Григорій Сковорода. Повне зібрання творів. Пісні, вірші, байки. Трактати. Діалоги. Ілюстроване видання: Сад божественных пЂсней, Пісні та фабули, Басни Харьковскія та інші

By Григорій Сковорода

Григорій Савич Сковорода — український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом».
Навчався в Києво-Могилянській академії. Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці. Власної філософської системи не створив. Не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
ЗМІСТ:
ПІСНІ, ВІРШІ, БАЙКИ
Сад божественных пЂсней
Пісні та фабули
Басни Харьковскія
ТРАКТАТИ. ДІАЛОГИ
Убуждшеся видЂша славу его
Да лобжет мя от лобзаній уст своих!
Начальная дверь ко христіанскому добронравію
Наркісс. Разглагол о том: узнай себе
Симфоніа, нареченная Книга Асхань о познаніи самого себе
БесЂда, нареченная двое, о том, что блаженным быть легко
БесЂда 1-я, нареченная Observatorium
БесЂда 2-я, нареченная Observatorium Specula
Діалог, или разглагол о древнем мірЂ
Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни
Кільце
Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу
Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis, сирЂчь Икона Алківіадская
Книжечка о чтеніи священн[аго] писанія, нареченна Жена Лотова
Брань архистратига Михаила со Сатаною о сем: легко быть благим
Пря бЂсу со Варсавою
Благодарный Еродій
Убогій Жайворонок
Діалог. Имя ему — Потоп зміин
ПЕРЕКЛАДИ
Ода (Jesuitae Sidronii Hosii)
Цицерон. О старости
Книжечка Плутархова о спокойствии души
 Strelbytskyy Multimedia Publishing © Ukraine — Kyiv 2023

• Language: Українська мова
• Publisher: Strelbytskyy Multimedia Publishing
• Release date: Apr 26, 2023
• ISBN: 9780880045919

Book preview

Пісні, вірші, байки

Сад божественних пісень

Пісня 1-ша

Складена 1757 року на цю силу: «Блаженнi непорочнi в дорозi, що ходять законом Господнiм»[1].

Боїтъся народ зiйти гнить у гроб

I впасти в жереб нещасний,

В якому вогонь незгасний.

А смерть є свята, зло певне стопта,

Зведе навiть вiйни в спокiй.

О смерть ця свята!

Коли совiсть в тебе чиста, не страшний Перун огнистий, нi!

Пекла вогнем вiн не палить,

А має життя райське, хвалить.

Грiхи смерть народять — живу смерть наводять,

Iз смертi — ад; тлить душу глад.

О люта смерть та!

Блажен, о блажен, хто з перших пелен

Себе присвятив Христовi,

День-нiч в його мислить словi,

Взяв iгo благеє, ярмо взяв легкеє,

До того звик, до цього навик —

Це жереб святий!

Солодке це взнавши, впасти не зможеш в мирське й пропасти, нi!

В гopi й бiдi не скучить,

Hi меч, нi вогонь не розлучить —

Все сладiсть розводить, на серце не сходить,

Хiба тому, знати кому

Скус далось дорогий.

Життя ти, — Христе, за мене вмер теж!

Мав початки дати швидко

Лiт моїх, а дав послiдки,

Зiтри серця твердiсть, вогню пали щедрiсть;

На смерть марнотi i злому в життi

Живу тобi, мiй свiт!

Коли ж вiд грiхiв воскресну, вдягну я плоть небесну,

Ти в менi — в тобi вселюся

I солодкого нап'юся,

3 тобою в бесiдi, з тобою в совiтi,

Сонце зайде, сонце зiйде —

Це вiк злотих лiт!

Пісня 2-га

Iз цього зерна: «Що на землi ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небi»[2].

Залиш, о дух мiй, скоро всi землянiї мiста!

Зiйди, мiй душе, в гори, де правда живе свята,

Спокiй де, тишина царюють з вiдвiчних лiт,

Країна де вабна, де неприступний є свiт.

Залиш печалi свiту и марнотнiсть мирських дiянь!

Щоб в небо возлетiти, хоч на хвилю чистий стань!

Де Господь Яковий[3] є, де невечiрня зоря,

Ангелiв рiд встає — вид його священний зрять.

Це сiлоамськi води![4] 3 очей полуду омий,

Тут тiло змить нагода — до небес лети мерщiй!

Бо серцем хто брудний, не може Бога уздрiть

И до мiсць отих земний не здолає долетiтъ.

А душу лиш тiлесним не можна задовольнить,

Вона лише небесним смуток хоче наситить,

Як в море рiчка мчить, так сталь до магнiту пливе,

До гip вогонь тремтить, так дух до Бога зiр рве.

Кинь свiт цей злотворний. Вiн завжди є темний ад.

Хай летить геть ворог чорний, в горнiй пiдiймися град.

Хоч по землi йдеш ти, поселись на небесах,

Павло так вчить святий[5] тебе в чистих словесах.

Спiши на вiчну радiсть, крильми розуму вдягнись,

Ти там обновиш радiсть, як орел, пiдеш у вись.

О триблаженна стать! А найбiльше словеса!

Їх-бо в розум може взять, хто побув у небесах.

Пісня 3-тя

Iз цього сiменi. «Нехай земля вродить траву, ярину»[6]. Або: «I як трава молода, розцвiтуть вашi костi»[7].

Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!

Уже сади розцвiли й солов'їв навели.

Геть, печале, геть вiдсiль! Не нiвеч ти красних сiл!

Бiжи co6i в болот, у пiдземнi ворот.

В пекло повертай назад! Не для тебе рай i сад!

Душа моя процвiл, радостi менi дала.

Щасний той i без утiх, хто подужав смертний гpix.

Душа його — Божий град, душа його — Божий сад.

Завжди родить сад квiтки, завжди плiд згина гiлки,

I весною все пахтить, — листя тут не облетить.

Боже мiй! Це ти — мiй град! Боже мiй! Це ти — мiй сад,

А невиннiсть — то мiй квiт, мир, любов — ото наш плiд.

Бо душа моя верба, ти для неї, як вода,

Буду жить на тiй водi, втiш мене у цiй бiдi.

Я нiчого не боюсь, лиш гpixa я стережусь,

В менi вбий усякий гpix — це є ключ моїх yтix!

Пісня 4-та

Рiздву Христовому з цього зерна: «3 нами Бог, розумiйте народи», тобто «Дихнув ти був духом своїм»[8]. «Бог сина свого однородженого послав у cвiт, щоб ми з нього жили»[9].

Ангели, знижайтеся, до землi спускайтеся,

Бог, що сотворив нам вiки, живе нинi з чоловiком,

Станьте з хором, всiм собором,

Веселиъся, адже з нами Бог!

Це час наближається! Це син посилається!

Це лiта прийшла кончина. Це Бог посилає сина.

День приходить — Дiва родить.

Веселiться, адже з нами Бог!

Звiщений пророками, отчими нароками,

В останнiм буде лiтi, це є в Новiм Заповiтi.

Дух свободи нас в нас родить,

Веселпъся, адже з нами Бог!

Даниловий каменю![10] Iз купини пламеню![11]

Несiчений одпадаєш! Вогнем сiна не спаляєш.

Це наш камiнь! Це наш пламiнь.

Веселiться, адже з нами Бог!

Рости, благодавче наш, новий ходотавче наш!

Рости, щоб мiг повстати — i попалиш супостати.

Свiт даремний, хоч спасенний.

Веселiмся всi, адже з нами Бог!

Ми ж тобi, рожденному, гостевi блаженному,

Серия вcix нас розчиняєм, у дiм духа запрошаєм.

Пiсень спiваем i гукаєм:

Веселiмося, адже з нами Бог!

Пісня 5-та

Рiздву Христовому. Iз цього зерна: «I породила вона свого первенця та, i иого сповила, i до ясел поклала його»[12].

Тайна явна i преславна!

Це — вертеп замiсть небес!

Дiва, херувимiв панна,

Iз престолом вишнiм днесь.

Тут у ясла i поклали

Того, кому мiсця мало

I серед самих небес.

О блаженнi тiї oчi,

Що на тайну цю зорять

I яких в мирянськiй ночi

К Богу привела зоря.

Розум ангела це видить,

Плотський муж це ненавидить,

Буйство тим шаленим є.

Ми секрет такий небесний

Серцем всепалким чтимо,

Як товар ми безсловесний,

Сiно з-пiд Христа їмо[13].

Доки в мужа досконало

Не зростем, тодi б лиш мали

Бога справжнього пiзнать.

Пісня 6-та

Ha кiнець такого: «I пустив змiй за жiнкою з вуст своїх воду, як рiчку, щоб рiчка схопила iї»[14]. «Але розтрощить Бог голову»[15].

Слухай, небо i земля! Нинi ужаснися,

Море, безднами вciма, погiдно двигнися!

I ти, швидкотекучий, повернися, Iордане,

Прийди скоро хрестити Христа, Iоанне![16]

Красногляднiї лicи, стежки вiдслонiте,

Передтечу Iоанна до Христа впустiте.

