Майстер Чирняк. Шедеври української літератури

By Іван Франко

«Майстер Чирняк» Івана Франка — сатирична комедія, головний герой якої стає об'єктом осміяння. Найвідомішими творами Івана Франка є «Перехресні стежки», «Лель і Полель», «Грицева шкільна наука», «Малий Мирон», «Boa constrictor», «Украдене щастя», «Олівець», збірки поезій «Зів'яле листя», «З вершин і низин», «Мій Ізмарагд» тощо. Іван Франко — видатний український письменник, який працював у жанрах поезії, прози та драматургії, талановитий літературознавець і публіцист.

• Language: Українська мова
• Publisher: Strelbytskyy Multimedia Publishing
• Release date: Jun 30, 2023
• ISBN: 9780880046794

Book preview

Ява перша

Рано, хлопець замітає робітню, Мартин і Криштоф, що перед хвилею прийшли, перевдягаються, надівають фартухи, щоби засісти до роботи.

Мартин. Живо, ти, малпо, живо! Осьма година, а ти ще не встиг тут попорядкувати!

Криштоф. Господи боже! Ти ще й виставу не вивісив! Роззяво! І про що ти думаєш, га? (Замахується на нього поясом.)

Хлопець. Прошу пана, я не можу сам виставу винести.

Криштоф. Мовчи, драбе! Бери, я тобі поможу. (Беруть обидва шафку з чобітьми і черевиками і виходять.)

Мартин (сідає при верстаті). І де тілько наш майстер подівся? Служниця каже, що ще ранісінько кудись вийшов. Голову свою даю, що верне закроплений. А тут пильна робота, партії поприходять по замовлення — що я їм скажу? Майже нічого готового нема!

Криштоф і хлопець вертають з двору.

Криштоф (зазирає в бокові двері, до хлопця). Ти, майстрова вже встала?

Хлопець. О, давно.

Криштоф. Хоч би дала дещо поснідати.

Мартин (роблячи). Пане Криштофе і ти, хлопче, прошу до роботи! Треба хоч тоту пару чобіт скінчити для пана радці — по обіді пришле по них.

Криштоф (нерадо). Е, робота не втече!

Мартин. Але пан радця буде гніватися, коли чоботи не будуть готові! (Шиє.)

Криштоф (сідає до верстата). Та нехай собі гнівається! Хіба мені то що шкодить? Я тут не відповідаю, а майстер; коли він варстата не пильнує, то його страта, не моя.

Мартин. Ну, пане товаришу, все ж то наша вина буде. Адже майстер платить нам, а коли ми своєї роботи не пильнуємо, то яким же чолом будемо брати заплату?

Криштоф (кидає шило). Заплату! Ха, ха, ха! Ти се називаєш заплатою! П’ять ринських на тиждень — се у тебе заплата! (До хлопця.) Ти, тумане! Не бачиш сього? (Показує шило, що впало насеред покою.)

Хлопець (видивився на нього). Бачу.

Криштоф. І не знаєш, що то значить?

Хлопець. Що, прошу пана?

Криштоф (б’є його кулаком в карк). Ось що, дурню! Подай! (Хлопець, зігнувшись від удару, схапується і подає йому шило.) Фі, брате Мартине! Се не заплата і не життя жадне яке ми тут маємо. Се прокляте, нужденне вегетування.

Мартин. Жиємо. Інші й того не заробляють і мусять жити.

Криштоф. Ти філістер, от що я тобі скажу. Зовсім так, як той хробак, що заліз у хрін, а про моркву н не чував. І ще й до вдячності