Василь Симоненко. Найкращі поезії, твори: Задивляюсь у твої зіниці…, Лебеді материнства, Ти знаєш, що ти — людина, Цар Плаксій та Лоскотон, Я… та інші
()
About this ebook
Олесь Гончар назвав Симоненка «витязем молодої української поезії», Василь Захарченко — «поетом з горніх Шевченкових долин». Василь Стус говорив так: «…На голос Симоненка, найбільшого шістдесятника із шістдесятників, поспішала молодь. Час поспішав так само».
До цієї збірки кращих творів поета увійшли, зокрема, поезії «Лебеді материнства» і «Ти знаєш, що ти людина» — це програмні твори Василя Симоненка, які містять роздуми щодо людської сутності та про любов до України. Основний лейтмотив цих віршів полягає в тому, що людина не може обирати Батьківщину, вона також повинна відчувати свою значущість і радіти моментам життя, адже завтра світ належатиме іншим людям.
Поезії «Задивляюсь у твої зіниці» та «Я…»— це вилита у рядки щира любов до України і філософські роздуми над людською індивідуальністю. Ліричний герой стверджує свої життєві пріоритети: патріотизм, чесність і гідність.
«Цар Плаксій та Лоскотон» — віршована феєрія, веселий, жартівливий тон, суміжне римування в якій роблять поезію надзвичайно легкою для сприйняття і запам'ятовування. Промовисті імена та назви інтригують, а дотепний гумор — приємно розважить юних читачів.
Зміст:
Задивляюсь у твої зіниці…
Лебеді материнства
Ти знаєш, що ти — людина
Цар Плаксій та Лоскотон
Я…
Баба Онися
Бенкет на току
Білі привиди
Весілля Опанаса Крокви
Вино з троянд
Вино з троянд (збірка)
Він заважав їй спати
Вона прийшла
Гей, нові Колумби й Магеллани
Грудочка землі
Де зараз ви, кати мого народу?
Дід умер
Дума про діда
Дума про щастя
Є в коханні і будні, і свята…
Є тисячі доріг, мільйони вузьких стежинок…
Задивляюсь у твої зіниці…
Засівна
Злодій
Ікс плюс Ігрек
Read more from Василь Симоненко
25 шедеврів української літератури. Ілюстроване видання: Кайдашева сім'я, Енеїда, Лісова пісня, Хіба ревуть воли, як ясла повні?, Я (Романтика), Тіні забутих предків, Захар Беркут, Тигролови, Місто та інші Rating: 0 out of 5 stars0 ratings
Related to Василь Симоненко. Найкращі поезії, твори
Related ebooks
Тарас Шевченко. Шкільна програма. Вибрані твори 5–9 класи Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЗ Україною в серці патрiотична хрестоматiя (Z Ukraїnoju v sercі patriotichna hrestomatija) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПоезiї Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМикола Вороний. Найкращі твори. Ілюстроване видання: Блакитна Панна, Євшан-зілля, Інфанта, Іванові Франкові, Легенда Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПерлини української класики. Збірка (Perlyny ukrai'ns'koi' klasyky. Zbirka) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsРозколоте небо (Rozkolote nebo) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsУкраїнська модерна проза. Антологія Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsМолоко з кров’ю (Moloko z krov’ju) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПанас Мирний. Найкращі твори. Ілюстроване видання: Хіба ревуть воли, як ясла повні? Повія, Лихі люди, Лимерівна, Морозенко та інші Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsPoezіїї Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsУлюблені пісні ХХ сторіччя (Uljublenі pіsnі HH storіchchja) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsKobzar: Ukrainian language Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsДавня казка Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsШевченко на кожен день: з Яніною Соколовою (Shevchenko na kozhen den': z Janіnoju Sokolovoju) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsСерцекрик (95віршів) Rating: 0 out of 5 stars0 ratings18+: Книга 2 (18+: Kniga 2) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЧорна рада Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsФауст Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsЧорт зна що. Запропаща душа: Антологія Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПодвійні міражі (Podvіjnі mіrazhі) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПоміж рядків обійму вашу душу Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsСтрашний Суд (укр) (Strashnij Sud (ukr)) Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПокров Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsПавутина моїх доріг Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsКиїв.ua (Kiїv.ua) Rating: 0 out of 5 stars0 ratings18+ парафрази й переклади: Книга 1 Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsАнатолій Дімаров. Найкращі твори. Ілюстроване видання: І будуть люди. Біль і гнів. На коні й під конем Rating: 0 out of 5 stars0 ratingsТравам не можна помирати Rating: 0 out of 5 stars0 ratings
Related categories
Reviews for Василь Симоненко. Найкращі поезії, твори
0 ratings0 reviews
Book preview
Василь Симоненко. Найкращі поезії, твори - Василь Симоненко
Задивляюсь у твої зіниці…
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать образи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Лебеді материнства
Мріють крилами з туману
лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка
в неї за плечима.
