Вулиця трояндова

By Тетяна Гудима

В кожному місті є легенди. В місті Чернівці, що на заході. України – є затишна вулиця, на якій встановлено пам'ятник... двірнику! А в руках у нього мітла із ... троянд. А знаєте, що кажуть? Де троянди – там кохання, а де кохання – там сльози... Тож як то було насправді повідає ця розповідь. (В тексті присутній український суржик!!! На історичну достовірність оповідання не претендує).

• Language: Українська мова
• Publisher: Тетяна Гудима
• Release date: Sep 30, 2022
• ISBN: 9781005584719

Тетяна Гудима

КОРОТКО ПРО МЕНЕ?️Українська письменниця, Тетяна Гудима, народилася 12 травня 1986.?️Пишу 10 років, завершила 7 романів та 2 новели.?️Живу в Чернівцях. Місто мені небайдуже і цікаве настільки, що я присвятила новелу «Вулиця трояндова» (вийшла друком 2019 року) вул. О. Кобилянській, біля якої справді мешкала українська письменниця.?️Ніколи не мріяла писати. Хотіла стати археологом і вирушити на розкопки гробниць... чомусь думала, всі археологи одними лише фараонами й зайняті. Потім вирішила стати хірургом, а зрештою поступила на економічний.?️В 2012 році потрапила на роботу до місцевої газети, що й стало дороговказом по життю.?️Не вірю в свою унікальність і що стану колись у чомусь першою... А от другою цілком можливо.??️ Мій девіз: пиши так, щоб не соромно було показати дітям. Література – це дуже відповідальна справа, я не вважаю, що можна писати що заманеться. Кожне слово має нести сенс, бути спрямоване на пошук справедливості, істини й допомогу людям тим чи іншим чином.?️ Щоб писати – мені треба багато вражень, бувати в різних місцях, спілкуватися з різними людьми... а потім тиша і самотність, щоб вилити все це у друковану форму.?️Ukrainian writer, Tetyana Hudyma, was born on May 12, 1986.?️I have been writing for 10 years, I have completed 7 novels and 2 short stories.?️I live in Chernivtsi. The city is so indifferent and interesting to me that I dedicated the short story "Rose Street" (published in 2019) st. O. Kobylyanska, near whom the Ukrainian writer really lived.?️I never dreamed of writing. I wanted to become an archaeologist and go to excavate tombs... for some reason I thought all archaeologists were just pharaohs and busy. Then decided to become a surgeon, and eventually entered economics.?️In 2012, got a job at a local newspaper, which became a guide for life.?️I don't believe in my uniqueness and that I will be the first in something... But the second is quite possible.??️ My motto: write so that it is not a shame to show children. Literature is a very responsible business, I don't think writer can write whatever he wants. Every word must have meaning, be aimed at seeking justice, truth and helping people in one way or another.?️ To write - I need a lot of impressions, to be in different places, to communicate with different people... and then silence and solitude to pour it all into a printed form.

Book preview

Тетяна Гудима

новела

Вулиця трояндова

всі події і люди у творі є вигадкою автора, будь-які збіги є випадковими

ГУДИМА Тетяна

Вулиця трояндова

ISBN 978-617-7744-71-8

Анотація

В кожному місті є свої легенди. В місті Чернівці, що на заході України – є затишна вулиця, на якій встановлено пам'ятник... двірнику! Так, саме двірнику, і в руках у нього мітла із ... троянд. Адже кажуть, що цю вулицю підмітали саме цими квітами. А знаєте, що ще кажуть? Де троянди – там кохання, а де кохання – там сльози... Тож як то було насправді повідає ця розповідь. Може — це вигадка, а може й ні... Хтозна?...

В тексті присутній український суржик!!! На історичну достовірність оповідання не претендує!!!

Редакція Т. Крячко.

Обкладинка: Зображення Портрет дівчини, худ. Альберт Лінч

***

Трапилася ця історія дуже давно, коли місто Чернівці було перлиною в коронному краї Герцогства Буковина. Люд тоді тут мешкав поважний, як мовляли селяни: «всьо інтелігенція».

Край славився, як місце з чудовим оздоровчим повітрям, щось на кшталт нинішнього курорту. То все наїжджали сюди подихати. Все тут було, як в тогочасній Європі: і магазини, і ресторації, і готелі – такі розкішні, що й зараз не скрізь такі є. Любили цю місцину і люди творчі.

В знаменитій ресторації Європа збиралися поети, музиканти, філософи, художники та інші особини, що мали бодай якесь відношення до творчого процесу. Говорили про високе і піднесене, а в самих у кишені часто вітер свистів, бо коли ж воно, гроші заробляти, як весь час зайнятий думками про безмежність та неосяжність буття? Та творчі люди на те і творчі, хоч і без грошей, а жити любили по-багатському. Більшість з них мали іменитих батьків, які були зовсім не в захваті від таких нащадків, і лише спорідненість крові змушувало утримувати генія. Тож філософствували під чарку недешевого вина у зовсім недешевому закладі. Втім тодішні Чернівці бюджетністю зовсім не відрізнялися.

Адже навіть сам імператор Йосип ІІ, кажуть бував тут, і не раз. Перешіптувалися, що приїздив інкогніто, то вже можна здогадатися, що вабили певно розваги, а не почуття обов'язку.

От така от місцина.

В центрі міста, навпроти ратуші розкинувся ринок – гомін від нього стояв страшний: гул торгівців, іржання коней, гуркіт візків і екіпажів. Під ногами скрізь брудно, ступити ніде не вимастивши черевики в кінські екскременти. То була проблема багатьох великих міст того часу. І в Лондоні й в Парижі – конячки слідили на бруківку прямо під ноги перехожих. Звична була то