Погана Мері

By Lora Hodgin

Намагаючись зустрітися з дуже важливою в житті кожного людиною, хороша дівчинка потрапляє в серйозну колотнечу. З нею відбувається негаразди, тому що вона зіткнулася з незвіданим. Але, можливо, все навпаки, і гарне в житті Мері тільки починається. Але чому її загадковий захисник на боці ворога?

• Language: Українська мова
• Publisher: Lora Hodgin
• Release date: Jun 1, 2023
• ISBN: 9798215110058

Lora Hodgin

Hi all!I am Ukrainian, originally from Odessa. Not a professional writer, but I really enjoy the process. The characters themselves keep me from giving up their stories, so I will continue.Ready for criticism and comments, but I really hope that you will be interested.Lora Hodgin

Book preview

Погана Мері

Lora Hodgin

1 книга серії «Погана Мері»

Copyright 2021 Lora Hodgin

Smashwords Edition

У маленькому містечку на березі моря, в одній люблячий сім'ї, жила восьмирічна дівчинка, у якої все було і багато, а от не було головного - мами. Тільки перші два дні життя, рідна мама дівчинки провела з нею, і єдине, що залишила їй перед відходом, було ім'я - Мері.

Але навіть без матері дівчинка жила щасливо, адже її всі любили, з нею всі ці роки був тато, який намагався любити її за двох, любили бабуся та дідусь, сусідські діти та навіть їхні батьки. Дівчинка росла в любові, тому виросла дуже гарною і доброю, та такою, що нею всі милувалися.

Мері дбала про сусідського шибеника Клауса, з яким не могли впоратися навіть батьки, цей малюк дуже любив хованки, і робив це потай, вийде з дому і гуляє сам вулицями, поки його хтось не знайде. Скільки разів Мері ловила його, вибігаючого з двору, шукала на дитячому майданчику та в інших місцях і приводила додому. Для батьків хлопчика вона була порятунком.

А місцева старенька Кук, жінка похилого віку зі слабким здоров'ям, яку, як вона сама думає, всі хочуть обдурити і хитрістю позбавити грошей, тільки Мері могла довірити свій гаманець, відправляючи в магазин за покупками, але чек і здачу, треба визнати, при цьому перевіряти не забувала.

Ще в Мері була одна мрія, що Тім, поганий хлопчисько з яким вона не дуже дружить, зможе нарешті відмовитися від поганого. Вона давно помітила, що він трохи кращий, ніж здається, зовсім трохи дбайливий і не дуже злий, але так вдало приховує це від інших, що навіть очолив банду хуліганів.

У Мері було добре серце, вона допомагала всім, хто просив допомоги, дбала про тих, хто потребував цього, і турбувалася про тих, про кого не могла подбати.

Ось і сьогодні на неї чекали на дитячому майданчику, кілька друзів Мері організували там табір з порятунку покинутого кошеня, спорудили для нього невеликий будиночок, годували і грали з ним. Але була одна проблема, у кошеня хворіли очі, а Мері була єдина, хто не боялася капати їх спеціальними краплями, адже кошеня при цьому боляче дряпалося і кусалося.

Але так сталося, що в цей день дівчинці ще треба було віднести обід своєму дідусеві, який з раннього ранку рибалив на березі моря, і, мабуть, зголоднів.

Мері дуже поспішала, адже на неї багато хто чекав, швидко зібралася, і, схопивши пакет з обідом, який приготувала бабуся та вискочила на вулицю. Куди йти вона знала, дідусь завжди рибалив біля сірого каменю, що помітно стирчав із води. Бабуся теж була спокійна, відправляючи онуку в дорогу, тільки попередила:

- Довго не затримуйся дорога, на тебе чекатиме дещо смачненьке.

Якби бабуся могла знати заздалегідь, що може статися з її коханою онукою, не випустила б її з дому. Але ні про що погане не думаючи, вона зачинила за нею вхідні двері і співаючи пісеньку, повернулася на кухню, а там, взявшись за тісто, навіть почала пританцьовувати.

Мері в цей час швидко віддалялася від будинку, до моря йти було далеко, ще через три хвилини вона вже вийшла на набережну. Їй було добре знайоме місце, де рибалив дідусь, тож не треба було озиратися чи виглядати його. Вона й не помітила, що слідом за нею йде людина, повторюючи її рухи, наче лякаюча тінь.

Прискоривши крок і витягнувши руки, загрозлива постать почала швидко наближатися до Мері, але бідолашна дівчинка зовсім не помічала цього. Пройшовши деякий час у тиші, для Мері раптом все змінилося, з криком налетіли чайки, злякавши її, стрепенувшись, вона розгорнулася, і побачила перед собою... симпатичного молодого чоловіка в чорному елегантному костюмі, який привітно посміхався до неї.

- Добрий день. Чайки кричать. Напевно, щось трапилося, - привітно звернулася Мері до хлопця.

Той, що щось пробубнив собі під ніс:

- Ще ні, ще ні…

- Що ви говорите? – перепитала Мері.

- Тебе що вдома не вчили, що не можна розмовляти з незнайомцями? - вкрадливо спитав і сам незнайомець, при цьому мило посміхаючись.

Мері не відчула погрози від молодого чоловіка, навпаки він одразу