Кам’янець Подільський. Хотин

By Ірина Пустиннікова

Наше видання розповідає про Кам’янець-Подільський — місто багато в чому унікальне: тут знаходиться всесвітньо відома Стара Фортеця, а неподалік — ще одна пам’ятка Середньовіччя, фортеця Хотин. Крім того, в центрі Кам’янця чудово зберіглося Старе Місто — з храмами, палацами і ратушею.

Але і сучасний Кам’янець має що продемонструвати гостям міста. По-перше, саме він є визнаною столицею українського повітроплавання, а ще мандрівники не знайдуть в Україні іншого міста, яке мало б такий якісний стрит-арт: тут дивовижні 3D-мурали прикрашають не тільки стіни, а й дахи будівель. Тому не дивно, що місто живе активним арт-життям: тут проходить військово-історичний фестиваль «Schola Militaria», фестиваль вуличного мистецтва «Республіка», повітроплавчі фести і багато інших.

До того ж Кам’янець може похвалитися чудовим мікрокліматом, недарма цю частину краю колись називали Теплим Поділлям, і все це завдяки Товтрам-Медоборам.

У книжці використано світлини авторки.

• Language: Українська мова
• Publisher: Folio
• Release date: Oct 16, 2020
• ISBN: 9789660387874

Book preview

Хотин

Тільки у Кам’янці

Кам’янець-Подільський — місто в масштабі України багато в чому унікальне. І не лише завдяки своїй всесвітньо відомій середньовічній Старій фортеці. Ось дюжина причин побувати тут хоча б одного разу:

1. Кам’янець-Подільський займає третє місце в Україні (після Києва та Львова) за кількістю збережених пам’яток архітектури. Крім замку тут є ще ціле Старе місто — з храмами, палацами і ратушею.

2. Кам’янець-Подільський майже 9 місяців був столицею петлюрівської УНР у 1919—1920 рр.

3. Кам’янець-Подільський столицею не лише був, а й є — українського повітроплавання. Саме тут у травні 1784 р. відбулися перші польоти теплових аеростатів на теренах України. І зараз Кам’янець — одне з ду-у-у-уже небагатьох українських міст, яке можна побачити з кошика повітряної кулі. Під час повітроплавчих фієст у травні та жовтні сюди приїздять балуністи з усієї України, але здійснити мрію про політ над містом можна будь-якого дня за сприятливої погоди: пілоти та команда Кам’янець-Подільського центру повітроплавання (https://www.facebook.com/pilotoon.ballooning/).

4. Кам’янець — одне з найбагатших на якісний стрит-арт міст країни. Все завдяки фестивалю вуличного мистецтва «Республіка», у рамках котрого з 2011 р. у місто приїздять муралісти з усього світу.

5. Амбіції стати фестивальною столицею України Кам’янець облишив, але столицею регіону є безсумнівно. Щороку тут проводиться маса яскравих і масштабних заходів, які збирають тисячі туристів. Наші рекомендації — військово-історичні фестивалі «Schola Militaria» наприкінці вересня та «Остання столиця» (відбувається на День Незалежності), а також повітроплавчі фієсти у травні та жовтні.

6. Каньйон річки Смотрич у межах Кам’янця — явище унікальне та неймовірно гарне. Наша частина Європи справжніми каньйонами не дуже багата, Смотрицький — один з винятків. Глибока вузька долина річки з прямовисними скелями у 30—40 метрів заввишки та дзюркотливими водоспадами — диво природи.

7. У Кам’янці-Подільському розташований найвищий міст України — «Стрімка лань». Враховуючи висоту скель каньйону, це й не дивно.

8. Любителі полоскотати собі нерви можуть стрибнути з найвищого мосту на бандж-джампінгу. Атракціон для відчайдухів працює щовихідних.

9. В Кам’янці до цього часу грають в мотобол. Незважаючи на те, що у місті є чимало олімпійських чемпіонів з різних видів спорту, саме мотобол став спортивним символом Кам’янця. Команда «Поділля», колись багаторазовий чемпіон УРСР з мотоболу, зараз не у кращій формі, та влітку на мотобольному стадіоні все ще проходять матчі Чемпіонату України. Подивитися, як чоловіки на мотоциклах ганяють велетенського м’яча, дуже цікаво.