Рiзномовнiї народи, разом з нами порадiйте,

Ангельськiї хори всi в небi славу пiйте!

3iйде Спас во Iордан, стане у глибинi —

Це зiйде на нього дух в тiлi голубинiм:

— Це улюблений мiй син є, - батько хмар такеє вiстить, —

Це месiя, вiн єство людськеє очистить.

Освяти струмки i нам, змiя ж — в порохняву!

Твого духа, Христе, дай нам росу i славу.

Не потопить нехай змiй. I ми всi з земного краю

Полетiмо, щоб спочить, до твойого раю.

Пісня 7-ма

Воскресiнню Христовому. Iз цього зерна: «Одинадцять же учнiв пiшли в Галiлею на гору, куди звелiв їм Icyc»[17]. Паска!

Чи хто мене вiд тебе зможе вiдвернуть,

А чи вогонь iз неба схочу я задуть?

Хай весь свiт — у забуття,

Лиш в тобi життя, о Icyce!

Веди мене з собою, в горну путь на хрест,

Радий жить над горою, кину земну персть.

Смерть твоя — то життя,

Жовч — солодке пиття, о Icyce!

Рани твої бiдовi — то моя печать,

А твiй вiнок терновий — слави благодать,

Твiй цей поносний хрест,

Хвала менi i честь, о Icyce!

Пшеничная зернина хоч в нивi згнива,

Та з мертвого рослина i плiд ожива.

Одне зерно оте

В наступний рiк зросте, сторицею — плiд.

Розпни моє ти тiло, прибий на той хрест,

Хай зовнi я не цiлий, в нутрi ж бо воскрес.

Засохну зовнi я,

В нутрi заквiтну я, це смерть — не життя.

О мiй новий Адаме! Прегарний ти син!

О всьогосвiтнiй сраме! О буйство Афiн![18]

Пiд буйством твоїх свiт,

Пiд смертю — безлiч лiт. Як темний покрив!

Пісня 8-ма

Воскресiнню Христовому. Iз цього зерна: «О, о! Бiжiте за гори» (Захарiя)[19]. «Чого ти спиш, уставай»[20]. «Спокiй дасть Бог на горi цiй» (Iсая)[21].

Мене посiли рани смертоноснi,

Пекельнi бiди обсiли незноснi,

Найде страх i тьма. Ах, люта година —

Злая хвилина!

Терно хвороби нутро шматує,

Душа сумує, до смертi сумує.

Ах, хто мене зможе з цieї митi

Якось зцiлити?

Так африканський i олень страждає,

Вiн в гори швидше пташок вилiтає,

Вiд з'їдених гадiв жага його в'ялить,

Трутою палить.

Иду на Голгофу, бiжу i поспiю,

Висить там лiкар помiж двох злодiїв[22],

Це Iоанн тут при хрестi ридає,

Хрест обiймає.

О Йсусе, нам ти люба вiдраднiсть!

Чи тут живеш ти? О страдальцям радiсть!

Дай менi лiки, цiльб вiд напастi,

Не дай пропасти!

Пісня 9-та

Святому Духу. Iз цього: «Добрий дух твiй нехай попровадить мене пo piвнiй землi»[23]. «Тож зiйдiмо i змiшаймо там їxнi мови, щоб не розумiли вони мови один одного»[24].

Свiй смисл усяка голова трима,

А серце всяке — свою любов,

В думках одного у людей нема,

У вiвцях, козах хтось смак знайшов.

Менi ж свобода лиш одна вабна

I безпечальна, препроста путь,

В життi це мiрка є основна,

3'єднае коло циркуль отут.

Святий мiй Боже i вiкiв творець,

Стверди, що клав був ти на скрижаль,

Нехай потягне з кiнця в кiнець

Наш свiт, як тягнуть магнiти сталь.

Коли неправо бачить десь око,

Навчи хуткiше, отче ти мiй,

Людей ти бачиш, сидиш високо, —

Думок даремних в них рiзнобiй.

Один на схiдний, той — вечiрнiй край

Пливуть по щастя з ycix вiтрил,

Той у пiвнiчнiм краю уздрiв рай,

На пiвдень iнший шлях свiй вiдкрив.

Один та й каже: «Онде хтось косить»[25],

А iнший мовить: «Мабуть, стриже».

А цей: «У воза п'ять колic», — голосить.

Скажи: який бic мислi сiче?

Пісня 10-та

Iз цього зерна: «Блажен муж, що в премудростi помре i що в разумi своїм повчається святинi» (Сирах)[26].

Всякому мiсту звичай, права,

Всяка тримає свiй ум голова,

Всякому серцю любов своя є,

Всякому горлу до смаку своє.

А я у полонi одних лиш дум,

Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.

Панськi Петро для чинiв тре кутки,

Федiр-купець обдурити прудкий.

Той зводить дiм свiй на новий манiр,

Iнший гендлює, вiзьми перевiр.

А я у полонi одних лиш дум,

Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.

Той безперервно стягає поля,

Той iноземних завозить телят,

Ti на ловецтво готують собак,

В цих дiм, як вулик, гуде вiд гуляк.

А я у полонi одних лиш дум,

Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.

Той панегiрик сплiтає з брехнi,

В лiкаря мертвi iдуть в пiдряднi.

Туза картяр i шанує, й честить,

В позов Степан, як на свято, бiжить.

А я у полонi одних лиш дум,

Одне непокоїтъ тiльки мiй ум.

Ладить юриста на тон свiй права,

З диспуту учню трiщить голова,

Тих непокоїтъ Венерин амур,

Всякому голову крутить свiй дур.

В мене ж турботи лише однi,

Щоб безрозумно не вмерти менi.

Знаю, що смерть, як коса замашна,

Навiтъ царя не обiйде вона,

Байдуже смертi, мужик то чи цар,

Все пожере, як солому пожар.

Хто ж бо зневажить страшну iї сталь?

Той, чия coвiсть, як чистий кришталь.

Пісня 11-та

В кiнець такого: «Прикликає безодня бозодню»[27], тобто «В законi Господнiм його воля»[28]. «Дав би тo6i воду живу, волi волю, a пpipвi твоїй npipвy мою».

Годi прiрви океану жменями землi забить,

Годi гненного стану краплею води залить.

Не зможе в яскинi орел розгорнути крил?

У край пiднебесний таки полетiв звiдсiль.

Не буде плоттю ситий дух.

Прiрва — дух у чоловiку, ширша всiх небес та вод,

Не наситишся довiку, чим звабляється народ.

Вiд цього-бо скука i скрежет, нудьга, печаль,

Вiд цього неситiсть, iз краплi бiльший став жаль.

Не буде плоттю ситий дух.

Роде плотський! Невiгласи! Доки будеш тяжкосерд?

Серце обмуруй, тим часомна небесну поглянь твердь.

Чому ти не хочеш знати, де таїтъся Бiг?

Чому ти не дбаеш, щоб побачить його мiг?

Прiрва пpipвy вдоволить враз.

Пісня 12-та

Iз цього зерна: «Блаженнi вбогi духом»[29], тобто «Премудрiсть книжника в доброчасностi святкування, а коли умаляеється в дiяннях cвoїx, упремудриться» (Сирах). «Змалiйте i розумiйте…»[30].

В город не пiду багатий — на полях я буду жить,

Biк свiй буду коротати там, де тихо час бiжить.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радiсть звеселнна тишу, спокiй розгорта.

Бо мiста, хоча й високi, в море розпачу штовхнуть,

А ворота, хоч широкi, у неволю заведуть.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радiсть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

Hi, не хочу їздить в море, красних не вiзьму одеж,

Бо вони ховають горе, сум, сум'яття, страх без меж.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радiсть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

Йти гидую з барабаном завойовувать мiста

Чи лякать цивiльним саном, щоб хилилась бiднота.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радiсть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

Не бажаю наук нових, крiм здорового ума,

Kpiм розумностей Христових, бо солодкiсть там сама.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радiсть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

I нiчого не бажаю, окрiм хлiба та води,

Вбогiсть приятелем маю — з нею ми давно свати.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радiсть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

За маєток земний маю спокiй, воленьку святу,

Окрiм вiчностi бажаю я дорогу цю просту.

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радiсть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

А коли до всього того гpix збороти до кiнця,

Так тодi скажи: якого треба прагнути вiнця?

О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!

В тобi радiсть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

Здрастуй, любий мiй спокою! Ти навiки будеш мiй,

Добре буть менi з тобою: ти для мене, а я твiй.

О дiброво! О свободо! Я в тобi почав мудрiть

I в тo6i, моя природо, шлях свiй хочу закiнчить.

Пісня 13-та

Iз цього: «3iйдiть iз середовища їхнього…». «Iдiть у село, яке перед вами»[31]. «Там повила тебе мати твоя…»[32].

Гей, поля, поля зеленi,

Поля, цвiтом оздоблннi,

Ах, долини, балки,

I могили, й пагорки!

