Кримінальна Відповідальність за Забруднення або Псування Земель в Україні: Монографія
()
About this ebook
У монографії, що є другою в Україні за вказаною темою (перша монографія – Шульга А. М. Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування: монографія. Харків : НикаНова, 2013. 256 с.), досліджені питання кримінальної відповідальності за забруднення або псування земель (ст. 239 КК України). Багато питань відповідальності за забруднення або псування земель досі у науці кримінального права вирішено спірно, наприклад, питання родового об’єкту, предмету забруднення або псування земель, суспільно небезпечного діяння та суспільно небезпечних наслідків забруднення або псування земель, засобів вчинення злочину, суб’єктів злочину тощо. Автор розглядає ці спірні питання застосування ст. 239 КК України та пропонує їх вирішення.
Проаналізовано елементи складу злочину: об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єктивну сторону, суб’єкт злочину, а також види покарань та інші кримінально-правові наслідки щодо ст. 239 КК України.
Запропоновано удосконалення положень ст. 239 КК України «Забруднення або псування земель»; ст. 53 «Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель» та ст. 73 «Засмічення лісів відходами» Кодексу України про адміністративні правопорушення; ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та ст. 1 Закону України «Про охорону земель».
Видання розраховане на науковців, студентів юридичних вищих навчальних закладів, суддів, працівників правоохоронних органів та читачів, які цікавляться кримінальним правом України.
* * *
In the monograph, which is the second in Ukraine on this topic (the first monograph - Shulga A.М. Criminal law protection of land from pollution or damage: monograph. Kharkiv: NikaNova, 2013. 256 p.), іnvestigated issues of criminal liability for pollution or damage to lands (Article 239 of the Criminal Code of Ukraine). Many issues of liability for land pollution or damage are still controversial in the science of criminal law, for example, the issue of the generic object, the subject of land pollution or damage, socially dangerous acts and socially dangerous consequences of pollution or damage of lands, means of crime, subjects of crime etc. The author considers these controversial issues of application of Art. 239 of the Criminal Code of Ukraine and proposes their solution.
The elements of the crime are analyzed: the object, the objective side, the subjective side, the subject of the crime, as well as the types of punishment and other criminal consequences under Art. 239 of the Criminal Code of Ukraine.
It is proposed to improve the provisions of Art. 239 of the Criminal Code of Ukraine "Pollution or damage to land"; Art. 53 "Damage and pollution of agricultural and other lands" and Art. 73 "Littering of forests with waste" of the Code of Ukraine on Administrative Offenses; Art. 1 of the Law of Ukraine "On state control over the use and protection of land" and Art. 1 of the Law of Ukraine "On Land Protection".
The publication is intended for scholars, students of law schools, judges, law enforcement officers and readers interested in the criminal law of Ukraine.
Reviews for Кримінальна Відповідальність за Забруднення або Псування Земель в Україні
0 ratings0 reviews
Book preview
Кримінальна Відповідальність за Забруднення або Псування Земель в Україні - Hrihoriy Krainyk
Кримінальна Відповідальність за Забруднення або Псування Земель в Україні: Монографія
Міністерство освіти і науки України
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Крайник Г. С.
Hrihoriy Krainyk
Criminal Liability for Pollution or Damage to Lands in Ukraine:
A Monograph
писатель (Author): Крайник Г. С. (Hrihoriy Krainyk)
Макет и графический дизайн: E-Kitap Projesi
Издатель (Publisher): E-KİTAP PROJESİ & CHEAPEST BOOKS
http://www.ekitaprojesi.com, Murat UKRAY
Номер сертификата издателя: 45502
Стамбул, июль 2021
Для получения ответа и ваши комментарии:
https://www.cheapestboooks.com/books/kryminalna-vidpovidalnist-za-zabrudnennya-abo-psuvannya-zemel-v-ukrayini-monohrafiya
ANd9GcR3WgR8MfuOcC2EyyfIVPjZe1WzLm6S7E1TzoJ23hOhNANZ6BDwHw www.facebook.com/EKitapProjesi
About the Author at Google Academy - https://scholar.google.com.ua/citations?hl=uk&user=5gHQVqUAAAAJ
E-mail: vip.kraynik@ukr.net ;
ORCID 0000-0001-7018-7710.