10. Кам’янець — штаб-квартира найбільшого національного природного парку України «Подільські Товтри», частина котрого увійшла нещодавно до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. М’які пагорби, котрі здаються молодшими братами Карпат, але насправді є закам’янілим кораловим рифом Сарматського моря, тягнуться від Золочева і аж до Молдови.

11. Завдяки Товтрам-Медоборам, які щитом захищають місто від холодних північних вітрів, у місті свій мікроклімат: тут набагато тепліше, раніше починається весна, а літній сезон триває на 10 днів довше, аніж у сусідньому Хмельницькому. Недарма цю частину краю колись називали Теплим Поділлям. А ще завдяки Товтрам тут надзвичайно мальовничі дністровські пейзажі, які варто побачити

12. В радіусі 50 км від міста розташовано чимало замкових руїн, карстових печер та інших туристичних приємностей, які чудово підійдуть для одноденних маршрутів.

У книзі ви знайдете маршрути не лише Старим містом, а й Новим планом — сучасними кварталами Кам’янця. Бути в подільській столиці і не побачити красу подільської природи зовсім неправильно, тому є і маршрути кам’янецькими околицями — до Бакоти, фантастичної петлі річки Смотрич у Цвіклівцях, печери «Кришталевої» чи Кудринецького замку. І, звісно, ми не могли не розказати про Хотин — сусідку-фортецю з славетною історією і великим списком кіноролей. Хочеться вірити, що дві фортеці, хотинська та кам’янецька, припадуть вам до душі.

А, ледве не забули: наголоси! Чомусь багато гостей двох міст у них плутаються. Правильний варіант — Кáм’янець-Подільський та Хоти’н.

Кам’янець-Подільський: коротке знайомство з містом

З етимологією назви міста легко розібратися людині, що знає хоч якусь слов’янську мову: Кам’янець — від слова «камінь», адже стародавнє місто оточене скелястим кам’яним каньйоном річки Смотрич. «Подільський» вказує на місце розташування поселення — на Поділлі. Це слово додали, щоб відрізнити столицю Поділля від іншого Кам’янця — Литовського (зараз розташований на території Білорусі, а колись оба поселення були в одній державі — Російській імперії).

Стародавня назва міста — просто Кам’янець, без Подільський. Саме так свою малу батьківщину кам’янчани називають і зараз.

Кам’янець — місто древнє. Наскільки? Ніхто точно не знає. Існує як мінімум чотири гіпотези про час виникнення поселення. Деякі вчені вважають, що місто з’явилося за часів Римської імперії, коли неподалік проживали племена даків (ІІ—ІІІ ст. н. е.). Наступна гіпотеза — про появу міста в давньоруські часи, орієнтовно в ХІІ ст. Третя версія базується на хибних відомостях про перших вірменських купців, які нібито прибули в місто у 1062 р. — насправді мався на увазі інший Кам’янець, білоруський. Нарешті, четверта гіпотеза відсилає до часів правління литовських князів Коріатовичів — 1360-х рр. Більшість істориків-професіоналів найбільш достовірною вважають версію про давньоруське походження Кам’янця.

Столицею Поділля Кам’янець став не відразу — довгий час головним центром краю було місто Бакота на березі Дністра. Бакота з часом перетворилася на село, а зараз знаходиться під водами Дністровського водосховища. Кам’янець же отримав пальму першості в XIV ст., коли дістався чотирьом братам-князям Коріатовичам. Князі були литвинами за походженням і багато зробили для міста: відновили його фортифікації, домоглися магдебурзького права.