Ах ви, вод потоки чистi!

Береги рiчок травистi!

Ах, кучерi якi у дiбров цих i гайкiв.

Жайворонок мiж полями,

Соловейко мiж садами, —

Той угорi дзвенить, iнший на гiллi свистить.

А коли зiйшла денниця,

То спiва пiд той час птиця.

Музика тут навкруг — у повiтрi шум i pyx.

Тiльки сонце визирає, —

Вiвчар вiвцi виганяє,

На сопiлку свою котить трелi по гаю.

Пропадайте, думи труднi

I мiста багатолюднi

Я й на хлiбi сухiм житиму в раю такiм.

Пісня 14-та

Стародавня малоросiйська[33] про марноту i звабу. На цю силу:

«Нexaй я стою на сторожi своїй, i нехай на облозi я стану» (Авакум)[34]. Обновлена в 1782 poцi.

1

То яка ж та слава нинi?

Глянь на бучу в цiй годинi!

Iзраїле! Гiдри-звiра[35]

Чи велика в ньому мipa,

Треба зрозумiти.

2

Булава i скипетр сяє,

Рано вставши — слава злая,

Серце пробива тривога,

Руки зв'язанi i ноги,

Як минути ciтi?

3

Нинi п'яна скаче воля,

Рано вставши- марна доля.

Iзраїле! Того звiра

Куди цiль ведуть i мipa?

Треба вже прозрiти.

4

Шле сирен[36] iз океану

Пiсню солодко-оманну,

Бiдная душа — в розпуттi,

Хоче назавжди заснути,

Землi не сягнувши.

5

Плоть i свiте! Пекло люте!

Все в тобi наскрiзь отрута,

Щелепами позiхаєш

I усе пiдряд ковтаєш,

Як минути ciтi?

6

Ця пучина вcix ковтає,

Ця щелепа всiх з'їдає,

Iзраїле! Кита-звiра[37]

Це мета, i глузд, i мipa,

Плоть ту не наситиш!

7

Розпусти свої вiтрила,

Розуму свойого крила,

Пливучи по буйнiм морю[38],

Возведи зiницi вгору —

Шлях знайдеш правдивий.

8

Краще жити у пустинi,

Зачинившись у яскинi,

По безвiддях вiк пробути,

Знадних голосiв не чути.

Будь менi, Iраклiй тщивий,

Будь Iона прозорливий,

Голови спали змiїнi,

З китової блювотини[39]

Скочить дай на кефу[40].

Пісня 15-та

Великiй cy6oтi. Iз цього зерна: «I вiн вiдпочив у днi сьомiм»[41]. «Ще ввiйдуть у спокiй мiй»[42].

Лежит у трунi, святкуєш суботу,

По працi важкiй, по кривавiм поту.

До тебе вже справ князь зовсiм не має,

Князь свiту цього, що всiми владає.

О нерозгаданий це слiд!

О перемоги новий рiд!

О сине Давидiв!

Давидiв сину, Лазаря ти поставив

Iз мудростi землi до небесної слави.

Убий тiлесну у менi роботу —

I будем разом святкувать суботу.

Дозволь ступити у твiй слiд,

Пiзнавшиперемоги рiд,

О сине Давидiв![43]

Пісня 16-та

На цю силу: «Я веселку свою дав у хмарi»[44].

Вже хмара пройшла. Веселка радiсно грає.

Минула нудьга. Свiт любо сяє.

Веселiсть сердечна — це ведро[45] неба ясного,

Коли преминув морок, шум вiтру мирського.

О свiте вабний! Ти менi океан, пучина,

Вихор ти, хмари i тьма, тужлива година.

Проте вже веселка менi яскраво заграла,

Неначе голубка менi мир звiщувала.

Печале, прощай! Прощай! Прощай, зла утробо!

Вже кволостi край, встав я iз гроба.

О пагiнь Давида! Менi ти берег i кифа,

Веселка, мир, свiтло, життя, погода, олива.

Пісня 17-та

Житейське море, що даремно хвилюється, та їнше.

Бачачи життя оцього горе,

Що кипить, немов Червоне море,

Вихром туги, напастi, бiд,

Я розслабнув, жахнувсь i зблiд, —

Горе сущим у нiм!

Припинив я, бiдний, 6iг свiй скоро,

Щоб не втонуть з фараоном в морi[46].

В пристань тиху бiжу я, мчу,

I криком плачевним кричу,

I здiймаю руки.

О Христе! Не дай згорiти в адi!

Дай в твоїм пожить небесному градi.

Хай у свiй не потягне слiд

Блудниця-свiт, цей темний свiт!

О милостi прiрва!

Пісня 18-та

«Бог противиться гордим, а смиренным дає благодать»[47].

Ой ти пташко-жовтобоко[48],

Не клади гнiзда високо,

А клади його на лужку,

На зеленому морiжку.

Яструб ген над головою

Висить, хоче ухопить,

Вашою живе вiн кров'ю,

Глянь же! Пазурi сталить!

Стоїть явiр над горою

I киває головою,

Буйнi вiтри повiвають,

Руки явору ламають.

А вербички шумлять низько,

Заколишуть мене в снах,

Тут тече потiчок близько,

Видно воду аж до дна.

Нащо ж менi гадати,

Що в селi родила мати?

Нехай у тих мозок рветься,

Хто високо вгору дметься.

А я буду co6i тихо

Коротати милий вiк,

Так мине менi все лихо —

Щасний буду чоловiк.

Пісня 19-та

На кiнець цього: «Во ми не маємо боротьби проти кровi та тiла»[49]. «Потопчеш ти лева та змiя»[50]. «Вiзьмiть… меча духовного, який є слово Боже»[51].

Ax ти, нудьго проклята! О докучлива печаль!

Гризеш мене затята, як мiль плаття чи ржа сталь.

Ах ти, скуко, ах ти, муко, люта муко!

Де не буду, все з тобою всюди всякий час.

Ти, як риба з водою, завжди бiля нас.

Ах ти, скуко, ах ти муко, люта муко!

Звiряку злу заколеш, коли вiзьмеш гострий нiж,

Нуди нiяк не збореш, хоч меч добре свiй сталиш.

Ах ти, скуко, ах ти, муко, люта муко!

Добросердечнее слово коле звiрiв цих,

Увiйти воно готове до думок твоїх.

Ах ти, скуко, ах ти, муко, люта муко!

Христе, ти меч верховний, а пiхви — плоть повсяк час!

Почуй наш крик, слiз повний, милуй у звiрах цих нас!

Ах ти, скуко, ах ти, муко, люта муко!

Голос нам з неба солодкий буде провiщать,

Як блискавка, полк бридотний звiрiв буде гнать.

Геть ти, скуко, геть ти, муко, з димом, з чадом!

Складена 1758 року в степях переяславських, у селi Ковраї[52].

Пісня 20-та

Названа «Сiгор»[53]. Уцiм маленькiм, але високiм градику бенкетує Лот iз дочками[54]. «У мiстi Бога нашого, у горi святiй його»[55]. «Подiбний до чоловiка розомного, що свiй дiм збудував на каменi»[56]. «Хто зiйде на гору Господню?»[57].

Iз душею хто ясною,

То нащо йому броня

I шолом над головою?

Не потрiбна i вiйна.

Непорочнiсть — ось його броня,

Аневиннiсть — дiамант-стiна.

Щит, меч, шолом — йому сам Бог.

Свiте! Свiте безпорадний!

Вся надiя у царях!

Берег, думаєш, безвадний?

Вихор розмете цей прах.

Непорочнiсть — це Ciгop, повip,

А невиннiсть — ось небесний двiр.

Туди лети i там почий!

Бомб цей город не боїться

Hi оббрiхувальних стрiл,

Хитрих мiн не застрашиться,

Завжди цiлий — не горiв.

Непорочнiсть- ось де дiамант,

А невиннiсть — ось священний град.

Туди лети i там почий!

Ворога в цiм градi люблять,

Вiддають добро для них,

Силу для чужого гублять,

А не тiлъки для своїх..

Де ж такий чудовий град шукать?

Сам ти град, як труту змiг прогнать,

Святому Духу храм та град.

Пісня 21-ша

На кiнець такого: «Скажи ж менi ти, кого викохала душа моя: де ти пасеш, де даєш ти спочити у спеку»[58].

Щастя, а де ти живеш? Горлицi, скажiте!

Вiвцi у полi пасеш? Голуби, звicтiте!

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися!

Щастя, а де ти живеш? Мудрiї, скажiте!

Чи в небi ти пиво п'єш? Книжники, возвicтiте!

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися!

Книжники мудрi мовчать, птицю ж не спитати,

Де нашу матiр шукать? Годi нам те знати.

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися!

Щастя нема на землi, щастя нема i в небi,

Не вiднайти и у вуглi — iнде шукать треба.

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися…

Небо i мiсяць, земля й зорi всi — прощайте!

Гавань лиха ви моя — бiльше не чекайте.