E-ІSBN: 978-625-7287-53-1
PRINT ІSBN: 978-617-7683-85-7
Copyright by Hrihoriy Krainyk
Харків
«Друкарня Мадрид» 2019
УДК 343.3/.7:502.7 (477) К77
Крайник Г.С.
К 77 Кримінальна відповідальність за забруднення або псування земель в Україні : монографія. Харків : Друкарня Мадрид, 2019. 204 с.
У монографії, що є другою в Україні за вказаною темою (перша монографія – Шульга А. М. Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування: монографія. Харків : НикаНова, 2013. 256 с.), досліджені питання кримінальної відповідальності за забруднення або псування земель (ст. 239 КК України). Багато питань відповідальності за забруднення або псування земель досі у науці кримінального права вирішено спірно, наприклад, питання родового об’єкту, предмету забруднення або псування земель, суспільно небезпечного діяння та суспільно небезпечних наслідків забруднення або псування земель, засобів вчинення злочину, суб’єктів злочину тощо. Автор розглядає ці спірні питання застосування ст. 239 КК України та пропонує їх вирішення.
Проаналізовано елементи складу злочину: об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єктивну сторону, суб’єкт злочину, а також види покарань та інші кримінально-правові наслідки щодо ст. 239 КК України.
Запропоновано удосконалення положень ст. 239 КК України
«Забруднення або псування земель»; ст. 53 «Псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель» та ст. 73 «Засмічення лісів відходами» Кодексу України про адміністративні правопорушення; ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та ст. 1 Закону України «Про охорону земель».
Видання розраховане на науковців, студентів юридичних вищих навчальних закладів, суддів, працівників правоохоронних органів та читачів, які цікавляться кримінальним правом України.
Наукове видання
Зміст
Кримінальна відповідальність за забруднення або псування земель в Україні: монографія
Вступ
Розділ 1. Об’єкт та предмет забруднення або псування земель
1.1. Предмет забруднення або псування земель
1.2. Безпосередній об’єкт забруднення або псування земель та механізм заподіяння йому шкоди
1.3. Видовий, родовий та загальний об’єкти забруднення або псування земель
Висновки до розділу 1
Розділ 2. Об’єктивна сторона забруднення або псування земель
2.1. Суспільно небезпечне діяння
2.2. Суспільно небезпечні наслідки
2.3. Інші ознаки об’єктивної сторони забруднення або псування земель
Висновки до розділу 2
Розділ 3. Суб’єктивні ознаки забруднення або псування земель
3.1. Суб’єкт забруднення або псування земель
3.2. Суб’єктивна сторона забруднення або псування земель
Висновки до розділу 3
Розділ 4. Кримінально-правові наслідки забруднення або псування земель
4.1. Покарання за забруднення або псування земель
4.2. Інші кримінально-правові наслідки забруднення або псування земель
Висновки до розділу 4
Висновки
Додатки.
Вступ
Суспільна небезпечність забруднення та псування земель полягає в тому, що дії людей завдають шкоди навколишньому середовищу та земельним ресурсам нашої держави, які, в свою чергу, впливають на життя та здоров’я людей. Охорона довкілля та забезпечення екологічної безпеки є необхідними умовами нормального існування та життєдіяльності людини. Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до ст. 14 Конституції України земля – основне національне багатство¹.