У 1420 р. Кам’янець захопили польські війська, а в 1434 р. перемогою Польщі закінчилася війна між польськими та литовськими феодалами за подільські землі. Так Кам’янець став польським містом, а з 1463 р. і центром Подільського воєводства. Пізніше поселення отримало статус королівського міста. Але головною славою Кам’янця були його укріплення, які славилися як неприступні. Зодчим дуже допомогла сама природа: дивовижне географічне положення міста на острові, оточеному високими скелями каньйону, було солідним плюсом в скарбничку міських фортифікацій.

Глибока вузька долина річки Смотрич вважається одним з чудес природи України. У деяких місцях висота скель каньйону досягає 50 м. В межах Кам’янця-Подільського довжина каньйону досягає 9 км, має площу 49 га. Каньйон утворився близько 140 мільйонів років тому — річка пробивалася крізь товщу коралових рифів Сарматського моря. Зараз ці рифи піднімаються на північ від міста гірською грядою. Народ називає їх Товтрами, або Медоборами. Подільський розріз палеозою в каньйоні є одним з кращих у світі. На схилах каньйону є чимало рослин-ендеміків, занесених до Червоної книги України. На жаль, багато жителів Кам’янця не цінують природу — і каньйон засипається відходами людської життєдіяльності. Надзвичайно шкодять місцевій флорі та фауні і постійні сновигання долиною ріки та самим Смотричем екскурсійних БРДМ — бойових машин, котрі використовуються для екстремальних екскурсій.

Річка Смотрич — притока Дністра. Довжина її 169 км. Біля Кам’янця Смотрич робить круту петлю, тісно обіймаючи місто. Саме ця петля, яка утворює практично острів, і зіграла вирішальну роль в історії міста: завдяки стінам каньйону місто було неприступним для ворогів.

Середньовічний Кам’янець був великим ремісничо-торговим центром, що не поступався Львову і Києву. Розвиток міста Історія поставила на паузу в 1672 році — тоді Кам’янець і Поділля потрапили на 27 років під владу турецької Порти. Поляки повернули собі ці землі тільки в 1699 році, але спроб відбити Кам’янець не залишали всі ці роки.

У 1793 році, після другого поділу Польщі, Кам’янець разом з усією Правобережною Україною відійшов до Російської імперії. Його центральний статус зберігався: місто було центром спочатку Подільського намісництва, а з 1797 року і по 1917 рік — Подільської губернії.

Губернському центру ХІХ століття було занадто тісно на 120 гектарах острова, затягнутого петлею Смотрича. Із завершенням в 1874 р. будівництва Новопланівського мосту почався розвиток нових кварталів — так званого Нового плану. Саме сюди переїхали головні державні та муніципальні установи, навчальні заклади.

У кінці XIX століття в Кам’янці проживало 36 тисяч жителів. Майже половина з них були юдеями. Решта — українцями, поляками, росіянами, німцями, молдаванами.

На початку ХХ століття Кам’янець — 40-тисячне місто з розвиненою промисловістю. Розвиток гальмувала відсутність залізниці, але з’явилася і вона: перший поїзд прийшов в місто 14 березня 1914 р.

4 серпня 1914 р. австро-угорські війська захопили Кам’янець-Подільський — лише на два дні: вже 6 серпня їх вибила російська армія під командуванням генерала Брусилова. У роки війни в місті розміщувалися штаб Південно-Західного фронту, тилові установи, госпіталі. В одному з них працював автор «Майстра і Маргарити» Михайло Булгаков.

У 1918 році в місті відкривається університет. Він діє і сьогодні і носить ім’я свого першого ректора, відомого філолога і теолога Івана Огієнка.

В 1919—1920 рр. Кам’янець був столицею Української Народної Республіки. Ця сторінка історії мало відома не тільки для іноземних гостей, а й для самих українців — в радянські роки факти ретельно приховувалися.

Після революції 1917 року в Росії Україна зробила кілька спроб нарешті здобути незалежність. Короткий період боротьби за свободу в 1917—1920 рр. був щедрим на столичні і тимчасово столичні статуси. Влада змінювалася блискавично, столиці змінювалися слідом за нею.