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися…

Bci я минув небеса — що iще шукати?

Був у пiдземних низах — як їx пiзнати?

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися.

Швидше i швидше лечу, скаче мiй олень стрiмко,

Вище небес та гip мчу: крин зеленiє гiнко.

О щастя, свiт мiй преясний!

О щастя, цвiт мiй прекрасний!

Ти мати i дiм, нинi бачу i чую тебе!

Ласощ його — це гортань, очi голубинi,

Все є любов та Харрань[59], руки кришталинi.

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися.

Перстом мене не торкай, бо так не пiзнаеш,

Зовнi мене не шукай, бо не вiдшукаеш.

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися.

Ах! Наверни-но свiй зiр — мене окриляє,

Вище стихiй, вище гip мене пiдiймае.

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися.

Сядем co6i, брате мiй, сядем для бесiди,

Слово солодке живе чистить менi бiди.

О щастя, свiте наш ясний,

О щастя, свiте наш красний

Ти мати i дiм, бачу i чую я нинi.

Стадо пасеш ти в кринах, з полудня в горах заснеш,

Не в Гергесенських полях[60], - їxнiх долинах живеш.

О щастя, наш ясний свiте,

О щастя, наш красний цвiте!

Ти мати i дiм, появися, покажися.

Пісня 22-га

«Пам'ятай про останне своє i не согрiшай» (Сирах). «Буває, дорога людинi здається простою, та кiнець iї — стежка до смертi» (Приповicтi)[61].

Розпошир у даль зiр i розум летючий

I кiнець останнiй поминай

Bcix твоix справ, в яку цiль стрiла улучить,

Спостерiгши бажань власних край.

На яких речах будинок поклав:

Коли камiнь, стоятиме дiм,

Як пiсок пiд ним, то б як не стояв,

Розметнеться за вiтром сухим.

Всяка плоть — пісок той, як мирськая слава,

А жадоба омерзить те, знай,

Полюби шлях вузький, утікай од орави,

Візьми Бога з Давидом ти пай[62].

Коли треба все ж вернути в Сіон[63],

То спускатись у світ не cпішiм,

Шлях нелегкий у Ієрихон[64],

Живи в граді, що мати усім.

Як пустився бува у ці ти дороги,

Бог твій шлях перепинить завжди,

Бо як ступлять раз у те прірвисько ноги,

Розум може не стримать біди.

Ну а ти, який дух той же єси,

I число твоїх не витече літ,

Дух розбійництва ти в нас переміси!

Хай буря твою розірве сіть!

Пісня 23-тя

Із цього: «Зникають у марнотi дні»[65]. «Час відкупу… Відступіть i зрозумійте».

Ми тебе зовем марнуем,

О життя щасливий час!

Мов тягар на спині, чуєм,

Тратим марно повсякчас!

Наче прожитий час та й вернеться назад,

Наче ріки до своіх повернуться струмків,

Наче зможем життю хоч би piк ще додать,

Мов з безмежних життя в нас складається днів.

Тож для чого так бажаем

Жити літдо вiciмсот,

Коли ми життя збуваєм

На дурниць пустомолот?

Краще мить чесно жить, аніж день в мислях злих,

Краще в святі день пробуть, аніж безбожний piк,

Буде чистий хай рік, ліпш ніж десять брудних,

Краще десять корисних, аніж безплідний вік.

Кинь, о друже мій, безділля,

Дорожити варто днем,

Зразу ти берись до діла —

Час безслідно промайне!

Не наше то уже, що пройшло мимо нас,

Не наше, що принесе прийдешня пора,

Сущий день тільки наш, а не ранковий час,

Не знаєм, що принесе вечорова зоря.

Як не вмієш так-от жити,

Вивчи-бо фiгypy ту!

Ах, не може умістити

Розум хитрість цю просту.

Знаю, наше життя сповнене брехунів,

Знаю, що вельми дурний у світі чоловік,

Знаю, чим більш прожив, тим більше подурнів,

Знаю, сліпий є той, що заклада собі вік[66].

Пісня 24-та

римського пророка Горація[67], перетлумачена малоросійським діалектом у 1765 році. Вона починаеться так: «Otium divos rogat in patenti…»[68] і так далі. — Схиляє-бо добре наставления до спокійного життя.

О спокою наш небесний! Де тебе знайти в наш час?

Ти усім нам є чудесний, врізнобіч розкинув нас.

За тобою ген вітрила розгорнули кораблі,

Щоб могли тебе ті крила на чужій знайти землі.

За тобою марширують, палять, знищують міста,

Цілий вік бомбардирують, а чи зможе хто дістать?

Мабуть, там живутьпечалі, де велично-пишний дім,

А в малому менше жалю, як є все потрібне в нім.

Невдовольні нічим ми — то печалей джерело!

Помислами повні злими — ось бунтарства де зело!

Потримаймо дух неситий! Годі мучити свій вік!

Не шукай край знаменитий! Будеш також чоловік.

Бо ж печаль ускрізь літае, по землі та по воді,

Швидше блискавок ширяє, знайде i в добрі, й біді.

Жартом треба смуток бити, будь в житті, як Бог подав,

Годі червам нас точити — час до того не настав.

Славні прикладом repoї, та побиті на полях,

Довго хто живе в спокої, той стражда в старих літах.

Одарив вас Бог грунтами — це пропасти може, знай.

Жеребок мій з бідняками, та Бог мудрості дав пай[69].

Пісня 25-та

На відхід отцю Гервасію Якубовичу[70], який відходить із Переяслава в Білгород на архімандричий та судейський чин у 1758 році. Із цього зерна: «Господь збереже вхід твій та вихід твій, не дасть у сум'яття ноги твоєї»[71].

Їдеш, нас покинуть хочеш?

Їдь здоровий, цілий, отче.

Будуть хай вітри погодні,

Тихі, жаркі, нехолодні,

У щасливу путь хай шляхи ведуть!

Мандрівні хай щезнуть страхи,

Спіте, подорожні прахи,

А слухняні добрі коні

Хай несуть як по долоні

У щасливий слід, мов гладенький лід.

Оболоки геть невірні!

Хлющі не ідіть надмірні!

Не печи пал полуденний,

Місяцем твій озаренний

Доброщасний путь у ніч всюди будь!

Той твої направить ноги,

Хто дав землю i дороги.

І оте, котре високо,

Хай твій шлях хоронить око.

Щасний хай відхід доброславить вхід.

Краю, порадій, щасливий, —

Муж приходить добротливий.

Кинь заздроснії звичаї!

Щасний, хто його пізнає.

На ясний вінець добрий хай кінець.

Пісня 26-та

епископу Iоанну Козловичу[72], що входить у мiсто Переяслав на престол епископськ. ий, із 1753 року. Із цього зерна: «Отож хай просвітиться світло ваше перед людьми, щоб бачили вашi добрi справи…»

Посішай, гостю, поспішай,

Haшi надії ти увінчай,

Як музикальний гарний звук

Радісно живить тіло i дух,

Так всебажаний твій прихід

Здвигнув i мicтo, i весь нарід.

Граде печальний, Переяслав!

Часто сирітство власне взнавав,

Вишнього зміну бачиш ти.

Се світлий день тебе освітив,

В хвилях вітрильник твій шалів —

В корабель знову керманич ciв.

Шлях вiн направить до небес,

Сонде Христових знісши словес.

В ньому духовний видно плід,

Як в чистім плесі-дзеркалі квіт.

Агнцю подібно i Христу,

Тихо очистить нечистоту.

Biн як i ділом, так в словах

Дух твій ізцілить весь у гpixax.

Скільки чесніший плоті дух,

Скільки земного взяв небокруг,

Сильки душевних страстей збив,

Плотських сильніший він лікарів.

Христе, ти витік благ святий,

Тож дух на пастиря вилий свій.

Оригіналом будь йому,

Щоб в його приклад проганяв тьму

3 пастви його всяк чоловік,

Здовжуй щасливий ти йому вік!

Пісня 27-ма

Білгородському єпископу Іоасафу Миткевичу[73], котрий відвідав сад духовного училища в Харкові. Із цього зерна: «Боже Саваофе… Споглянь із небес, i побач, i відвідай цього виноградника, i охорони його…»[74]. «А плід духа: любов, радість, мир» та інше[75].

Вишніх наук саде святий,

Лист рожевий i цвіт твій красний,

Прийми co6i весняний вид!

Се возсія день твій благий!

Освітив тебе світ ясний,

Зверху-бо дух благословить.

Возвеселися, о дерев сад,

Більших i менших, які є підряд.

Пастирю наш — образ Христа, —

Тихий, благий, милосердии,

Дзеркало чистеє всіх доброт!

Красні неси ноги, отак

Мир благовість усім твердий,

Глянь на святий цей оплот;

Помочі в тебе просить co6i,

Серце i руки тягне тобі.

Ти сад напiй, цей святий сад,

Течивом вод благочесних,

Які з апостльських струмків.

