Дональд Віннікотт у новому тисячолітті: Стратегії, принципи та операційні моделі, що лежать в основі вчення Дональда Віннікотта та його теорій людського розвитку

By Stefano Calicchio

Ким був Дональд Віннікотт і як його дослідження докорінно змінили світ глибинної психології? Яким був вплив його досліджень у галузі психології? 

Ця книга - подорож у теоретичну та практичну спадщину Дональда Віннікотта. Вона досліджує основні концепції його теоретичного підходу та практичні наслідки для сучасної психології. Подорож починається з життя видатного психоаналітика та принципів роботи його революційних ідей. Розкрити вплив та значення Віннікотта можна буде через такі ключові концепції, як стосунки між матір'ю та дитиною, достатньо хороша мати, проміжне повітря, важливість гри та розвиток особистості. Також будуть розглянуті інші ключові концепції, пов'язані з лікуванням травм, підлітковим віком та останніми нейронауковими дослідженнями, такими як роль епігенетики.

• Language: Українська мова
• Publisher: Stefano Calicchio
• Release date: May 9, 2023
• ISBN: 9791222406558

Book preview

Вступ

Ця книга має на меті заглибитися в постать і теорії Дональда Віннікотта, одного з найвпливовіших психоаналітиків 20-го століття. Через детальний аналіз ключових положень теорії Віннікотта, книга прагне надати всебічний огляд його ідей про дитячу психологію, теорію Я, стосунки матері та дитини, творчість, гру та багато інших тем, що є центральними для його філософії.

Через практичні приклади та теоретичні висновки текст має на меті показати актуальність та значущість теорій Віннікотта в сучасній психології, а також надати корисні інструменти для поглиблення та розуміння складності психічного життя людини.

Зокрема, будуть розглянуті дослідження Віннікотта про важливість гри у формуванні Я, стосунки матері та дитини, а також його теорія перехідного об'єкта. Також буде проаналізовано його внесок у розуміння травми та її переживання, а також його бачення підліткової психології.

Таким чином, читач зможе заглибитися в теорію Віннікотта, важливої постаті в психології 20-го століття, і зрозуміти, як його ідеї можна застосувати в повсякденному житті. Він також зможе більше дізнатися про власне самоформування та стосунки з тими, хто піклується про нього, а також про творчість і здатність до гри як інструмент психологічного дорослішання.

Остання частина книги присвячена зв'язку між теорією Віннікотта та останніми відкриттями в неврології та епігенетиці. Насамкінець ми розглянемо, як цю теоретичну базу можна застосувати до різних фаз і подій життя, таких як підлітковий вік і травма.

Книга розрахована на всіх, хто цікавиться психологією, вивченням розуму і розумінням психічного життя людини.

Дитинство та освіта

Дональд Віннікотт народився в Плімуті, Англія, в 1896 році. Він був наймолодшим з чотирьох дітей у родині середнього класу. Його мати, Елізабет, померла, коли йому було лише вісім років, залишивши глибоке враження на нього і вплинувши на його роботу з дітьми протягом усього професійного життя.

Смерть матері стала поворотним моментом у житті Віннікотта. Ця подія спонукала його зацікавитися дитячою психологією та психоаналітичною теорією як засобом розуміння горя та втрати.

Після закінчення державної школи Віннікотт вступив до Кембриджського університету, щоб вивчати медицину. Однак під час навчання в університеті він все більше цікавився психологією та психоаналізом і почав відвідувати психоаналітичну навчальну групу Ернеста Джонса. На той час це була одна з провідних груп, пов'язаних з глибинною психологією.

Після закінчення університету Віннікотт працював педіатром у Королівській безкоштовній лікарні в Лондоні, де почав експериментувати і розвивати свої теорії про дитяче психічне здоров'я. У 1935 році він здобув освіту психоаналітика і почав працювати з дорослими та дітьми.

Під час Другої світової війни він очолював лікарню для евакуйованих дітей у Лондоні. У цьому контексті він розробив власну теорію перехідних об'єктів (яку ми розглянемо пізніше), спостерігаючи за тим, як діти прив'язуються до різних предметів (наприклад, ковдр або м'яких іграшок), щоб знайти комфорт і безпеку в період розлуки з батьками.

Віннікотт відіграв значну роль у наданні емоційної підтримки дітям, евакуйованим з міста під час бомбардувань, їхнім батькам та прийомним сім'ям, які їх прийняли.

У цей період свого життя він наголошував на важливості забезпечення безпечного та гостинного середовища для евакуйованих дітей, особливо для тих, хто втратив батьків або був розлучений зі своїми рідними сім'ями. Він вважав, що надзвичайно важливо підготувати для евакуйованих дітей знайоме і комфортне середовище, яке сприятиме їхньому подальшому розвитку. Місце, де вони могли б відчувати себе в безпеці і захищеними, відновлюючи таким чином міцність свого природного сімейного оточення.

Зокрема, психіатр наголосив на важливості емоційної спадкоємності для дітей. Він вважав, що діти повинні підтримувати зв'язок зі своїми біологічними сім'ями, незважаючи на фізичну розлуку. Тому він працював над тим, щоб евакуйовані діти підтримували цей зв'язок, допомагаючи їхнім прийомним сім'ям.

Під час бомбардувань Лондона він проводив цілі ночі поруч з евакуйованими дітьми, допомагаючи їм подолати страх і самотність. Вона часто розповідала дітям історії та легенди. Одного разу він використав ковдру як перехідний об'єкт, щоб допомогти дитині подолати страх перед бомбардуваннями. Дитина настільки прив'язалася до ковдри, що Віннікотту довелося переконати матір взяти її з собою, коли