14 грудня 1918 р. влада в Україні перейшла до Директорії УНР. Їй судилося протриматися до 10 листопада 1920 року — і проїхатися чи не половиною країни. Київ був під більшовиками; територія незалежної України, куди певний час входила навіть Кубань, зменшувалася шагреневої шкірою. Уряд встиг попрацювати і в Житомирі, і в Вінниці, і в Сарнах, і в Проскурові, і в Рівному. В’їдлива приказка «У вагоні Директорія, під вагоном територія» трагедію того часу відображає непогано.

14 листопада 1920 р. Директорія назавжди покинула Кам’янець. 16 листопада в місті остаточно запанували більшовики.

До Другої світової війни Кам’янець був центром однойменної області УРСР. У 1928 році Стара фортеця була оголошена державним історико-культурним заповідником.

На початку липня 1941 р. Кам’янець-Подільський був окупований нацистами. Бомбардування міста під час війни і запеклі бої в березні 1944 року під час визволення Кам’янця перетворили багато пам’ятників у руїни.

Незабаром після війни місто вперше за багато століть позбулося статусу центру якщо не краю, то принаймні області. Розгадку такої несправедливості варто пошукати на місцевому вокзалі: до нас і зараз приїздить дуже мало потягів. Обласним центром зробили Проскурів — тепер він відомий як Хмельницький...

У повоєнний час в Кам’янці-Подільському почали діяти нові заводи: цементний, кабельний, приладобудівний, «Електроприлад» та інші. Деякі з них працюють до сих пір, деякі не змогли пережити розпад СРСР.

З 1991 року Кам’янець-Подільський — в складі незалежної України, і в даний час є значним культурним, освітнім і туристичним центром держави. Кажуть, за кількістю студентів на тисячу жителів наше місто посідає третє місце після Оксфорда і Кембриджа. Шкода, місцеві вузи не настільки престижні, як ці університети.

Тепер ложка дьогтю. Культурний ландшафт каньйону Смотрича у межах Кам’янця-Подільського ще з вересня 1989 р. перебуває в своєрідній черзі на вступ до престижного Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, але неграмотні реставраційні роботи на території Старого міста та забудова схилів каньйону багатоповерхівками практично поховали останні шанси потрапити у список.

Неприємний запах, який час від часу у теплу пору року дивує багатьох туристів, походить від відстійників спиртзаводу між селами Довжок та Колибаївкою на захід від Кам’янця і для місцевих жителів давно став точною прикметою: тхне Колибаївкою — буде дощ. Активісти багато років безуспішно намагаються боротися зі спиртзаводом. Результат поки на користь відстійників.

Закінчимо приємним. Завдяки товтровому кряжу на північ від міста, у Кам’янця свій мікроклімат: тут тепліше, ніж в сусідніх районах, раніше приходить весна, довше триває літо і коротше — зима.

Кам’янець фестивальний

Поїздка у нове місце буде лише яскравішою, якщо ви потрапите на цікавий локальний фестиваль. Подієвий туризм в Україні — явище поки що не надто популярне, а дарма.

Кам’янець вже облишив потуги стати фестивальною столицею якщо не України, то регіону (а вони були). Але фестивальна мапа міста над Смотричем все ще багата на події.

Січень

На початку січня (з 9 до 13 числа, дата варіюється в залежності від року) у центрі міста, на майдані Відродження (біля готелю «7 Днів», головної пошти та міськради) проводять яскраве свято «Подільська маланка». На відміну від сусідньої Чернівецькї області, де маланка цілком собі живий ритуал, на Кам’янеччині вона збереглася лише у вигляді театралізованих свят.

Лютий

14.02 — у день св. Валентина у місті влаштовують романтичне шоу для закоханих.

Березень

В середині березня (дата варіюється в залежності від року) відбувається Всеукраїнський поетичний фестиваль «Поділля-Оpеn». В кінці місяця — Всеукраїнський фестиваль комедії та естрадного гумору «Штрикало» та всеукраїнський фестиваль-конкурс хореографічного мистецтва «Радея-Dance».

Квітень

На початку місяця — Всеукраїнський конкурс «Юний піаніст» та міжнародний фестиваль «Art Land Fest Kamyanets-Podilsky».