Не допусти єресей ядь

I віджени вcix безчесних,

Родить нехай духовних царів,

Царство царя, обнявши ycix,

Пекельний скиптр скидай, як гpix.

Бачить його зір смілий твій

При твоїм несплячім зорі,

І лист його не відпаде,

Не лист на нім буде пустий,

Облудно звабний, а скоро

Духовний плід весь приведе:

Bipy, мир, радість, покірністьтеж,

Й інше, що в ряді святім назвеш.

Ось він тобі: сам царів цар,

Цього народ святий просить.

Що може буть цього миліш?

Чи ж є Христу найліпший дар?

Перший це дар, що приносить

Пастир овечкам свят-святіш,

Скріпить на діло сам він оте,

Здовжить тобі життя так святе.

Пісня 28-ма

Про таємну в нутрі та вічну веселіть боголюбних сердець. Із цих зерен: «Веселість серця — життя чоловіку, а радування мужа — довгоденне». «Коли хто погубить душу свою заради мене, той спасе iї[76]. «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь cвiт, але душу свою занапастить?»[77].

Возлети на небеса, у версальські хоч ліса[78],

Одягни одежу злотну,

Шапку царськую добротну,

Як у серці нуда, буде тобі біда.

Проживи хоч триста літ, проживи хоч цілий світ,

Що тобі те помагає,

Коли серденько ридає?

Як у сердці нуда, буде смерть i біда.

Хоч всю землю завоюй, над усім хоч зацарюй,

Що тo6i те помагає,

Коли вся душа ридає?

Як у серці нуда, буде підлість, біда.

Так, про місяць знать дарма, є там люди чи нема,

Кинь Коперников! сфери[79],

В серця свого глянь печери!

Глагол у нутрі твоім, веселий будеш з ним.

Бог найкращий астроном i найвищий економ.

Вічная натура[80], мати,

Зайвини не може мати.

Що потрібно тобі, знайдеш лиш у co6i.

Придивись в нутро тобі: друга знайдеш у co6i,

Стрінеш там ти іншу волю,

Стрінеш в злій блаженну долю:

У тюрмі твоїй там світ, в болоті твоїм — цвіт.

Правду Августин[81] трима: аду[82] не було й нема,

Пекло — воля твоя клята,

Воля наша — пічка ада,

Заріж волю ту, тьму — i нi пекла, ані мук.

Воле! О неситий ад! Трута ти, а всі — то ядь.

Пашею ти позіхаеш

I підряд ycix ковтаєш;

Убий душу ту, брат, так побореш весь ад.

Боже! Вислів ти живий! Хто без тебе не смутний?

Радість i життя єдині,

Рай, солодкість самі нині!

Вбий ти волю злу в нас, володіє хай твій глас!

Дайнам дар оцей, засів! Славимо царя царів!

Всесвіт весь співа про тебе,

Створений законом неба, —

Що потрібне — легке, непотрібне ж- важке![83].

Пісня 29-та

Укінець такого: «Повели 6ypi» та інше. «Хтож це такий, що вітрам i воді наказує, i вони його слухають?»[84]

Човен бypi вихр хитає,

Піднесе чи вниз кидає!

Нема мені миру

І нема навкліру[85].

Море це мене зжирає!

Хвиля, мов гора, здіймає,

Друга в прірву укидає.

Надія спливає,

Душа вже зникає,

Жду — i це не допоможе!

О пристанище безбідне,

Тихе, миле, безнавітне!

О Маріїн сине!

Ти оте єдине,

Берегом що може стати.

Спиш в моєму кораблі ти,

Встань! Почуй мої плачі ти!

I утиш це море.

Поміч подай скору!

Вздродися, моя славо!

Збав мене ти від напасті,

Смири, душе, тлінні страсті,

Дух вони шматують

I життя руйнують.

Петре, порятуй, молюся!

Пісня 30-та

Із цього давнього вipшa[86]:

Радість май із днів твоix, все-бо скоро cтapiє:

В одне літо з козлятка став кошлатий цап.

Осінь нам проходить, а весна пройшла,

Коза козля родить, як весна прийшла.

Ледве літо запало, а козля цапом стало,

Цап бородатий!

Ах, відкинем печалі! Biк короткотривалий!

Будь солодке, життя!

Хто журбу в утробі завжди був носив,

Той лежить у гpo6i и ніколи не жив.

Ах, утіхо і радість! О сердечная сладість!

Пряме ж ти, життя!

Не красне довгогою, та красне добротою,

Як пісня, життя!

Бог мій милосердии, я його люблю,

Бо то камінь твердий, сум любо терплю,

Він живий, не вмирає, бо жива з ним палає

I душа моя.

А кому він не служить, то нехай, бідний, тужить,

Бо то сирота!

Солодке бажаеш? Завидь усю вбий!

Ситий будь, чим маєш, i нічого не бійсь.

Плюнь на гробнії прахи й на дитячії страхи,

Смерть — не шкода, спокій.

Жив отак ув Афінах, жив отак в Палестині

Eniкyp — Христос[87].

Складена в час відкриття Харківського намiсництва[88], коли я перебував в усамітненні в монастирі Сіннянському. Григорій Варсава Сковорода

МЕЛОДІЯ[89]

На образ зачаття пречистої Богоматері, що має під ногами коло світу, місяць, який змалюеться, i змія з яблуком своїм. Цей образ стоїть у Богословській школі у Харковi. Створено цю мелодію 1760 року, як був я учителем поетичної школи.

Глянь-но! Це Діва стоїть, утробою пречиста!

Яблуко, змій, місяць, світ унизу променистий.

Яблуко — плотська то є принада безчесна,

Тягне, як змій, тебе плоть ця хитра й чудесна.

Світг — то накописько злих думок усіяких,

Місяць — це тінь i мирських маєтків познака.

Перемагай! І Христос у тебе вселиться,

Мудрість в солодкім ніяк не може вміститься.

Пісні та фабули

De Libertate

Что то за волность? Добро в ней какое?

Ины говорят, будто золотое.

Ах, не златое, если сравнить злато,

Против волности еще оно блато.

О, когда б же мнЂ в дурнЂ не пошитись,

Дабы волности не могл как лишитись.

Будь славен вовЂк, о муже избранне,

Волносты отче, герою Богдане!

Fabula

Как толко солнце к вечеру запало

И вездЂ небо темнозрачно стало,

На тверди звЂзды блеснули прекрасны,

Как дорогіе каменья алмазни,

Фалес закричал: «Старухо драгая!»

«Чего ти кричиш, мудросте глупая?»

«Полно мнЂ уже сидЂть на сем мЂстЂ.

Поведи мене смотрЂти на звЂзды».

Пошла[90] перед ним старуха драгая,

А за нею вслЂд и мудрость глупая.

Пошли туди, где холм високомЂстной,

Отколь способно смотрЂть на круг звЂздной.

«Ой, — мудрец крикнул, — пропал я, старухо!»

Впав бЂдній в яму, одбил себЂ ухо.

«Не впал бы ты в ров, безтолковый дЂду,

Чему моего не держишся слЂду?

Как ты, не видя перед носом рова,

Можеш знать звЂзды, главо безтолкова?»

З сих спекуляцій повела старуха

Назад до дому мудреца без уха.

Fabula De Tantalo

Цар Тантал когдась Іовиша до дому

Цехмистра з богов звал к пиру царскому.

Іовиш, вЂдая політичны нравы,

Взаим Тантала на небесны стравы

Просил. Но куди, небесное зало

СовсЂм Тантала перещоголяло.

Іовиш своего любезного гостя

Не хотЂл пустит без дара так проста.

«Проси, — говорит, — что хоть при отходЂ!»

«Дай мнЂ тут кушать во вЂчніи роды»,

ОтвЂщал Тантал. Іовиш[91] оскорбился,

Что Тантал просить так не устидился.

Но, помня важность шляхетского слова,

Сказал, что ему дорога готова.

Стал Тантал в небЂ пировать оттолЂ,

А чего ж то нЂт при небесном столЂ?

Тут вина разны, тут нектар[92] солодкій,

Услаждающій божественны глоткы,

Тут амвросія[93], вишних богов снЂды,

Против ней — пустош панскіи обЂды.

ВездЂ багрЂют розы пред глазамы,

Чудніи вездЂ курят фиміамы.

Кричат по залЂ музы сладкогласны,

Все сам подносит Ганімед прекрасній[94];

Бахусов пЂстун[95] сам пляшет пресмЂшно,

Всякій род шутов шутят преутЂшно.

И хоть в том хорЂ не бывал Далольо[96],

Однак за таких сто могл сам Аполло[97].

Коротко сказать: всЂ чувства тЂлесны

Услаждали там сладосты чудесны.

Тантал сидячи все смотрит умилно,

Все воздихает, хоть всего обилно,

Все лице морщит, страх трет его члены,

Трясевицею будто пораженній.

Что за причина? Сверху сквозь хоромы

Низпущен висит камень преогромніи

Над саменкою его головою,

Не дает ему сидЂти в покою.