Особливий правовий статус землі вимагає належної кримінально- правової регламентації відповідальності за її забруднення або псування. Відповідна стаття є у КК України – ст. 239 «Забруднення або псування земель». Однією із найсерйозніших сучасних екологічних проблем є деградація родючості земель внаслідок погіршення їх гумусного шару. Втрачається від 0,6 до 1 тонни землі з 1 гектара. Тобто зазначене викликає необхідність вирішення питання охорони земель². Особливий статус землі, як основного національного багатства, передбачає необхідність розробки та впровадження механізмів охорони земель та відновлення їх якісного і кількісного стану, в тому числі, шляхом застосування юридичної відповідальності, зокрема кримінальної. Особливість заподіяння шкоди землі полягає у тому, що може бути низка наслідків: основний – забруднення або псування земель та похідний – створення загрози заподіяння шкоди життю
¹ Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верхов. Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
² Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація,
В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. 5-те вид., допов. Харків : Право, 2013. Т. 2 : Особлива частина
/ Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. 2013. 1040 с. С. 407.
або здоров’ю людини чи довкіллю або реальна шкода життю або здоров’ю людини або довкіллю.
У науці кримінального права є розуміння того, що проблема забруднення або псування земель є важливою та актуальною. Питання забруднення та псування земель не залишилися поза увагою видатних науковців, зокрема С. Р. Багірова, С. Б. Гавриша, Е. М. Жевлакова, П. Ф. Кулинича, В. К. Матвійчука, І. І. Митрофанова, Т. К. Оверковську, Ю. В. Попова, В. М. Присяжного, А. М. Притули, В. Я. Тація, В. Б. Харченка, Н. Ю. Цвіркун, А. М. Шульги та ін. Так, у дисертації А. М. Шульги
«Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування»³ висвітлено питання складу зазначеного злочину. Водночас, поки що не було розглянуто питань призначення покарання та звільнення від покарання за забруднення або псування земель. Деякі інші питання забруднення або псування земель у науці кримінального вирішено спірно, наприклад, питання родового об’єкту, предмету забруднення або псування земель, суспільно небезпечного діяння та суспільно небезпечних наслідків забруднення або псування земель, засобів вчинення злочину, суб’єктів злочину тощо.
Важливість дослідження питань кримінальної відповідальності у галузі використання і охорони земель зумовлена необхідністю створення умов для дотримання земельного законодавства, своєчасного й ефективного притягнення до кримінальної відповідальності порушників земельного законодавства у випадку вчинення ними злочинів, у тому числі забруднення або псування земель. Усе це говорить про те, що обрана тема монографії є актуальною та значущою з погляду як загальної доктрини кримінального права, так і застосування на практиці норм закону про кримінальну відповідальність.
Методологічною основою монографії є комплексний підхід до аналізу забруднення або псування земель. При написанні роботи застосовувалися такі
³ Шульга А. М. Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. Харків : Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2004. 206 с.
наукові методи: діалектичний – під час вивчення елементів та ознак складу злочину, передбаченого статтею 239 КК України; юридичний (догматичний) – для тлумачення окремих термінів і з’ясування змісту деяких положень законодавства у сфері забруднення або псування земель; системно- структурний було використано при визначенні місця злочину, передбаченого статтею 239 КК, у системі Особливої частини КК України, а також при розкритті змісту об’єктивних і суб’єктивних ознак забруднення або псування земель та можливості вдосконалення даної норми; індукції – при дослідженні окремих елементів та ознак складу злочину від конкретного – до загального; статистичний – застосовувався при аналізі даних судово-слідчої практики; порівняльно-правовий – використовувався при проведенні порівняльного аналізу кримінального законодавства України й деяких зарубіжних країн у сфері забруднення або псування земель.
