Індійська філософія

By Тарас Кононенко

Посібник «Індійська філософія» є унікальним явищем серед навчальної літератури України. В ньому розкривається проблематика індійської філософії, релігії, етики та культури через діалогову форму. Учасниками діалогу є професорсько-викладацький склад і студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного університету культури та мистецтв, Надзвичайний і Повноважний Посол Індії в Україні пан Манодж Кумар Бхарті (Manoj K. Bharti), а також представники Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, інших закладів вищої освіти України. Авторський колектив упорядників розробив цілісну методологію відтворення знань із живого слова обговорення у стрункій послідовності літературного тексту. Частина тексту подається англійською мовою. Посібник містить виважені твердження, огляд концепцій і теорій, наприкінці додається словник термінів індійської філософії. Тематично навчальний посібник узгоджується із освітніми програмами закладів вищої освіти України. Посібник стане у нагоді всім, хто цікавиться найширшим колом питань індійської філософії, досвідом крос-культурних комунікацій, розвиває культурну дипломатію, прагне розширити власні знання про культуру Індії.

• Language: Українська мова
• Publisher: Glagoslav Distribution
• Release date: Dec 2, 2019
• ISBN: 9789660385641

Book preview

Індійська Філософія

Т. Кононенко

Folio

Індійська Філософія

Автор: Т. Кононенко

---

Copyright © Folio Publishing, Ukraine

ISBN: 978-966-03-8564-1

Contents

Анотація

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

ІНДІЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ — НАУКА ЧИ РЕЛІГІЯ?

ЛЕКСИКОГРАФІЯ КЛЮЧОВИХ ФІЛОСОФСЬКИХ ТЕРМІНІВ САНСКРИТУ

ЛЕКСИКОГРАФІЯ КЛЮЧОВИХ ФІЛОСОФСЬКИХ ТЕРМІНІВ САНСКРИТУ

ВИКЛАД ВИСТУПІВ МАНОДЖА КУМАР БХАРТІ

ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК НАВЧАЛЬНОГО ПОСІБНИКА

Примітки

Анотація

Посібник «Індійська філософія» є унікальним явищем серед навчальної літератури України. В ньому розкривається проблематика індійської філософії, релігії, етики та культури через діалогову форму. Учасниками діалогу є професорсько-викладацький склад і студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного університету культури та мистецтв, Надзвичайний і Повноважний Посол Індії в Україні пан Манодж Кумар Бхарті (Маноі К. Bharti), а також представники Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, інших закладів вищої освіти України. Авторський колектив упорядників розробив цілісну методологію відтворення знань із живого слова обговорення у стрункій послідовності літературного тексту. Частина тексту подається англійською мовою. Посібник містить виважені твердження, огляд концепцій і теорій, наприкінці додається словник термінів індійської філософії.

Тематично навчальний посібник узгоджується із освітніми програмами закладів вищої освіти України.

Посібник стане у нагоді всім, хто цікавиться найширшим колом питань індійської філософії, досвідом крос-культурних комунікацій, розвиває культурну дипломатію, прагне розширити власні знання про культуру Індії.

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

«Індійська філософія» — навчальний посібник, який має декілька новітніх вимірів і є досить несподіваним у середовищі гуманітарної освіти. Авторський колектив укладачів здійснив спробу створення книги, яка б природньо відлунювала живу думку її творців, забезпечила дбайливий переклад живого слова у речення, а речення і висловлювання у ясні і зрозумілі змісти, смисли, значення.

Виразною ознакою цього посібника є його інтегративний характер. Його поява зумовилася поєднанням значної кількості складників, які самочинно не могли б мати такої значущості — починаючи від задуму щодо з’ясування засад індійської філософії і закінчуючи досить напруженим пошуком притаманного змісту літературного формату. Наразі читач має нагоду самостійно оцінити цей творчий доробок, визначитися щодо його переваг і вказати на недоліки. Для укладачів посібника така оцінка має непересічне значення, оскільки методологічний арсенал, який був напрацьований впродовж роботи над книгою, потребує невпинного вдосконалення з тією метою, щоб дослідження нових тем вже спиралося на міцніші підстави.

Вже сама назва навчального посібника — «Індійська філософія», — спонукає до роз’яснення. У витоках задуму був закладений досвід, який набув колектив кафедри історії філософії філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка у розгортанні новітнього засобу дослідження історико-філософської проблематики в Україні. Таким засобом став інтегративний за принципом побудови і провадження науково-методичний семінар з історії філософії. Його метою була визначена різнобічна аналітика тих змістів, які складали усталену сукупність матеріалів з історії філософії. Прикметно, що ці змісти й до цього часу визначають світоглядне довкілля тих, хто прагне опанувати філософію і філософську науку. Під ретельну дослідницьку увагу мали потрапити не лише засадничі терміни й поняття, але й проблеми періодизації в історії філософії, встановлення назв цих періодів, питання генетичної і історичної тяглості філософської думки, школи та постаті в історії філософії тощо.

Вже перші науково-методичні семінари виявили дві непересічні проблеми. Перша стосувалася коректності вживання термінів, зміст яких вважається безперечним і бездоганним у звичному річищі викладання філософських дисциплін. Друга ж стосувалася називання тих чи інших явищ в історії філософії, а також обґрунтованості порядку і послідовності викладу в навчальному процесі знань про такі явища.

Термінологічна проблема, яка, що надзвичайно важливо для розвитку наукової філософської думки в Україні, наразі вирішується значною кількістю творчих колективів як у середовищі освітньої спільноти, так і суто науково-академічної, — виявила, часом, разючі смислові невідповідності, які існують у термінологічній словниковій культурі України і культурі автентичного застосування тих чи інших термінів, починаючи від першоджерел їхнього походження. Відновлення притаманних змістів певних термінів і понять миттєво породило проблему встановлення їхнього взаємозв’язку і, відповідно, укладання логіки з’ясування змісту певного істо-рико-філософського явища і логіки його розкриття у навчальному процесі.