Боится, бЂдній, как себЂ порушит,

На власЂ висит, вот-вот в прах сокрушит.

Фабула

Старичок нЂкій Філарет в пустиннЂ

Проживал вЂк свой в дубравной густинЂ.

Молодец нЂкій, Филидоном звался,

К бородатому старику пробрался,

Слиша от многих о нем предоволно,

Что пустинник свят и мудросты полной.

Как поздоровил честную сЂдину,

«Здоров будь! — сказал старик, — и ты, сину».

«Не погнЂвайся, отче милосердій,

Скажи мнЂ, кій путь жизны свят и твердій?

Мать моя мене и отец оставил,

Давно я о них обЂды отправил.

Ты мнЂ мЂсто их будь уже родитель,

А будеш, если будеш мнЂ учитель».

«Я, сину, и сам в мудрости есмь скудній,

Знаю толко, что путь сей жизны трудній».

«ЗдЂлай же милость, о сЂдая главо,

Все буду помнить, я мЂх не диравой».

«Опасно, сину, с свЂтом обиходся,

З свЂтом, пока жизнь, надобно боротся.

Старайся с чужих случаев меж людом,

А не с своих бЂд познать добро с худом;

НапримЂр, видиш, что побили вора,

Учись с него, что крадеж — бЂда скора;

Не братайсь с тЂм, кто к добру не способній,

С преподобным бо будеш преподобній;

Паче ж дЂлай не то, что вЂтрогоны,

Но то, что велят разума законы.

Кому нравится нрав сей сегосвЂтній,

Не возможет тот в свЂтЂ не быть бЂдній».

Філидон, видя, что се не на руку

Старій плещет, вдруг почувствовал скуку.

«Благодарствую тобЂ, старик сЂдовласій!».

«З богом, мой синку!» Пошол восвояси.

Свята се мудрость, однак не манЂрна,

Сам себЂ мислит. ПослЂ, сискав вЂрна

По перью друга, принял марш в учены

Стороны, чтоб ум набыть совершенній.

Взяли молодца силою до пруса,

Когда он имЂл войну на француза.

А как дюжина годов миновала,

Домой Улікса[98] судбина припхала.

Принял марш прямо в лЂс до Філарета,

Вспомянул емо мудріи декрета.

«Спасайся, отче!» «Ты что за персона?»

«Помниш ли, отче святій, Філидона?»

«Ах, коль же ты стал манЂрна фігура!»

«Змучила мене свЂтовая буря!»

«На правом окЂ что то за затула?»

«Се мнЂ вишибла контузьею пуля».

«А то откуду на лбЂ страшна яма?»

«ТрЂснуло ружжьо». «А то что два шрама

На щекЂ?» «Эту рану взял на бойкЂ».

«Во фрунтЂ?» «О нЂт, в трактірЂ в напойкЂ».

«Так как прилЂплен тебЂ шматок носа».

«ПрилЂчен, Он был зсЂчен от францоза».

«И по всем лицу мушкы?» «Се короста».

«Она, думаю, французка, не проста.

Ты тепер, сину, и ходиш отмЂнно?»

«Упал с лошадЂ, викрутил колЂно.

И кромЂ того лЂкарЂ лЂчили,

Когда та болЂзнь позмикала жили».

«Чего ж ты плакать стал? Плач не поможет

Тепера уже». «О боже мой, боже,

Ах, поможи мнЂ, отче святЂйшій!»

«Не могу теперь, сину любезнЂйшій!

Не слушал тогда моего совЂта,

Проси ж тепера о помощЂ от свЂта».

Разговор о премудрости

Мудрость и Человек

ЧеловЂк. Любезная сестра иль как тебе назвать?

Доброты всякой ты и стройности ты мать.

Скажи мнЂ имя ты, скажи своєесама;

ВЂть всяка без тебе дурна у нас дума.

Мудрость. У греков звалась я Софіа[99] в древной вЂк,

А мудростю зовет всяк руской человЂк,

Но римлянин мене Мінервою назвал[100],

А хрістіанин добр Христом мнЂ имя дал.

ЧеловЂк. Скажи, живеш ли ты и в хинских сторонах[101]?

Мудрость. Уже мнЂ имя там в других стоит словах.

ЧеловЂк. Так ты и в варварских вЂть сторонах живіош?

Мудрость. Куда ты мнЂ, друг мой, нелЂпую поіош?

ВЂть без мене, друг мой, одной чертЂ не быть!

И как же мнЂ, скажи, меж хинцамы не жит.

Где ночь и день живет, где лЂто и весна,

Я правлю это всіо с моим отцем одна.

ЧеловЂк. Скажи ж, кто твой отец? Не гнЂвайсь на глупца.

Мудрость. Познай вперіод меня, познаеш и отца.

ЧеловЂк. А с хинцами ты как обходишся, открой?

Мудрость. Так точно, как и здесь: смотрю, кто мой, то мой.

ЧеловЂк. Там толко вЂть одны погибшіе живут?

Мудрость. Сестра вам это лжет, так точно, как и тут.

ЧеловЂк. А раз†ж есть сестра твоя?

Мудрость. Да, у меня.

Сестра моя родна, как точно ноч у дня.

ЧеловЂк. И лжет она всегда, хотя одной роднЂ?

Мудрость. ВЂть одного отца, но дЂти не однЂ.

ЧеловЂк. Зовут же как?

Мудрость. Ей сто имен. Она

Однак у россіан есть безтолковщина.

ЧеловЂк. С рогами ли она?

Мудрость. Дурак!

ЧеловЂк. Иль с бородой?

Иль в клабукЂ?

Мудрость. Ты вріош! Она войдіот и в твой

Состав, если хотиш. Ах ты! Ищезни проч!

ВЂть я возлЂ тебе, как возлЂ свЂта ноч.

[ЧеловЂк.] Ищезни лучше ты! БЂжи с моих проч глаз!

ВЂть глупа ты сама, если в обман далась.

Чево здЂсь не слихать нигдЂ, ты всіо вріош

И, подлинно сказать, нелЂпую поіош.

Родился здЂсь народ и воспитан не так,

Чтоб диких мог твоих охотно слушать врак.

Чуть раз†сищется один или другой,

Чтоб мог понравится сей дикой замисл твой.

* * *

Все лице морщиш, печален всегда ты,

Се ли ты можеш жизнію назвати?

Тот суще живет, кто, весела зрака

Будучи, свЂтло жизнь ведет без мрака.

А кто печален, безпрестанно тужит,

Того мертвого смерть протяжна душит.

Похвала астрономіи

(EX OVID[IO] FAST[I])

Щасливы, кои тщились еще в вЂк старинній

Взвесть ум виспр и примЂчать звЂздних бЂгов чины.

Можно вЂрить, что оны, всы земніи здоры

Оставя, взойшли сердцем в небесніи горы.

Не отвлекло сердец их угодіе плоты,

Ни воинскіи труда, ни штатскы заботы,

Ни вЂтренная слава, ни праздніи честы,

Ниже безмЂрних богатств приманчивы лесты.

Придвинув пред очы нам, здЂлали извЂстны

И подвергли под ум свой теченія звЂздны.

Так-то должно восходить на кругы прегорны.

Не так, как исполины когдась богоборны.

O Delicati Blanda etc

[До Петра Герардія]

О селянскій милій, любій мой покою,

Всяких печалей лишенній!

О источников шум журчащих водою,

О лЂс темній прохлажденній,

О шумящы кудры волосов древесних,

О на луках зелень красна,

О самота мати ради дум небесних,

О сумна тихость ужасна,

Где раз†глас толко птичое даст воле

Да сопЂлка пастухова,

Как вигонит овцы в благовонне поле,

Или в дом пригонит знова!

О мой столик малій ни скуп, ни излишній

Стравмы селскимы набратій!

Не тЂ, чтоб господский роздражнить вкус пишній

Кухар присмачил нанятій,

Но что синам с батком, наспЂвшим з оранья,

Сама варит мати в домЂ.

О бібліотеко, ты моя избранна,

О немногим книги чтомы!

О каморка толко что одному вмЂстна!

О сне волній и пріятній!

О стезя к блаженству певна и извЂстна!

О путь всЂм мірским незнатній!

Коль ищу одних вас, коль дух мой палает,

Враз все пренебрег другое.

Коль бЂжит до вас всяк, всяк вас почитает.

Над богатство все мірское,

Кто водою духа грязь омил очесну

И вкусил мудросты истой.

Ты ж, мой друг, сподоблен воду пить небесну,

Коей чужд сей мір нечистой,

Тягнеш ли в один гуж, или мучен злою

Славы и богатства молью.

Лучше селских утЂх и мила покою

Чтеш дворских житій неволю?

О, прошу тебе я гор сіонских ради,

Кую ты видЂл смлада гору,

Изволь от старика друга совЂт взяти,

Кой сам он взял, но не впору

Кто тебе от книжок и от волЂ манит,

Знай, что лестны суть тЂ душы.