Емпіричну основу дослідження становлять матеріали 45 вироків та ухвал за справами про вчинення злочинів, передбачених ст. 239 КК, що розглядалися судами України в період з 2001 по 2019 роки.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані висновки та практичні рекомендації можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – як матеріал для подальшого вивчення теоретичних питань кримінальної відповідальності за забруднення або псування земель;
– у правотворчій діяльності – при внесенні пропозицій щодо змін і доповнень до ст. 239 чинного КК України, що стосуються досліджуваних питань;
– у практичній діяльності – при кваліфікації забруднення або псування земель та відмежування від суміжних злочинів;
– у навчальному процесі – як матеріал для викладання Особливої частини кримінального права України, підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, науково- практичних коментарів до КК України.
Розділ 1. Об’єкт та предмет забруднення або псування земель
Дослідження проблеми кримінальної відповідальності за забруднення або псування земель передбачає, перш за все, визначення підстави такої відповідальності. Відомо, що згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності визнається вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. З огляду на це, у цій монографії буде більшою мірою (розділи 1-3 роботи) досліджено склад злочину, передбаченого ст. 239 КК України, а також в окремому розділі (розділ 4) – покарання та інші кримінально-правові наслідки забруднення або псування земель.
Багаторічні дослідження підстав кримінальної відповідальності за окремі види злочинів виробили свій підхід до порядку аналізу елементів складу злочину. Так, спочатку вже традиційно в дисертаційних дослідженнях з Особливої частини КК України розглядається об’єкт складу злочину (також, за наявності – предмет або потерпілий від злочину), тоді – об’єктивна сторона складу злочину, далі – суб’єктивна сторона складу злочину та суб’єкт складу відповідного злочину. Цей підхід вважається базовим, однак в цій монографії з Особливої частини Кримінального кодексу України, враховуючи визначальну роль предмета злочину, більш доцільним видається інший підхід щодо її структури.
У цій роботі щодо її структури є декілька застережень. Перше полягає у тому, що дослідження ознак об’єкта складу злочину буде проведено у послідовності, що не є типовою (замість типового у науці кримінального права України з використанням методу дедукції⁴: загальний, родовий, видовий, безпосередній об’єкти, предмет злочину, буде використана інша
⁴ Дедукція (від лат. deductio – відведення, виведення) – це метод, за допомогою якого на основі знання загального пізнається часткове, одиничне. Дедуктивний умовивід – це виведення певного твердження із одного або кількох інших тверджень, істинність яких уже встановлена. Див. Данильян О. Г., Тараненко В. М. Філософія : Підручник. Харків : Право, 2011. 312 с. С. 211.
послідовність з використанням методу індукції⁵: предмет злочину, безпосередній об’єкт, видовий, родовий та загальний об’єкти), що дозволить, на думку автора, краще розкрити сутність цих явищ. Для робіт з Особливої частини принципове значення має безпосередній об’єкт, тому його буде досліджено спочатку, а потім – видовий, родовий та загальний об’єкти.
Друге застереження. Законодавець у ст. 239 КК України чітко вказує на предмет злочину – землі, натомість об’єкт злочину не називає взагалі, певні висновки про нього можна зробити з назви та змісту розділу Особливої частини «Злочини проти довкілля». Тому в цьому дослідженні питання об’єкта будуть досліджені з використанням методу індукції від конкретного – до загального. Вважаю доцільним піти від з’ясування предмета злочину – до безпосереднього об’єкта, а через нього – до видового, родового та загального об’єктів.
Третє застереження. У цьому дослідженні питання суб’єкта складу злочину будуть розглянуті перед суб’єктивною стороною складу злочину з таких міркувань. По-перше, у КК України спочатку йдеться про суб’єкта злочину (ст. 18-22 КК), а потім – про вину та її форми (ст.ст. 22-24 КК), що визнається ознакою суб’єктивної сторони. По-друге, не випадково і у загальному вченні про склад злочину спочатку теж вивчається суб’єкт, а потім – суб’єктивна сторона. Це пояснюється тим, що осудність як ознака суб’єкта злочину – передумова вини як ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
⁵ Індукція (від лат. inductio – уведення, наведення) – це один із методів, який безпосередньо опирається на дані спостереження та експерименту. Індукція спрямована на пізнання загального через дослідження одиничного і особливого. Індукція – це такий метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне, це спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези.
