782808667982

Book preview

КОНТЕКСТ

ДОВГО ОБГОВОРЮВАНА ТЕМА

Хоча під час Революції відбулися важливі дебати щодо громадянства та загального виборчого права, незабаром було прийнято рішення, що ці права повинні поширюватися лише на чоловіків. Суперечки щодо виборчого права та громадянства регулярно виникали протягом наступного століття внаслідок політичної нестабільності та послідовної зміни режимів, але визнання цих принципів для жінок залишалося дуже незначною вимогою. Саме за Липневої монархії (1830-1848) з'явилися перші протести. Ідея рівності між чоловіком і жінкою зустрічається в різних течіях утопічного соціалізму, головним чином у сен-симоніанців та фур'єристів. Флора Трістан (французька феміністка і соціалістка, 1803-1844), для якої захист прав жінок йшов пліч-о-пліч із захистом робітничої справи, найкраще втілила жіночу войовничість того періоду.

Революція 1848 року та запровадження загального виборчого права знову відкрили питання про право жінок на громадянство. Групи жінок-активісток вимагали рівних політичних прав з чоловіками, але їхні аргументи не знайшли значної підтримки з боку республіканців. Навіть Жорж Санд (1804-1876), яку тоді вважали уособленням вільної і незалежної жінки, дистанціювалася від цих вимог, вважаючи, що пріоритетними мають бути громадянські права (право на працю, розлучення, освіту тощо), а не політичні права. Серед депутатів-соціалістів лише Віктор Консервант (1808-1893) запропонував запровадження виборчого права для жінок.

Це ж питання знову постало за часів Третьої республіки (1870-1940 рр.), спочатку через Юбертіна Оклера (1848-1914 рр.). З кінця 1870-х років активно виступала за рівність між чоловіками і жінками та заохочувала жінок балотуватися на виборах, навіть якщо їм це не дозволялося. У 1909 році було створено Французький союз за виборчі права жінок (ФСВПЖ), який до 1914 року налічував від 10 000 до 15 000 членів. Її очільниця Сесіль Бруншвік (1877-1946), як і багато феміністок, прагнула відмежуватися від практики англійських