Середина квітня: всеукраїнський фестиваль «Перлина Поділля» та всеукраїнський конкурс бандурного мистецтва «Кобзарському роду нема переводу».

Третій вікенд квітня — офіційне відкриття туристичного сезону. Кам’янець був першим містом, де відкривати туристичний сезон почали у вигляді великого міського свята. Вперше це сталося ще у 2008 році. Останнім часом щороку в цей день у місті ставиться якийсь рекорд — з тих, які так люблять показувати у програмах новин під кінець: на найбільший в Україні сувенірний магнітик чи найдовшу галерею картин під відкритим небом.

Травень

1.05 — Конкурс народної музики та мистецтва «Фольк-фест».

Травневі свята — традиційний «Історичний пікнік на замку». Учасники військово-історичного клубу міста демонструють, як за Середньовіччя варили пиво, пекли хліб, фарбували одяг, писали гусячими перами тощо. Для дітей — майстер-класи з середньовічних ремесел та археології. Справді дуже цікаво!

Середина травня — етап чемпіонату України з авторалі. Перегони відбуваються поза межами міста, але стартують найчастіше від Старого замку.

Третій вікенд травня — повітроплавна фієста «Кубок Поділля». Побачити польоти аеростатів у ранковому та вечірньому небі збираються туристи з усієї країни. Нагадаємо, що старти повітряних куль відбуваються близько сьомої ранку та шостої вечора. Місце старту обирається безпосередньо перед польотом в залежності від сили та напрямку вітру. Дізнатися, звідки саме почнеться політ, можна на брифінгах, котрі проводяться приблизно за годину до польоту біля готелю «7 Днів» у центрі міста. Варто також пам’ятати, що міське повітроплавче товариство «Триглав» проводить польоти для бажаючих у будь-який день року за сприятливої погоди. Сторінка товариства у ФБ: https://www.facebook.com/pilotoon.ballooning/

Увечері під час повітроплавчих заходів проводяться сяяння куль на Вірменському ринку, які часто відбуваються разом з фаєр-шоу.

Третій вікенд травня — фестиваль історичної реконструкції «Тріумфальна арка», присвячений першому польоту теплових аеростатів в Україні (1784 р.).

Третій вікенд травня — день міста «Кам’янець — острів скарбів». Ще одне свято, багате на курйозні досягнення для української книги рекордів.

Четвертий вікенд травня — всеукраїнське етнографічно-спортивне шоу «Битва у фортеці». Міжнародний турнір змішаних єдиноборств Mixed martial arts (ММА).

Червень

Другий вікенд червня — міжнародний чемпіонат східного танцю «Східна скарбниця Поділля».

Останній вікенд місяця — музичний фестиваль «Соборна-фест».

Останній вікенд місяця — Міжнародний лучний турнір «Кам’яна стріла».

У червні також проводилися оперні фестивалі, які планується відродити. Крім виконання прекрасних опер («Травіата», «Трубадур» тощо) під час заходу відбуваються концерти у парках міста та веселі оперні флешмоби на ринку чи у кав’ярнях.

Липень

На 20—21 липня 2019 р. анонсовано новий фестиваль бойових мистецтв «Перунів полк».

Серпень

Перший вікенд місяця — фестиваль води та сімейного відпочинку «Ількові забави». Найімовірніше місце проведення — сквер «Гунські криниці» у центрі міста.

Середина серпня — фестиваль середньовічної культури «Форпост». Бугурти на ристалищі, майстер-класи зі старовинних танців, змагання з середньовічного фехтування та концерти рок-гуртів.

23—25 серпня — всеукраїнський фестиваль історичної реконструкції «Остання столиця», присвячений подіям визвольних змагань 1918—1919 рр. Нагадаємо: у той час Кам’янець був столицею петлюрівської Української Народної Республіки. Паради бронетехніки та вуличні бої реконструкторів — і цікаво, і пізнавально, і патріотично. Рекомендуємо.

