Читацький клуб

Троє молодих людей завдяки гримасі долі потрапляють на війну під одним іменем – Степан Шагута. Комсомолець воює у дивізії «Галичина», син офіцера УНР – у Червоній армії, а польський жовнір – в УПА. Багато років по тому випадково зустрічаються двоє їхніх нащадків і між ними спалахує кохання. Герої ведуть родинне історичне розслідування трьох доль, які переплуталися і стали фактично однією потрійною долею – долею українця у Другій світовій війні. Назва роману походить від старого язичницького символу – Забудь-річки, що розділяє світ живих та світ мертвих. Саме така Забудь-річка протікає між поколіннями у кожній українській родині.

Сьомга – вид лосося – рожева, м’ясиста риба, що аcоціюється з вагіною. Софія Андрухович, використовуючи цю двозначність, пише про жіночу сексуальність і одночасно подорожує в дитинство і юність. Ця подорож багата смаками і запахами, сповнена еротичними підтекстами. Слідом за автором ми бачимо невелику квартиру, розташовану неподалік від психіатричної лікарні, у дворі якої, немов у саду Едему, діти збирають кислі яблука і вперше пробують палити, шкільних друзів головної героїні і навіть сцену дефлораціі. «Сьомга» є свого роду інтимною автобіографією – солодкою і смачною одночасно. Оповідь Софії невибаглива і чутлива. Навіть гидкий вуайєрист наділений в її творі людськими рисами, а прості люди сповнені загадок і бажань. Саме завдяки манері написання Софія Андрухович створює атмосферу, яка містить елемент смутку і глибокого гуманізму. Книга увійшла в короткий список (п’ятірку кращих) на конкурсі «Книжка року Бі-Бі-Сі – 2007». Роман отримав другу премію на конкурсі«Краща українська книга» 2008 року від журналу «Корреспондент».

Головна героїня роману є своєрідним провідником у замкнений світ пацієнтів психодиспансеру, а функція її полягає в тому, щоб їх просто вислухати. Оповіді пацієнтів різні. Спочатку здається, що все це хвороблива маячня. Але з часом героїня починає бачити внутрішній стан речей і відтоді усе зовнішнє викликає у неї лише сум або сміх. Згадуючи своє попереднє життя – кар"єру успішної письменниці, гламурні вечірки, розмови ні про що, гонитву за славою і багатством – вона розуміє, що треба негайно тікати на безлюдний острів. Але скільки брати квитків на літак, адже для того, щоб вести за собою армію, достатньо мати лише десять послідовників. Чи дванадцять?