Ой біжи, біжи, досадо,
не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.
Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.
У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Ти знаєш, що ти — людина
Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Цар Плаксій та Лоскотон
Цареве сімейство
Там, де гори і долини,
Де гуляє вітровій, —
Там цвіте краса-країна
З дивним ім'ям Сльозолий.
І колись в країні тій
Був па троні цар Плаксій,
Голова його мов бочка,
Очі — ніби кавуни.
В Плаксія було три дочки
І плаксивих три сини.
Старша звалася Нудота,
Середульшенька — Вай-Вай,
Третя донечка — Плакота,
Всі сльозливі через край.
А цареві три сини
Так і звались — Плаксуни.
Отака була сім'я
У царя у Плаксія.
Цілі дні вони сиділи,
Голосили, та сопіли,
Та стогнали, та ревли,
Сльози відрами лили.
Цар Плаксій велів сердито:
«Хай із ними день при дні
Плачуть всі в країні діти,
Бо сміятись і радіти
У моєму царстві — ні!
Хто всміхнеться — в часі тім
Я того негайно з'їм!»
Ще була у Плаксія
Грізна гвардія своя:
В ній служили молодці
Забіяки-сльозівці.
Хто сміявсь — вони хапали
І нагайками шмагали,
Так що в царстві тому скрізь
Вистачало плачу й сліз.
Цар любив, як плачуть діти,
Бо любив їх сльози пити.
Отакий був цар Плаксій
Україні Сльозолий.
Дядько Лоскотон
Але в тому диво-царстві,
Зневажаючи закон,
Жив у мандрах і митарстві
Добрий дядько Лоскотон.
Він приходив кожний вечір —
Хай чи дощ іде, чи сніг —
До голодної малечі
І усім приносив сміх.
Мав він вдачу теплу й щиру,
Ще й лукавинку в очах.
І була накидка сіра
В Лоскотана на плечах.
Лоскотливі мав він вуса
І м'якенькі, наче пух.
І м'яке волосся русе
Розсипалося до вух.
Він як прийде, залоскоче,
То сміється, хто й не хоче.
Тільки де він появлявся,
Зразу плач там припинявся,
І приходив до усіх
Голосний та щирий сміх.
Не любили Лоскотона
Цар Плаксій і Плаксуни,
Видавали заборони
Проти лоскоту вони.
І за дядьком Лоскотоном
Із нагайками в руках
Охоронці злих законів
Полювали по хатах.
Але дядько Лоскотон
Не боявся цих заслон:
Він ходив по всій країні
І носив з собою сміх
В розмальованій торбині,
В пальцях лагідних своїх.
Арешт Лоскотона
Розізливсь тоді Плаксій —
Цар країни Сльозолий.
Гнівно він гукнув із трону:
«Гей, ледачі сльозівці!
Хто впіймає Лоскотона,
Буде муж моїй дочці!
Хто його посадить в льох —
Вибирай одну із трьох!
Бо уже цей Лоскотон
Скоро нам розвалить трон:
Що тоді ми будем пити,
Як не будуть плакать діти!»
І завзяті сльозівці
Понеслись у всі кінці,
Щоб