Вересень

Другий вікенд вересня — гучний і масштабний фестиваль вуличного мистецтва «Республіка». Крім чудових муралів, славиться рок-концертами, на які приїздять найкращі виконавці з України і не тільки.

Третій вікенд вересня — міжнародний кінофестиваль «Бруківка». Безкоштовні кіносеанси, зустрічі з акторами, відео-блогерами та режисерами, конкурсна програма.

Третій вікенд вересня — міжнародний музичний фестиваль Zagata-фест. Рок- та поп-концерти на Руській брамі.

Третій вікенд вересня — кубок України з мотокросу. Проводиться на трасі для мотокросу між селами Смотрич та Колибаївка, поблизу траси Н03.

Передостанній вікенд вересня — Міжнародний військово-історичний фестиваль «Schola Militaria», діамант серед кам’янецьких фестивалів. Захід, на котрий щороку приїздять реконструктори з усієї України, а також Польщі та Чехії (часом навіть з Великої Британії), присвячений відтворенню подій XVII ст. Табір реконструкторів, де немає жодної сучасної речі, лекції та кінопокази у Старій фортеці, паради учасників фестивалю Старим містом, масштабна битва під Замковим мостом. Один з найцікавіших та найфотогенічніших фестивалів такого штибу в Україні. У 2019 р. захід відбудеться 20—22 вересня.

Жовтень

Перша половина жовтня — повітроплавча фієста «Золота Омега». Ще один фантастично красивий захід, розрахований переважно на туристів. Вранці та ввечері за сприятливої погоди пілоти теплових аеростатів відправляються зі своїми пасажирами у мандрівку над Старим містом та фортецею. Місце стартів вирішується безпосередньо перед польтом на брифінгу поруч з готелем «7 Днів».

Середина жовтня — найбільший у місті готель «7 Днів» проводить свій фестиваль на вул. Соборній у новому центрі міста — «Октоберфест: знову в небо». Багато пива і живої музики.

11—13.10.2019 — Міжнародний фестиваль «Art Land Fest» та конкурс «Grand Fest»

13—14.10.2019 — заплановано вперше провести етно-рок фестиваль «Sich Land».

Третій вікенд жотвня — традиційний відкритий театральний фестиваль «Комора» (головна локація — центр «Розмай» по вул. Шевченка, 41, напроти парку атракціонів).

Останній вікенд жовтня — Міжнародний фестиваль «Старе місто Арт-фест».

Листопад

Перший вікенд листопада — щорічний Відкритий фестиваль мистецьких родин «Родослав».

Третій вікенд місяця — Всеукраїнський фестиваль-конкурс мистецтв «Зоряний Кам’янець».

Грудень

З 19.12 і до кінця року — новорічно-різдвяна акція «Від Миколая до Йордана».

Третій вікенд місяця — етно-фестиваль «Коляда де? — До Кам’янця іде!»

Резиденції Діда Мороза та св. Миколая працюють у виставковій залі по вул. Соборній, 29а (тел. [phone]) та у готелі «Рейкарц» у Старому місті (вул. Старобульварна, 2, тел. [phone]).

Поки ще не Середньовіччя: Новий план

Для великої кількості туристів знайомство з Кам’янцем-Подільським розпочинається із залізничного вокзалу. Це цілком сучасна споруда родом з 1980-х рр. Її прикрасою є вітражі із зображенням пам’яток Старого міста — від фортеці до Руської брами чи Хрестовоздвиженської церкви. Є там і споруди, знищені у ХХ ст. — наприклад, барочний кармелітський костел.

Кам’янецька залізнична станція — майже мертве царство, що оживає лише кілька разів на день: в місто і з міста щодня курсує дві пари потягів, обидві в Київ. Плюс електричка між Гречанами та Ларгою. Вокзал — наочний вирок колишній столиці Поділля і останній столиці УНР. Подейкують, обласного статусу місто в 1946 році позбавили саме через погане транспортне сполучення. Хороше було в Проскурова — тепер він відомий як Хмельницький. Лише у 1914 р. було проведено колію Проскурів — Кам’янець-Подільський, а у 1916 р. колію Кам’янець-Подільський — Ларга, до кордону з Молдовою.

