Українська абетка та казки в ілюстраціях Георгія Нарбута

By Folio

Видатний український художник-графік Георгій Нарбут (1886—1920) за своє недовге життя (а прожив він усього 34 роки) устиг зробити дуже багато — він був ілюстратором, автором перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок) та проекту герба Української держави, одним із фундаторів і першим ректором новоствореної Української Академії Мистецтв, автором двох версій «Української абетки» (1917, 1919). За радянських часів його ім’я було під забороною. Книжки, оформлені Нарбутом, видання з репродукціями його друкованих і невиданих творів стали бібліографічною рідкістю, і зараз поціновувачі його непересічного таланту мають змогу ознайомитися з малюнками цього митця, про якого свого часу відомий архітектор, художник і мистецтвознавець Г. Лукомський сказав: «Нарбут як графік був чи не кращий у світі, принаймні єдиний у своєму роді».

• Language: Українська мова
• Publisher: Glagoslav Distribution (A)
• Release date: Apr 28, 2020
• ISBN: 9789660385580

Book preview

Вступ

Життєвим шляхом Георгія Нарбута вели казки.

Відомо, що настільною книгою гімназиста Нарбута була книга народних казок за редакцією О. Афанасьєва, а надихали його казкові ілюстрації Івана Білібіна. Ранні малюнки до казок експонувалися на виставках у Глухові та принесли перший успіх майбутньому майстру. Першим мистецьким твором Нарбута, що побачив світ, була книжка казок «Горшеня. Снігуронька», а за нею — багато-багато інших. Вже будучи зрілим митцем, Нарбут, як згадувала дружина художника, «...полюбляв слухати повісті Гоголя і народні казки», образи з яких втілились у незавершеному шедеврі — «Українській абетці».

Георгій Нарбут зазвичай присвячував свої книжки людям, що мали найбільший вплив на його життя та кар’єру. Але одна присвята до казки Жуковського «Як миші кота ховали» вирізняється серед інших: «Сонцю, місяцю, зіркам — дітям всім у всій країні». Можливо, майстер мав на увазі маленького хлопчика чи дівчинку з провінційного містечка, що, подібно до нього самого, зустрівшись на сторінках дитячої книжки зі зразками неперевершеної графіки, підуть, перефразуючи Олександра Бенуа, за «чарівною лінією, що змушує бриніти струни нашої уяви й переносить нас кудись далеко із повсякдення», шляхом Високого Мистецтва.

Першим виданням, проілюстрованим Георгієм Нарбутом, стала книга казок «Горшеня. Снігуронька», що була видана газетою «Русскоє чтєніє» у 1906році.

Георгій Нарбут розпочав роботу над ілюстраціями до казки «Снігуронька» ще за часів навчання у гімназії міста Глухова. Юний художник захоплювався книжками казок з малюнками Івана Білібіна, наслідуючи манеру майстра у власних спробах. У1906 році, вступивши до Петербурзького університету, Нарбут познайомився зі своїм кумиром та отримав від того визнання свого таланту й підтримку. У своїх спогадах Нарбут писав про Білібіна: «...Не будучи його учнем, я фактично вчився у нього. Коли він працював у себе в майстерні, то майже завжди кликав й мене «до за свій стіл малювати. Він же посприяв і моєму заробітку: за його протекцією видавець газети «Русскоє чтєніє» купив у мене для видання ілюстрації (зроблені ще у Глухові) до казок «Снігуронька» та «Горшеня».

Снігуронька

Жили собі дід та баба, і не було в них дітей. Дуже вони з того сумували і, тільки на сусідських дітей дивлячись, утішалися. Та що поробиш! Ось коли настала зима та нападало молодого снігу аж по коліно, малеча повибігала на вулицю, а старі сіли при віконечку подивитися бодай на чужих діточок.

Діточки бігали, бавилися та почали ліпити бабу зі снігу. Старий посміхнувся і каже:

— Піти б оце й нам, жінко, та зліпити собі бабу!

Старій теж, видно, весела хвилина трапилася. Каже вона:

— Що ж, ходімо й ми, діду, розгуляємося! Тільки пощо тобі бабу ліпити — вистачить тобі й мене однієї! Зліпимо ми собі краще зі снігу дитинку, як Бог живої не дав.

— І то правда! — каже дід.

Пішли вони надвір і почали собі із снігу ляльку ліпити.

Склали тулуб, приліпили руки, ноги й голову.

— Бог на поміч! — сказав їм прочанин, що повз двір вулицею йшов.

— Спасибі на добрім