Дві проблеми виявили суттєву алогічність, яка спостерігалася у викладі змісту певного періоду чи школи в історії філософії. На певному етапі досліджень було встановлено навіть такі утруднення, як визначення початкової категорії розгляду істори-ко-філософського явища і, далі, розгортання суміжних категорій чи понять у певній послідовності чи сукупності. Особливої виразності ці проблеми набули у дослідженнях «Східних філософій». Навіть на рівні назв цих зразків людської думки в навчальній літературі не існує погодження, а взірцеві ще й до сьогодні в Україні принципи періодизації історії філософії, закладені фундатором Г. В. Ф. Гегелем, у сучасних знаних спільнотах дослідників історії філософії зазнали якщо й не нищівної, то повноважної критики і перегляду.

Ще однією надважливою обставиною пошуку новітніх зразків навчальної літератури у галузі гуманіта-ристики є і залишається наявність ґрунтовних ознак вторинності у «нових» за часом появи підручниках. Що, варто принагідно зазначити, не є применшенням значення доробку великої кількості дослідників і педагогів чи творчих колективів, а є безпристрасним висновком із аналізу джерельної основи такої навчальної літератури. На заснованих кафедрою історії філософії науково-методичних семінарах була обґрунтована особлива вимога до досліджень гуманітарного спрямування в Україні — пошук безперечного джерела чи «першоджерела» філософської творчості. Того знання, яке набувається в очевидності сприйняття і спілкування. І одним із висновків теоретичних обговорень цього питання стало звернення до «живого слова», тієї безумовної людиномірної субстанції, яка може містити все те, що ми називаємо філософією.

Відтак, дослідження філософування від очевидності його витоків — живого мовлення філософа, науковця, дослідника — заклало нові підстави провадження філософського спілкування, спричинило появу середовища із набуття несподіваних дискурсів, сприяло прояву необхідності створення таких, зокрема, літературних засобів утримання здобутих знань, які б природньо відтворювали послідовність подій живого філософського пошуку.

Синергетично приємною нагодою щодо поглиблення дослідницьких історико-філософських зусиль кафедри історії філософії (завідувач — доцент Кононенко Т. П.) було поєднання прагнень академічної спільноти філософського факультету (декан — професор Конверський А. Є.) із творчою наснагою педагогічного колективу кафедри філософії (завідувач кафедри — доцент Кириленко К. М.) Київського національного університету культури і мистецтв. Наслідком такого порозуміння стало запрошення до обговорення питань індійської філософії Надзвичайного і Повноважного Посла Індії в Україні пана Маноджа Кумар Бхарті (Manoj K.Bharti). Його Висо-кодостойність пан Манодж Кумар Бхарті є не лише повноважним і знаним представником дипломатичної спільноти світу, але й дослідником, філософом, вченим у галузі культури Індії у всій її неймовірній різнобарвності і багатомірності. Живе слово пана Маноджа К. Бхарті могло стати вирішальним аргументом у формуванні достеменної уяви слухачів з філософської, гуманітарно-мистецької, наукової спільноти про підмурівки індійської філософії. Слово, яке було б представлене у живому спілкуванні представником цієї великої і давньої культури.

Ця нагода і перетворилася на стрижневий теоретичний концепт як провадження спілкування і дослідження провідних засад індійської філософії у форматі науково-методичного семінару, так і провідника укладання нового зразка навчального посібника. Навчального посібника, зміст якого створювався б у безпосередньому спілкуванні і обговоренні, запитаннях і уточненнях, полеміках і дискусіях. Мав кореневище у такому середовищі обігу філософської думки, коли питання та відповіді учасників семінару навіть не могли бути заздалегідь передбачені.

Безперечно, що за позірним літературно оформленим змістом навчального посібника приховується значна і ретельна робота з підготовки проведення наукового заходу і підбиття його підсумків. Творчому колективові укладачів і розробників вдалося хоч і у загальних рисах, але осягнути послідовність наукознавчих дій, які сукупно можуть згодом набути статусу методології — методології здобуття і утримання самобутнього філософського знання.

У підготовчій роботі були закладені всі необхідні складники наукового дослідження: визначена тема семінару: «Індійська філософія — наука чи релігія»; обґрунтована гіпотеза дослідження; підготовані за-сновки-виступи до обговорення; розроблений по-кроковий план заходів з проведення кожної частини семінару; запропоновані передбачувані результати обговорення тощо.

Поволі накопичення такого досвіду набуло стрункого вигляду методологічно встановлених кроків і дій. Наслідком і набутком застосування цієї методологічної моделі з історії філософії і є представлений зміст навчального посібника «Індійська філософія».

Вочевидь, що у цьому передньому слові неможливо та й не варто надавати опис всіх особливостей застосування розробленої методології історико-філо-софського дослідження в сучасній Україні. Нехай її представляє зміст посібника, а оцінкою стане виявлення зацікавлення до нього читача чи, все можливо, несприйняття чи й байдужість.

Утім, існують декілька складників видання, до яких варто привернути увагу. Перша стосується назви навчального посібника — «Індійська філософія». У плануванні проведення першої частини семінару головна увага мала бути приділена філософським термінам індійської філософії та встановленню достеменних назв періодів, шкіл чи напрямків всього того, що належало до історії індійської думки. Однак вже перші живі обговорення зруйнували теоретично обґрунтовані засновки і визначили власний порядок розкриття теми семінару. Виявилося, що внутрішній