Знай, что под медом слов скритій яд, обманы.

БЂгай сих душ, заткнув ушы.

Блаженна живет не в златом металлЂ,

Ни в індійских маргарітах

Сердце нежадное сито будет малим

Жадность же ничим же сита.

Когда жизнь проводить ест тебЂ откуду

Тихо, сладко и свободно,

То скажи, тебе бЂс кій женет отсюду

Взять оковы самохотно?

І смотрЂть в житіи на чужую волю

Трепещя на панскы взоры?

Ну, расторгии узы, збій ярмо додолу,

Будь твой свободитель скорій!

Дерзни быть щасливим, от в его будь волній,

Что к землЂ ум пригвождает,

Да паряя виспр, гдЂ дом пространства полній,

Лиш о вЂчных помишляет

І слЂпого щастя дары всЂ в сем свЂтЂ

Несмислам остав на диво,

О когда бы еще в цвЂтущем лЂтЂ

А не в сей уже вЂк сивой

Друг старик, кій умній, расказал се с толком,

Что твой друг тепер толкует,

То б я лЂт, что в дворской службЂ тЂрял столко,

Не оплакивал днесь всуе.

In Natalem Iesu

О ночь нова, дивна, чудна,

ЯснЂйшая свЂтла полудня,

Когда чрез мрак темній, черній

Блиснул солнца свЂт невечерній.

Веселитеся, яко с намы бог,

Яко с намы бог.

Кой всЂ моря усмиряет.

Кой богу нас всЂх примиряет,

Сей в нищетной днесь хижинЂ

Нищети нас учит всЂх нинЂ.

Веселитеся, яко с намы бог. (2)

Там под Вифлеемским градом

Пастухы, пасуще стадо,

ВсЂх первЂе вЂсть пріемлют,

Что к нам Христос прійде на землю

Чрез ангелов, яко с намы бог. (2)

Видно, что то богу люба

Та простота беззлобна, груба,

Кая хранит правость ревно

Чрез простой свой нрав вЂрной, древной.

Веселитеся, яко с вамы бог. (2)

Вифлеемска возлЂ града

Там пастирскій сонм берег стада…

На глас: «ПохвалЂмо царя Христа!».

Est Quaedam Maerenti Flere Voluptas

Кто мнЂ дасть слези, кто дасть мнЂ нинЂ дождевны?

Кто мнЂ дасть моря? Кто дасть мнЂ рЂкы плачевны?

Да грЂх ридаю

И омиваю,

Во многоводних

Слезах несходних

Не почивши.

Изсушил очы адскій грЂхов моих пламень,

Сердце ожесточенно, как адамант камень.

НЂсть мнЂ ток слезній,

Дабы болЂзны,

Жжущы внутр уду,

Можно оттуду

Изблевати.

Ты, источников в горах развергшій проходы

И повЂсивій горЂ превиспренны воды,

Зрак вод наполни,

Да льет доволны,

Сердцу коснися,

Да ощутится,

УтЂх отче!

Аще же буду богат на токы мнЂ слезны,

Будут мнЂ оны одны утЂхы любезны.

Твоя и дурность

Над міра мудрость,

И плач над смЂхы —

Его утЂхы,

Чудній боже!

Quid Est Virtus[102]?

Трудно покорити гнЂв и прочіи страсты,

Трудно не отдать себе в плотяніи сласты,

Трудно от всЂх и туне снести укоризну,

Трудно оставить свою за Христа отчизну,

Трудно взять от земли ум на горы небесны,

Трудно не потопитися в міра сего безднЂ.

Кто может побЂдить всю сію злобу древну,

Се цар — властитель крЂпок чрез силу душевну.

Brutos affectus carnis frenare valere

Atque voluptates, hoc opus, hic labor est.

Hoc opus, hic labor, a quovis opprobria ferre:

Ac tempsisse sui jura patrimonii.

Hoc opus, hic labor, in caelos traducere mentem,

Vulgique errorum ex superare mare.

Vincere qui valeat veteres cacodaemonas istos,

Is rex, virtгtem pectoris intus habens.

Epigramma

Скажи мнЂ кратко мужа мудра дЂло! —

ІмЂй свЂт в умЂ и здравіе тЂла.

Dic mihi breviter, quae sortis summa beatae?

Sanam mentem habeas,

Sanaque membra vide.

Sit mens sana tibi…

Similitudines Ex Virg[ilio]

2 Aeneid[a]e

Similitudo clamantis Laocoontis, circumplicati a draconibus

Каковій ужасно испущает рикы,

Когда не добит бЂжит от жерца бик дикій.

Similitudo Aeneae spectantis ex super domo sua incendium Trojae

Так, как огнь в пашнЂ впадет при бурях жестоких

Или быстрій дождевній поток с гор високих

Нивы и красны сЂвы ломит, постилая,

I стремглав тащит лЂсы, столпЂет не зная,

Слиша шум сверх скал, пастир.

Simil[itudo] Aeneae, quomodo Trojae noctu cum sociis in medium hostium sese conjecit

…ПослЂ ж в той минутЂ,

Как хищны волкы, коих в темную ноч лютій

Глад слЂпо вигнал с язвин, дома ж племя само

Ждет, зЂвая несито; чрез огнь, чрез меч прямо

БЂжим на явную смерть.

Quomodo Androgeus imprudenter noctu in hostes resiliit

ОстолбЂл и порвался вдруг назад с словамы

Так, как кто меж терніем невзначай ногамы

Наступит змія и вдруг зблЂднет, отбЂгая,

А она злится, с ядом шію поднимая.

Quale certamen int[er] Aeneam et nobiliss[imum] Graecorum super Helena

Так, как когда збЂжатся вЂтры полномочно

Бурним вихром з запада, юга и восточной

Стороны, трещат лЂсы, кипят вознесенны

Волны и с пЂском рвутся виспр мЂста безденны.

Cui similis erat Pyrrhus, cum in[ter] ceteros oppugnaret regiam Priami.

Каков змій, когда на свЂт вишол полній яда,

Кой крился под землею в час зимнаго хлада,

Скинувши ж линовище в день весны прекрасной,

Вьется спиною в ціркул, по коих блеск ясной,

А слизку грудь подняв виспр, взор яростномечній

Кидает, сичит с устен язик треконечній

In Natalem Basilii Tomarae, Pueri 12 Annorum

Periecto circo rursum novus incipit annus.

Haec est prima dies, quam caput annus habet.

Hocce die nasci, puer ingeniose Basili,

Omine felici fata dedere tibi,

Ut cum primus es in lucem puer editus infans,

Primus virtute ac primus honore sies.

Primus es ingenio, primus quoque dotibus illis,

Consona quas poscit corporis harmonia.

Primo prima tibi indulsit natura benigna,

Quae post te natis dura noverca fuit.

Sic prius ille opifex rerum confinxit Adamum,

Finxit post et Evam, sed minor Eva fuit.

Gratulor ergo tibi, quod tam bona multa dedere,

Multa dedere tibi numina dextra bona,

Sed tamen heus multum tibi credidit ille creator,

Illo in judicio reddita multa volet.

Magna, puer, te cura manet toleranda laborque,

Ut sis Basilius nomine reque simul.

Ha день народження Василя Томари [хлопчика 12 pokib]

Круг годовий довершився і знов розпочався. Сьогодні

Маємо першу добу, року нового почин,

Доля судила тобі, обдарований хлопче Василю,

В цей народитися день. Добра то провість тобі.

Першим ти пагонцем, хлопче, на світ од батьків народився,

Перший чеснотою скрізь, перший і славою будь,

Перший і розумом сильним, і перший тим даром природним,

Що потребує його врода тілесна твоя.

Благословення тобі, первакові, послала природа,

Що для молодших дітей мачуха гостра була.

Так і спорудник всесвітній, створивши Адама найперше,

Єву потому створив, меншу в любові його.

Радо вітаю тебе, що стільки добра тобі дано:

Досить на частку твою бог милосердний поклав.

Тільки ж гай-гай! Як багато тобі доручив сотворитель,

Згодом немало і сам схоче від тебе узять.

Отже, науки і всякої праці берись, не цурайся,

I не з наймення лише, будь і ділами Василь[103].

In Natalem Bilogrodensis Episcopi

Scilicet innumeris obnoxia vita periculis,

Te tamen optamus vivere posse diu.

Vive diu vitam, pastor, nobisque tibique,

Aut tibi si renuis vivere, vive aliis.

Vive diu felix, et ad ipsum plaudite vive,

Alme parens, nobis nam tua vita lucrum est.

На день народження білгородського єпіскопа

Хоч небезпек неприємних в житті цьому й безліч буває,

Многих проте тобі літ нині бажаємо ми.

Пастирю, щасно живи якнайдовше для нас і для себе.

Жить як не хочеш собі, іншим ти довго живи.

Довго щасливо живи, щоб тобі лише люди раділи,

Отче-наставнику, нам скарбом є твоє життя.