Біля вокзалу — зупинка маршруток № 7. Якраз для туристів придумано: маршрут йде у Старе місто. Якщо ж багаж не заважає, можна прогулятися вулицею Героїв Небесної Сотні до її перетину з проспектом Грушевського — заради кількох муралів у цих досить похмурих кварталах хрущовок, які містяни називають за старою звичкою «Черьомушками». Мурали — спадок фестивалей вуличного мистецтва «Республіка». Про графіті ми ще поговоримо окремо, поки лише скажемо, що на цьому відтинку їх можна побачити на будинках № 48 (ніжний портрет дівчини авторства Юлії Волчкової вже давно осипається, його нижню частину ще й «утеплили»), № 25 (трохи інфернальну тигрячу родину створив художник на псевдо DXTR) та на бічній стіні кінотеатру «Юність» (проспект Грушевського, 15). Цей сюжет багато хто впізнає: на відомий з Майдану «Запальний танок» авторства команди М97 містяни та всі небайдужі скидувалися спільнокоштом. Ще одне графіті прикрашало дах кінотеатру, та після надбудови споруди зникло. Зникнення та руйнація — доля багатьох прекрасних кам’янецьких муралів, тому не шкодуйте час на те, щоб побачити їх. Наступного візиту у місто вони можуть вже зникнути назовсім.

Центр Кам’янця поза островом Старого міста — це Новий план. Назва з планів розширення столиці Поділля середини ХІХ ст. прижилася і залишилася у місцевій топонміці.

До першої споруди, котрій вже за сто, треба трішки прогулятися. Прямуємо проспектом на південь до перехрестя з вул. Пушкінською. Ще два квартали вулицею — і напроти стадіону Кам’янець-Подільського університету бачимо солідну триповерхову споруду з невеликим куполом над центральною частиною. Це колишня земська , а зараз міська лікарня (1864—1872, вул. Пушкінська, 29), створена за проєктом Карчевського та Міквіца. До лікарняного містечка входили ще санітарно-аналітична лабораторія, інфекційний корпус, пологовий будинок, приміщення повивальної школи, яка працювала з 1887 р. Пізніше на базі школи запрацювало фельдшерсько-акушерське училище (зараз медучилище). Деякі зі споруд (той самий інфекційний корпус з сецесійним декором фасаду) зараз під загрозою знесення: ласий шматок землі майже у центрі міста як магніт притягує девелоперів.

У лікарні в ХІХ — на початку ХХ ст. працювали відомі кам’янецькі лікарі з династії Ролле та Фаренгольців. Під час Першої світової в 1916 р. у лівому крилі споруди розмістився госпіталь Червоного Хреста Південно-Західного фронту. Старший лікар губернської лікарні Кость Солуха був головою подільської «Просвіти», організовував роботу народного українського університету і — як старшина Українського клубу — очолював Кам’янецьку філію Всеукраїнської Спілки лікарів.

На місці сусіднього стадіону університету колись був майдан, де продавали худобу та навчали козаків верхової їзди. Та й стадіон будувався у 1928 р. для військових — для потреб школи перепідготовки офіцерського складу прикордонних військ. Педінституту, колишньому і майбутньому університету, передали стадіон у 1955 р. Це була дивовижа: на той час у всьому СРСР жоден педінститут не мав власного стадіону.

Спускаємося кварталом нижче, роздивляючись 30-метровий завдовжки мурал, присвячений україно-швейцарській дружбі (вул. Пушкінська, 17) авторства вже знайомих нам одеситів М97 та луцької дизайнерки Каті Яцушек. Мурал обігрує легенду про Вільгельма Телля та перекази про заснування Кам’янця. Ще нижче, на перетині вул. Шевченка і Пушкінської, знаходиться міський Будинок культури, колишній Пушкінський дім (1899—1901), зведений на честь сотої річниці з дня народження російського поета. Звідси й назва вулиці (попередня була Богодельничеська). Сусідня вул. Шевченка змінила своє ім’я теж через