1. Об'єкт та предмет забруднення або псуваня земель
1.1. Предмет забруднення або псування земель
Багато вчених переконані, що об’єкт і предмет злочину – різні правові явища, однак науковці виходять при цьому з неоднакових позицій щодо як природи самих явищ, так і підстав для їх розмежування. Одні з них стверджують, що предмет злочину – це щось зовнішнє по відношенню до об’єкта і, власне, він нічим з ним не пов’язаний⁶; інші ж переконані, що в предметі об’єкт знаходить своє конкретне і безпосереднє місце⁷.
Окремої уваги заслуговує питання місця предмета злочину в складі злочину. Одні науковці (В. П. Ємельянов та ін.) відносять предмет злочину до факультативної ознаки складу злочину, оскільки законодавець далеко не в усіх випадках указує на предмет як ознаку конкретного злочину; у тих випадках, коли він зазначений у самому законі, злочин є предметним⁸.
А. А. Музика та Є. В. Лащук предмет злочину та потерпілого від злочину розглядають як факультативні ознаки об’єкта злочину⁹. Остання точка зору видається більш обґрунтованою, оскільки дає можливість пояснити, що підставою кримінальної відповідальності є склад злочину, наявність чотирьох елементів; у свою чергу, до ознак об’єкта злочину відносять предмет та потерпілого. Якщо ж вважати, що предмет злочину та потерпілий від злочину – факультативні ознаки складу злочину, то виходить, що окрім обов’язкових чотирьох елементів складу злочину є ще й дві факультативні ознаки (предмет злочину та потерпілий від злочину). Розглянемо правила визначення предмета злочину та його ознаки.
Відомо, що впливаючи на один з елементів довкілля, людина тим самим впливає і на функціонування інших компонентів всієї природної системи в
⁶ Розенберг Д. Н. О понятии имущественных преступлений в советском уголовном праве (Объект и предмет посягательства). Учен. зап. Харьк. юрид. ин-та. 1948. Вып. 3. С. 71.
⁷ Герцензон А. А. Уголовное право. Часть общая : учеб. пособие для слушателей ВЮА; Воен.-юрид. акад. Вооружен. Сил СССР. 2-е изд., перераб. Москва : РИО ВЮА, 1948. С. 291; Советское уголовное право: Часть общая / под ред. М. Д. Шаргородского, Н. А. Беляева ; Ленингр. гос. ун-т им. А. А. Жданова. Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1960. 647 с. С. 303.
⁸ Ємельянов В. П. Кримінальне право України. Загальна частина. Основні питання вчення про злочин: наук.–практ. посіб. Харків : Право, 2018. 142 с. С. 95.
⁹ Музика А. А., Лащук Є. В. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання : монографія. Київ : Паливода А. В., 2011. 192 с. С. 2, 95.
цілому. Це обумовлено нерозривним зв’язком всіх складових навколишнього природного середовища. При цьому неправомірна діяльність людини порушує якісний стан як окремих елементів природного середовища, так і всього довкілля в цілому¹⁰. Необхідно зауважити, що земля є невід’ємним елементом довкілля. У сукупності з іншими його складовими – повітрям, водами, надрами, тваринним та рослинним світом – вона створює відкриту, загально планетарну, саморегулюючу систему – біосферу¹¹.