De Sacra Caena, Seu Aeternitate

Carne panem vinumque vides, sed mente videtur,

Sub specie carnis qui latet, ipse deus.

Qui latet, ille manet, quae apparent, somnium et umbra est.

Ergo latere est res: ergo patere — nihil.

Machina magna patet mundi haec, sed somnium et umbra est:

Res et verum ens est, quod latet ore sub hoc.

Sole cadente velut, cum quercus proiicit umbram,

Umbra licet lata est, non tamen arbor ea est.

Quid sequimur carnem, quae cum patet, esse negatur?

Quid fugimus raortem? mors latitare dabit.

Cum latitare dabit, tunc nobis esse licebit;

Nam res ipsa latet, sola sed umbra paret.

Surge cito, о ratio mea recta! resurgito ab umbris

Jam firmata potes: lгce repleta vides.

I mihi prae, mea lux! at te comes iste sequetur.

Hic animus, sacrat qui tibi velle suum.

Tu radius solis, nec te praemit umbra latentem:

Те sine nulla est res, nulla vel umbra patet.

Res et corpus es umbrarum, sed rebus es umbra;

Per te res quaevis possidet esse suum.

Ergo lates speciosa in fronte patentibus umbris:

Quae latitant, et in his frons speciosa pates.

Ac ubi frons speciosa foras excesseris, illic

Ens seu res, quod erat, desinet esse statim.

Cum fugis, haud fugis hinc: cum desinit, incipit esse;

Nempe et in his rursum jam nova forma pates.

Quid ludis mentem mihi, sancte volubilis anguis?

Et fugiens remanes et remanendo fugis.

Nunc latitas umbris, jam rebus es umbra patendo;

Cum fugis absque tamen te nihil esse potest.

Quale est si centum speculorum te orbe corones,

In variis speculis, forma sed una patet.

Non ego te capio capiens; cum reddo, reservo:

Cum in partes traheris, totus es inde tamen.

Omnes te sumunt, sed non consumeris unquam:

Oranes cum excipiunt, nullius esse potes.

Nullius esse potes, sed et omnibus unus idemque es.

Quo me plus satias, plus mihi famis inest.

Tu cibus es: nunc te mihi participare latentem

Convenit, at pueris sola tua umbra sat est.

О versute anguis, latitas velut hamus in esca,

Quo stultos pueros in tua regna trahas.

Laudo tuas technas, exosculor insidias has,

Et per te sanctum sancta quoque umbra tua est.

Iam ceu pisciculus captus non indiget esca,

Sic mihi jam capto non opus umbra tua est.

Exue personam! dignare venire sine umbra,

Jam te gustavi: jam mihi λω̃τος eras.

Нас ego firmatus, valui vitiosa necare

Dogmata stultitiae, quae parit omne nefas.

Hac ego repletus, saevos vicisse furores

Et potui et possum, si modo tu te faves.

Da mihi te placidum mea ad ultima tempora vitae;

Esto favus dulcis, lux mea! vita mea!

Aetas inficiet jam jam mihi tempora canis,

Cede meis lacrimis ultima dona tua.

Nempe senem bis me fas, mente et corpore juxta;

Et facies, mentem si mihi luce reples.

Si vires corpus linquunt, tu linquere noli

Cor mentemque meam, lux mea! Vita mea!

Dulcia si carnis fugiunt mihi, tu esto voluptas;

Et fueris, mentem si mihi luce reples.

Si raihi carnis opes desunt, tu es persica gaza;

Et fueris, mentem si mihi luce reples.

Si me exsecratur vulgus, pande favorem;

Et pandes, mentem si mihi luce reples.

Surge citus! Quin me rerum deducis ab umbris?

Sed prius hoc pectus luce repleto mihi.

Sum cinis, umbra, nihil; sed ubi me luce repleris,

Ens et res fuero non cinis, umbra nihil.

Educ me totum ex telluris inertis amore;

Sic pax! et facies hoc duce luce tua.

Da mihi sufficiens hoc lumen, temnere mortem:

Da mihi velle mori! da mihi amare mori!

Про святу вечерю, або Про вічність

Бачиш очима вино тут і хліб, проте розумом видно

Господа бога, який, тіло прибравши, сховавсь.

Той лиш існує, хто схований; видний — то сон і примара:

Схованим бути — це щось, виднеє все — це ніщо.

Світу машину хоч видно, проте це — лиш сон і примара.

Світу реальність завжди схована в назві його.

Дуб коли тінь відкидає довжезну при заході сонця,

Хоч простягался й без меж, дубом вона все ж не є.

Тіло чом наше в повазі, недійсне, коли його видно?

Смерті не хочемо чом? Чей нас сховає вона.

Нас як вона вже сховає, тоді лише будемо жити:

Схована ж дійсність завжди, видно лише її тінь.

Хутко збудися, мій розуме правий! Воскресни вже з тіней!

Дужий, здолаєш ти все, сповнений світлом, прозриш.

Світло моє, поведи враз зі мною ще спільника мого —

Дух мій, що радо тобі волю свою віддає.

Сонця ти промінь і тінь тебе, видного, вже не сховає,

Речі без тебе нема й тіні її не бува.

Тілом і річчю ти тіней єси, для речей — лише тінню.

Завдяки саме тобі все має власне буття.

Отже, ти схований завжди у виразно видних нам тінях.

В схованім завжди тебе виразно бачимо ми.

Там, де ти виступиш виразно, річ або сутнє, що досі

Мало вже своє буття, тратить воно його враз.

Зниклий, щезаєш не весь: твій кінець є початком чужого,

Адже й у ньому тебе видно знов у формі новій.

Бавишся нащо ти розумом моїм, святий в’юнкий змію?

Зниклий, ти звідси не щез й зник, залишаючись тут.

Видно тебе то як тіні речей, то ти схований у тінях,

А як зникаєш цілком, бути не може ніщо.

Ось так коли, дзеркалами себе оточивши, свій образ

Бачиш у безлічі їх, в дійсності все ж ти один.

Взяти не можу тебе, хоч беру; повертаю, зберігши,

Цілий ти навіть тоді, в друзки коли розлетівсь.

Всі споживають тебе, але ти залишаєшся цілим.

Всі тебе завше беруть, усім проте ти все ж чужий.

Власністю бути когось ти не можеш, бо всім ти єдиний.

Ситиш чим більше мене, голод тим більший зроста.

Їжа — ти. Можна мені втаємниченим у тебе вже стати:

Тінь твоя дітям малим завше достатньою є.

Змію в’юнкий, ти бо схований, наче гачок у принаді.

Скільки немудрих хлоп’ят у царство своє ти ведеш!

Схвалюю спритність твою я й ці хитрощі палко цілую,

Бо від святого тебе тінь теж святою бува.

Спійманій рибці принади смачної вже більше не треба,

Так, коли й я вже спіймавсь, зайвою є твоя тінь.

Маску скидай! Я пізнав те, бе в русі без тіні і зблизька

Бачити зміг, бо раніш ти мені лотосом був.

Зміцнений цим, подолати я зміг помилкові догмати

Шалу й безглуздя, які зроджують усякі гріхи.

Сповнений цим, поборов я теж пристрасті вельми шалені.

Як допоможеш мені, й далі долатиму я.

Звабний, віддайся мені доки жити на світі я буду,

Медом солодким ти будь, світло моє ти, життя!

Скроні мої як літа підфарбують ледь-ледь сивиною,

Моїм сльозам уступи твої останні дари:

Двічі старим ти зроби мене, разом душею і тілом.

Й зробиш це, світлом коли враз ти мій розум сповниш.

Тіло як сили покинуть моє, ти будь разом зі серцем

Й розумом завжди моїм, світло моє ти й життя!

Тіла розваги мене як залишать, розродою будь ти!

Нею ти будеш, коли світлом мій розум сповниш.

Тіла багатств коли в мене немає, ти перським скарбом будь!

Й будеш ти ним лиш, коли світлом мій розум сповниш.

Чернь як почне проклинати мене, будь до мене ласкавий!

Й будеш ласкавим, коли світлом мій розум сповниш.

Встань же мерщій! Чому з тіней речей ти мене не виводиш!?

Але до того моє серце ти світлом сповни.

Попіл я, тінь, ніщо. Світлом як сповниш мене, тоді стану

Сутнє, річ — не як раніш — був я тінь, попіл, ніщо.

Виведи геть мене з пристрастей й зваб до земного без шкоди!

Згода! Це вчиниш, коли світлом своїм поведеш.

Дай мені цього ти світла доволі! Дай смерть зневажати!

Вмерти бажання ти дай! Смерть мені дай полюбить!

De Umbratica Voluptate

Si levis umbra tegit, fugit hinc, mox aestus adurit:

Sin te aedes, erit hic nocte dieque quies.

Sic carnis dulcedo, simul te melle perunxit,

Mox velut umbra fugit, pectora felle replens.

Heu! fuge, care deo, fuge si[c]! latet hamus in esca;

Esca fugit