Україна має великий потенціал земельних ресурсів. Із 60,3 млн. гектарів земель 69,3 % території України (або 41,85 млн. гектарів) – становлять землі сільськогосподарського призначення, в тому числі 33,08 млн. гектарів ріллі (55 %) та 7,63 млн. гектарів природних кормових угідь – сіножатей та пасовищ (13,1 %) ¹² та 17 % (або 10,4 млн. гектарів) - лісові угіддя, і майже 4 % території країни (2,3 млн. гектарів) знаходяться під забудовою¹³. Через низку причин частка екологічно чистих територій України, за оцінками фахівців, дорівнює всього 7 % земельної площі держави, а умовно чистих територій, які характеризуються більш-менш нормальними умовами проживання людини, – близько 8 %. Малозабруднені території охоплюють 15 % території країни, а забруднені та дуже забруднені, де умови життєдіяльності населення значно погіршені й напружені, становлять відповідно майже 40 і 30 %. Близько 1,7 % території України є територією екологічного лиха¹⁴. Суспільна небезпечність забруднення або псування земель полягає в тому, що ці дії завдають шкоди навколишньому природному
¹⁰ Шульга А. М. Кримінально-правова охорона земель від забруднення або псування: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. Харків : Харківський нац. ун-т внутр. справ, 2004. 206 с. С. 75.
¹¹ Вернадский В. И. Биосфера. Москва : Мысль, 1967. 376 с. С. 52-63.
¹² Кулинич П.Ф. Землі сільськогосподарського призначення. Юридична енциклопедія. Том 2. Д-Й. Київ: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана. 1999. С. 599-600. С. 599.
¹³ Земельні відносини в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. академіка НАПрН України О.М. Бандурки / В. Д. Швець, С.М. Попова, В. Д. Понікаров, А. І. Шкурупій. Харків : Золота миля, 2014. 332 с. С. 59.
¹⁴ Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. 5-те вид., допов. Харків : Право, 2013. Т. 2 : Особлива частина
/ Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. 2013. 1040 с. С. 407.
середовищу в цілому та земельним ресурсам держави зокрема і, крім того, можуть негативно впливати на життя та здоров’я людей¹⁵
З-поміж багатьох ознак, що мають значення для кваліфікації відповідного злочину, в залежності від його предмета, М. І. Панов цілком слушно пропонує виділяти фізичну, соціальну та юридичну ознаки¹⁶. Також в багатьох злочинах (проти власності, у сфері господарської діяльності тощо) виокремлюють економічну ознаку предмета злочину – його вартість. Водночас, на мій погляд, економічна ознака поглинається соціальною ознакою, яка є більш широкою та у певних випадках показує не лише вартість відповідного предмета злочину, але і його соціальне значення, тобто значення для суспільства. Слід зауважити, що у злочині, що досліджується, економічна ознака не виокремлюється, натомість буде розглянута соціальна ознака. Така ситуація виникла не тому, що земля не має ніякої вартості. Навпаки, згідно ст. 14 Конституції України земля – основне національне багатство¹⁷.
1. Фізична ознака предмета злочину, що досліджується, вказує на його фізичні властивості, тобто на те, як предмет злочину представлений у зовнішньому світі: кількість забруднених або зіпсованих земель. Кількість забруднених або зіпсованих земель вимірюється двояко: 1) у кубічних метрах
– їх об’єм, 2) у квадратних метрах – їх площа. Для кримінальної відповідальності за ст. 239 КК України ця ознака може бути різною – від невизначеного мінімуму до тисяч кубічних метрів або гектарів або більше. При цьому, якщо, наприклад, сильнодіючу отруйну речовину вилили на земельну ділянку з метою вбити певну людину – кваліфікація повинна бути за відповідною частиною ст. 115 КК «Умисне вбивство» або замах на умисне вбивство. Тобто залежно від наслідків та суб’єктивної сторони
¹⁵ Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. 5-те вид., допов. Харків : Право, 2013. Т. 2 : Особлива частина
/ Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. 2013. 1040 с. С. 407.
¹⁶ Панов Н. И. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву. Проблемы правоведения. 1984. Вып. 45. С. 67-73. С. 68.
¹⁷ Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верхов. Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
(спрямованості умислу) відповідальність повинна наставати або за ст. 239 КК та за ст. 115 КК або замах на цей злочин, або лише за ст. 239 КК.
Якість